ГОЛОВНАБлогиПро релігіюПротестантство – секта, чи безпідставне звинувачення?

Протестантство – секта, чи безпідставне звинувачення?

Автор
Опубликовано: 19 дней назад (13 ноября 2020)
Редактировалось: 2 раза — последний сьогодні в 07:19
0
Голосов: 0
Дедалі частіше на просторах Інтернету можна зустріти публікації про представників течії протестантського спрямування (в народі «штунди»). Все б нічого, як би не одне «але». Левова частка всіх дописів являють собою ототожнення протестантів із сектантами, особливо часто це звучить з вуст священників та православних вірян. Мені стало цікаво чи дійсно це так і тому вирішив трохи промоніторити всесвітню «паутину».

Прописавши в пошуковій стрічці браузера «протестантизм», відразу можна натрапити на визначення, яке відкриває нам авторитетний ресурс «Вікіпедія». Отож, «протестанти́зм» — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицизму в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм тощо) та внаслідок подальшого внутрішнього поділу утворив такі течії як адвентизм, баптизм, методизм, євангелізм, п'ятидесятництво, харизматичний рух тощо. Своєю ціллю вони вбачали в поверненні до ідеалів раннього християнства. Церкви й спільноти протестантів національного чи місцевого характеру є в усьому світі та їхнє поширення триває.
Протестантизм в Україні — представлений практично усіма існуючими в усьому світі протестантськими деномінаціями. У 2010 році загальна кількість протестантів в країні складала понад мільйон віруючих, що становить 2,4 % від населення України. Їхня суспільна легалізація, правова легітимація, притаманний Протестантизму динамізм сприяли формуванню нового типу конфесійної інституціоналізації. Нині вони мають чітко сформоване богослов'я, системну побудову організаційної структур, свої релігійні центри та церковну ієрархію, ґрунтовну систему підготовки кадрів — від семінарії і коледжів до інститутів та університетів, кваліфікований професорсько-викладацький склад із богословськими й науковими ступенями, власну високотехнологічну друкарсько-видавничу базу, ведуть десятки теле- і радіопередач, мають розгалужені місійні центри, налагоджені зв'язки, відпрацьовану координацію дій зі своїми закордонними центрами. Ці конфесії іменуються «церквами» (релігійними організаціями).
За даними журналу Christianity Today, Україна стала не тільки «Біблійним поясом» Східної Європи, а й свого роду «центр церкви, освіти і місії євангельського християнства». Сьогодні Україна є місцем зустрічі євангельського протестантизму в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, де навіть сьогодні існують правові обмеження на діяльність релігійних об'єднань. Ці країни отримують вигоду від опублікованяя літератури в Україні, навчити керівників їх зборів і отримувати допомогу у вигляді місіонерів. Українські протестанти порівняно з їхніми західними одновірцями більш консервативні, як в доктрині так і питаннях моралі .
Найбільшими протестантськими конфесіями в Україні є:
Баптисти — 500 000 віруючих
Християни віри євангельської — 400 000 віруючих
Адвентисти — 100 000 віруючих.
Тепер давайте спробуємо розібратися з поняттям «секта». Знову ж таки та сама «Вікіпедія» дає нам визначення поняття «се́кта» - (secta — школа, вчення, від лат. sequor — слідую) — релігійне об'єднання, яке навчанням і обрядами відрізняється від панівних релігійно-церковних організацій. Секти складаються здебільшого з колишніх вірян головної церкви, які, покинувши її, перебувають найчастіше у гострій до неї опозиції.
У колоніальних і залежних країнах у деяких випадках сектантство переплітається з народною боротьбою проти колоніалізму (а це один із основних напрямків протестантизму, тобто звідси випливає, що секта спрямована на боротьбу із протестантизмом!!!). У християнстві, секти — це релігійні групи, що відокремилися від основного напрямку християнства (тобто від традиційного католицтва, православ'я та протестантизму). Для сектантів характерні релігійний фанатизм, проповідь аскетизму і відмови від «мирського» життя, психологія «вибраних осіб». Для ідейного розвитку суспільства закономірним є постійний відхід населення від всіх форм релігійного світогляду, у тому числі від сектантства.

