Гібридна агресія російської імперіократії: розмивання білоруської національної ідентичності

З моменту розпаду Радянського Союзу Росія не тільки не зменшила свій військовий та політичний вплив на Білорусь, але й робить його на якісно новому рівні. Разом з Україною вона є ключовим об’єктом у контексті реалізації неоімперського курсу Росії, задекларованого під час Мюнхенської промови та констатованої під час Кримської промови керівника РФ Володимира Путіна. Через призму світоглядної доктрини «русского міра» російська імперіократія розглядає Білорусь та Україну як виняткову сферу своїх життєвих інтересів, як структурні елементи каркасу її поточного імперського геополітичного проекту. Для його реалізації Російська Федерація залучила цілий арсенал сил та засобів, застосування яких свідчить про ведення повномасштабної гібридної агресії. Умовно їх можна розділити на заходи невійськового (політичний, економічний, інформаційний вплив) і військового характеру, які використовуються комплексно і з єдиним задумом. Одну з ключових ролей тут грає протестний потенціал населення, який служить прикриттям для широкого застосування Росією диверсійно-розвідувальних груп.
Весь спектр зазначених заходів спрямований Росією проти України. Щодо Білорусі превалює використання заходів невійськового характеру з активною підготовкою до потенційного проведення обмеженої за часом і залученим контингентом військ (сил) воєнної кампанії. Це випливає з цілого ряду чинників, але насамперед з розгляду Росією Білорусі як геостратегічного регіону, контроль над яким надає їй значну перевагу насамперед у військовому плані, сприяє проведенню конфронтаційної політики щодо світових держав і регіональних акторів.
Для реалізації зазначених життєвих інтересів Росія цілеспрямовано розгортає свій неоімперський проєкт «Союзноє Государство», у рамках якого відбувається активне нарощування сил та засобів Єдиного регіонального угруповання військ РФ і РБ, створено єдину регіональну систему протиповітряної оборони РФ і РБ. Значно збільшилася кількість спільних військових навчань, у результаті яких проходить бойове злагодження білоруських військових формувань із російськими підрозділами – учасниками бойових дій в Україні та Сирії1. Загальні стратегічні навчання «Запад-2017» стали свого роду кульмінаційною точкою інтеграції Збройних сил Білорусі та Російської Федерації2. Цю форму кооперації та інтеграції ЗС РБ із російською армією можна розглядати як один з етапів поглинання Білорусі.
Водночас розмивання білоруської національної ідентичності є магістральним напрямом російської гібридної агресії, що має забезпечити безперешкодне проведення можливого завершального етапу військової спецоперації анексії Білорусі. Масова свідомість білоруського населення насичується сприятливим для Росії змістом у соціальному, ідеологічному, політичному та психологічному планах у формі системи переконань, образів, установок і політичних стереотипів. Російська Федерація використовує проти Білорусі весь комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу. На даний момент усі вони мають ознаки ведення РФ повноцінної інформаційної війни. Її інтегральними частинами є консцієнтальна війна – за масову свідомість білорусів, – і семантична війна – за свідомість білоруських інтелектуалів, за смисли й перспективи майбутнього Білорусі.
Головну роль тут відіграє реалізація стратегії «soft power», за допомогою якої Росія прагне законсервувати Білорусь в своєму культурному, соціальному та гуманітарному просторі. Одночасно власна білоруська національна система цінностей заміщується світоглядною доктриною «русского міра». Ключовими реалізаторами є:
– підрозділи зовнішньополітичного відомства Російської Федерації: Посольство РФ у Білорусі3, Генеральне консульство РФ у Бересті4, представництво «Россотрудничество» в Білорусі з філіалами в Бересті та Гомелі5);
– представництво державного унітарного підприємства м. Москви «Московський центр міжнародної співпраці» в РБ (Будинок Москви в Мінську);
– конгломерат (про)російських суспільно-політичних і культурних організацій (Координаційна рада російських співвітчизників у Білорусі)6, Комуністична партія Білорусі, Республіканська партія праці та справедливості, Білоруська патріотична партія, Ліберально-демократична партія Білорусі, Білоруська партія лівих «Справедливий світ», Республіканське дослідницьке освітнє ГО «Говори правду» (окремі активісти), Білоруське товариство дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами (надання у використання Будинку дружби) і велика кількість інших;
– клерикальний корпус Московського Патріархату;
– парамілітарні козачі формування7, православні військово-патріотичні клуби8, військово-історичні клуби;
– ветеранські організації;
– російські гуманітарні та благодійні фонди9;
– розгалужені мережі російських інформаційних ресурсів національного та регіонального значення.
Російські дипломатичні структури здійснюють загальну координацію та курування різноманітних військово-патріотичних і парамілітарних формувань, у які активно залучається білоруська молодь. Крім цього відбуваються спроби нарощування взаємодії з кадетськими училищами.
Одним із головних інструментаріїв розмивання білоруської національної ідентичності є домінування російських медіаресурсів в інформаційному просторі Білорусі. Водночас безпосередньо у власній державній медіасфері РБ переважає російський інформаційний продукт.
За даними соціологічних досліджень Інформаційно-аналітичного центру Адміністрації президента РБ, основним джерелом інформування громадян Білорусі про ситуацію у світі та за кордоном було телебачення. Станом на 2018 р. так вважали 72% опитуваних10. Водночас із зазначених соціологічних досліджень випливає, що велика частина населення вважає основними для себе лише 6-7 телеканалів, які відповідно назвали від 59,8 до 22,9% від загальної кількості опитаних (за популярністю: «ОНТ», «РТР-Білорусь», «Білорусь 1», «НТВ-Білорусь», «Білорусь 2», «СТВ», «Мир»).
