В окупованому Криму «релігійні війська» РФ використовують кожне свято для пропаганди

Московський патріархат, який формально є релігійною організацією, займається активною політичною діяльністю в інтересах Кремля.
Пропаганда ідей «русского мира», заперечення національної ідентичності українців, виправдання російської агресії, мілітаризація свідомості кримчан ‒ неповний перелік того, у що активно залучені служителі російської церкви на українському півострові, пише Радіо Свобода
Кожне свято та релігійна подія використовується в цілях агітації і пропаганди. Не стало винятком і нещодавнє святкування в Криму дня Святого Духа. З благословення митрополита Кримського Української православної церкви (Московського патріархату) Лазаря 17 червня відбулася традиційна хресна хода на найвищу точку гори Чатир-Даг ‒ Еклізі-Бурун (Церковний мис), де колись розташовувався грецький храм «Панагія».
Хресною ходою керував голова єпархіального відділу взаємодії з російськими правоохоронними органами та силовими структурами протоієрей Дмитро Кротков. У сходженні брали участь також священнослужителі та миряни усіх благочинь єпархії. Від Севастопольського благочиння були присутні парафіяни храму святого великомученика Феодора Тирона на чолі з настоятелем протоієреєм Василієм Гумаровим, який відомий тим, що веде пастирську діяльність серед російських військових.
Прес-служба Кримської єпархії, інформуючи про хресну ходу, опублікувала фотографії, на яких служителі УПЦ (МП) демонстративно позують із російськими прапорами. Повідомляється також, що Дмитро Кротков зробив водосвятний молебень, і виступив із проповіддю. Велика частина його виступу стосувалася політики й критики дій влади України. Якщо відкинути патетику, то протоієрей Кротков запропонував вірянам молитися за російський окупаційний контингент на території окремих районів Донбасу та в Сирії.
Представники російської церкви в Криму займаються, насамперед, політичною діяльністю та пропагандою. Безперестанку розповідаючи про моральність, духовність і гуманізм, вони прикривають кремлівський реваншизм, і є свого роду «релігійними військами». Нарівні з російською регулярною армією і телевізійними пропагандистами вони утворюють «ударну тріаду», яку Москва використовує в гібридній війні проти України та Заходу.
Дмитро Кротков до анексії Криму був відповідальним у єпархії за контакти з українськими військовими, силовиками та «козацькими» організаціями. Під час військового вторгнення перейшов на бік російської сторони. Священник привселюдно виправдовував дії Кремля і допомагав у створенні так званої «Новоросії».
Зазначається, що за свою активну діяльність отець Дмитро потрапив до бази даних сайту «Миротворець» як «пособник російських окупантів і бойовиків».
Претензії Дмитра Кроткова до європейського суспільства та правозахисних організацій щодо нібито утисків в Україні представників російської церкви навряд чи можна вважати щирими. Хоча б тому, що на анексованому півострові систематично порушуються права громадян на свободу совісті та віросповідання.
Російська влада де-факто заборонила всі конфесії, окрім місцевої філії Московського патріархату на чолі з митрополитом Лазарем і підконтрольного Кремлю Духовного управління мусульман Криму та Севастополя під керівництвом Еміралі Аблаєва. Місцева адміністрація повторила досвід сусідньої Росії, де православ'я за версією РПЦ і «правильний» іслам де-факто є державними релігіями та стрижневими елементами кремлівського режиму.
Парафіяни Православної церкви України (ПЦУ), мусульманські громади, які не підкоряються пану Аблаєву, і протестанти не можуть собі дозволити подібні заходи. У найкращому випадку вони будуть оббивати чиновницькі пороги, намагаючись оформити купу «дозволів», а в найгіршому ‒ їх оголосять «екстремістами» й посадять до в'язниці. Московське духовенство тим часом продовжить молитися «за мир в Україні», бажаючи, щоб ця країна припинила спротив і повернулася назад у колоніальну залежність від Росії.