З поняттями та визначеннями трохи розібралися, тепер йдемо далі…

Термін «секта» застосовувався в царській Росії офіційною православною церквою з метою маргіналізації як і нових християнських церков і течій, так і дійсно шкідливих аморальних груп, які руйнували монополію російської православної церкви і переслідувалися.
У радянські часи практика цькування інших християнських течій продовжувалася. Самі реформаторські (протестантські) церкви ніколи себе не ототожнювали з назвою «секта», що була формою невизнання спочатку російською православною церквою, а згодом і урядом комуністичного СРСР — протестантських церков за церкви. Назва походить від латинського «школа», і застосовувалася в Європі до зібрань вірян з напрямом на вивчення Біблії і ретельному послідовництву Ісусу Христу.
В Україні під сектами іноді мають на увазі релігійні угрупування, яких було переслідувано або обмежено в діяльності як за царської Росії, так і в СРСР. Як правило, секти в Україні були звичайно не місцевого походження, а проникали з Росії, Польщі й Західної Європи чи як наслідування німецьких колоністів-протестантів. Вони почали особливо поширюватися у 19 столітті.

Сектантство в Україні

В Україні під сектами іноді мають на увазі релігійні угрупування, яких було переслідувано або обмежено в діяльності як за царської Росії, так і в СРСР. Як правило, секти в Україні були звичайно не місцевого походження, а проникали з Росії, Польщі й Західної Європи чи як наслідування німецьких колоністів-протестантів. Вони почали особливо поширюватися у 19 столітті

На даний час є визначений, офіційно визнаний перелік сект:
1. Секти українського походження:
- Догналіти - на сучасному етапі однією із знаних в Західній Україні є «секта Догнала» (або підгорецькі отці/догналіти), яка яскраво свою діяльність активізувала у Львові та в Дрогобичі;
- Рідновірство - напрямок релігійно-реконструкторських неоязичницьких сект, що з'явився в Україні у 1990-х роках та широко розповсюдився на початку XXI ст. в Україні, Росії, Білорусі тощо. В основу рідновірства покладено ідею «відродження рідної віри», тобто дохристиянського язичництва. Фактично в основі рідновірства лежать релігійно-космогонічні книжки сучасних авторів. Ці вчення за формою нагадують язичництво кінематографічно-вертепного зразка. У більшості рідновірів прийнято брати собі нові псевдо-старослов'янські імена — як, наприклад, Славомир, Дарислава, Ладояра;
- Духовний центр «Відродження» - сучасне українське харизматичне утворення, що копіює відомі світові аналоги. Засноване Володимиром Мунтяном в 1997 році. Налічує 320 філіалів в Україні, Росії та Білорусі. Переважно діє в Україні, а також у пострадянських країнах.

2. Секти російського походження:
- Молокани - відгалуженням духоборів були молокани, які однак зберегли дещо з церковної організації, що її заперечували духобори. Прибувши 1817 до Мелітопільського повіту, вони не зжилися з духоборами, оселеними там раніше, поступово розселювалися та розпадалися на дрібні секти: «прісники» не вживали квасного, також цибулі й часнику, щоб не уподібнюватися схильним до єврейських звичаїв; «обрядники» оголошували себе незалежними від людських звичаїв і законів; «общі» мали спільну («общую») власність, а їхніми громадами керували суддя, апостоли і скарбник; «скакуни» (переважно на Катеринославщині), щоб сподобитися зішестя св. Духа скакали під час молитовних зборів до знесилення;
- Хлисти - шалапути або «хлисти» (перекручене «христи», також відомі як «хлистовщина» — «христовщина»), знані в Росії з середини 17 ст., оформилися у 1860-х роках в Україні, на Донщині й Кубані з осілих на українських землях старообрядців. Вони розбивалися на менші підсекти, як-от: «пасхальники» на Чернігівщині, що Великдень святкували завжди 23 березня, Різдво — 27 грудня, місяці — усі однакові). Хлисти вважали себе наступниками первісних християн, «новим Ізраїлем», твердили про перебування св. Трійці на сьомому небі, не визнавали церковного обряду подружжя. Число їх постійно зменшувалося, і вони не пережили утисків в СРСР у 1930-х років;
- Анастасійці - комерційна тоталітарна секта «Звенящие кедры России», вчення якої базується на художніх творах російського письменника Володимира Мегре, що описує життя жінки на ім'я Анастасія, яка живе «в гармонії з природою», спілкується із звірами тощо. Один з ключових елементів секти — створення комун, так званих «родових маєтків», що ведуть натуральне господарство, відмовляючись від «благ цивілізації». Фактично, секта часто змушує членів продавати міські квартири та допомагає купувати землю у віддалених районах для спільного будівництва «родових маєтків»;
- Вальдорфська педагогіка - педагогічна секта, що ґрунтується на ініціативах та працях німецького езотерика Рудольфа Штайнера. Являє собою, в першу чергу, мережу альтернативних, часто — державних, освітніх закладів, що сповідують вільний розвиток творчої особистості людини. Релігійно-обрядовий аспект являє собою суміш протестантизму, зороастризму, та езотеричної космогонії, запозиченої в розенкрейцерів та інших християнсько-езотеричних орденів.