Примітно, що російські телеканали «РТР-Білорусь» та «НТВ-Білорусь», в ефірі яких пропагандистський контент відіграє визначальну роль, не тільки входять до обов’язкового загальнодоступного телепакету на терені Білорусі, але й відповідно до постанови Ради міністрів РБ мають навіть статус національних11.
За результатами проведеного Білоруською асоціацією журналістів моніторингу «Проросійська пропаганда та висвітлення «поглибленої інтеграції» на білоруському телебаченні» у 2019 р. понад 60% прайм-тайму 5 основних телеканалів з обов’язкового загальнодоступного телепакету мали російський контент12.
Ще одним інструментарієм розмивання національної ідентичності є російський сегмент глобальної мережі Інтернет, який за результатами опитувань станом на 2018 р. є основним джерелом інформації для 60,4% населення Білорусі13. Однак і в цьому планетарному засобі обміну інформацією російські медіаресурси за даними сервісів web-аналітики Similar Web і Google Analitycs контролюють до 53-54% інтернет-простору Білорусі, і це без урахування російських соціальних мереж і телеграм-каналів.
Через відсутність із боку держави проведення чіткої національної політики щодо контролю над власним інформаційним простором у Білорусі відбувається масове розширення російської пропаганди та дезінформації. Водночас акцептація населенням російських пропагандистських наративів проходить повністю безперешкодно.
Фундаментальним чинником розмивання білоруської національної ідентичності є розширення гуманітарно-освітнього впливу, проведення соціально-культурної експансії Російської Федерації в Білорусі.
Повністю катастрофічною є на сьогодні система загальної середньої освіти РБ у контексті наявності шкіл із білоруською мовою навчання. Станом на 2018 р. зі всієї чисельності учнів загальноосвітніх шкіл Білорусі лише 11,1% навчалися білоруською мовою14. Разом із тим статистична динаміка останніх десятиліть свідчить про те, що цей показник має стійку тенденцію до подальшого зниження.
Слід особливо зазначити, що в Білорусі досі відсутній вищий навчальний заклад загальнонаціонального значення з білоруською мовою навчання. На тлі цього в країні діє ціла низка закладів вищої освіти, які або є російськими або курируються з боку РФ. До них належать насамперед: Білорусько-російський університет, Міжнародний університет «МИТСО», філіал Російського державного соціального університету, філіал Російського економічного університету імені Г.В. Плеханова, філіал Московського державного університету економіки, статистики та інформатики (працював донедавна) та інші.
Ситуацію значно ускладнює й навчання громадян РБ за квотами у вишах Російської Федерації. За інформацією Міністерства науки та вищої освіти РФ, станом на жовтень 2019 р. в російських ВНЗ навчалися 10 653 білоруських громадян15.
Окремою проблематикою є навчання громадян Білорусі за квотами у військових вишах Російської Федерації, насамперед у Військовій академії Генерального штабу ЗС РФ і прикордонних інститутах ФСБ. Після перебування під потужним впливом ідеологічно-пропагандистського апарату російських військових ВНЗ білоруські громадяни – випускники цих закладів, що надходять на державну службу в РБ, – можуть бути потенційними агентами впливу РФ16. Слід особливо зазначити, що випускники російських військових вишів займають посади на всіх рівнях системи державного управління Білорусі.
Російська імперіократія здійснює активні спроби щодо розмивання білоруської національної ідентичності через повномасштабне розгортання свого імперського проєкту «Союзноє Государство». Посилення інтеграційного поглинання Білорусі проводиться навіть на регіональному рівні в результаті реалізації транскордонної співпраці між сусідніми областями Білорусі та РФ. У рамках проєкту відбувається планомірна системна діяльність щодо захоплення РФ власного білоруського культурного простору, водночас Російська Федерація активно проводить оборонну політику щодо консервації пантеону пам’ятників радянської спадщини й топоніміки в Білорусі. Крім цього Росія використовує у своїй світоглядній парадигмі навіть так звані сакральні місця пам’яті на території Білорусі.
За допомогою підрозділів МЗС Російської Федерації у Білорусі, підконтрольних медіаресурсів, (про)російських сил та агентів впливу російська імперіократія здійснює активну індоктринацію білоруського населення міфологемами «один (разделенный) народ», «единое Отечество», «единая историческая память». Результатом цього є спроби прямого впливу на формування білоруської національної пам’яті, підтримка позитивного та привабливого образу Росії для білоруських громадян заради впливу на кшталтування їхніх політичних установок, а також для акцептації місцевою політичною елітою та населенням зазначених міфологем.
У цих умовах і реаліях:
– білоруське демократичне суспільство, передусім патріотичні сили, через загрозу суцільного розмивання національної ідентичності і, як результату поглинання Білорусі Росією, мають консолідуватися й об’єднати зусилля для відновлення та оборони конституційного ладу держави, захисту національних інтересів та цінностей;
– військово-політичне керівництво України та органи сектору безпеки мають інтенсифікувати виконання всього комплексу заходів щодо зміцнення та оборони держави на північному стратегічному напрямку;
– білоруський та український патріотичний корпус національних сил мають залучити весь потенціал ефективної співпраці для дієвого захисту спільного геополітичного простору від російської імперіократії; максимально можливими доступними силами та засобами популяризувати світоглядну концепцію партнерського блоку держав Міжмор’я.