3. Секти американського походження:
- Свідки Єгови - організація заснована у 80-х рр. XIX ст. у США Чарлзом Расселлом. Їх знають передусім за активною проповідницькою діяльністю. Вони часто ходять від дому до дому, турбуючи людей на вулицях, роздають буклети й журнали, пропонують вивчати біблію й запрошують на зібрання. Свідки Єгови відмовляються від переливання крові (через заборону вживати кров у Святому письмі). Вони не беруть участі в політиці: служба в армії, присяга на державні посади, державні свята, віддання почестей прапору, голосування і обрання на виборні посади тощо. Всі члени секти вважають себе громадянами «єдиної теократичної держави» — Божого царства, про яке згадують в молитві «Отче наш», і яке з огляду на сповнення біблійних пророцтв згодом має бути встановлене на Землі. Їхній релігійний центр — у Брукліні (район Нью-Йорка), де біля бруклінського моста знаходиться їх центр "Бетель ";
- Мормони - офіційна назва цієї секти — «Церква Ісуса Христа святих останніх днів». Термін походить від «Книги Мормона». Вона була продиктована Джозефом Смітом-молодшим, стверджуючим, що це переклад древніх літописів корінного населення Америки, складених пророком Мормоном і його сином Моронієм, останніми представниками народу нефійців. Мормонські місіонери виглядають завжди однаково: чорні штани, білі сорочки, скромна краватка, на грудях чорний бейдж, на якому написано, приміром: «старійшина Джонсон» або «старійшина Стівен». Ходять вони завжди парами, часто з темними рюкзаками за спиною. Звичайно це дуже молоді хлопці, років 19-20, коротко пострижені;
- Сайєнтологія — це міжнародна добре законспірована організація заснована Л. Роном Хаббардом. Вона зкріплена з обривків різних ідей, як з сфери науки, так і з релігійної області, замішана на вульгарному окультизмі і викладена в термінах «науково»-фантастичних і шпигунських романів 50-х рр.

Підсумовуючи вищевикладене, дозволю собі зробити невеличкий висновок… Перш за все роблячи висновок про те чи інше твердження, необхідно вивчити сам предмет аналізу, дослідити інформацію з різних джерел, а лише потім дозволити собі стверджувати і з піною на роті доводити свою правоту! Дивує той факт, що всі ми християни, люди які мають Віру у щось вище, краще за нас, у щось таємниче…по суті мета одна – покаяння у гріхах та прагнення до спасіння і вічного життя!

P.S. – вказану публікацію хочу присвятити «дослідникам», які дозволяють собі у коментарях, дописах, новинах, телебаченні та інших ЗМІ обливати брудом представників «інших» релігійних конфесій, створюючи при цьому, передумови до розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, що на секундочку, є кримінальним правопорушенням!!!!
70 переглядів

Читайте также:

Коментарі (0)

Немає коментарів. Ваш буде першим!