ГОЛОВНАБлогиАктуально
0 RSS-лента RSS-лента

Актуально

Автор блога: Aurora
Чи існує ісламська загроза в Україні?
Чи існує ісламська загроза в Україні?

Вторгнення Збройних сил Росії на територію України та Сирії, на думку аналітиків, може призвести до нової «холодної війни».
Окрім високого показника загрози, яку уособлює Росія з її агресивною зовнішньою політикою, досить значною проблемою для всього світу залишається наростання загрози ісламського екстремізму, що може дестабілізувати світову економіку. Ісламізм як глобальна світова загроза сьогодні не визнає кордонів та жодних правил. Ісламістський тероризм, як і агресивна політка Володимира Путіна, формують чинники загрози як світовій безпековій політиці, так і окремим країнам, що самостійно зіштовхнулися з цими проблемами.
Україна вже як два роки стала об’єктом агресивної політики Російської Федерації, що розв’язала війну на сході країни та окупувала Крим. Наслідки цієї проблеми відомі широкому загалу українців – розвиток тероризму та сепаратизму, намагання дестабілізувати ситуацію в середні країни. Однак, відносно мало інформації сьогодні можна знайти щодо аналізу інших проблем, що становлять загрози національній безпеці сучасній Україні. Серед них окремо можна виділити ісламізм. То чи існує на сьогодні ісламістська загроза в Україні? Відповідь на це питання спробуємо знайти в даному матеріалі.
Ісламізм
Ісламізм - це третя тоталітарна ідеологія (після фашизму і комунізму), яка пропонує безглуздий середньовічний підхід до проблем сучасного життя. Ретроградний і агресивний, він утискає немусульман, пригнічує жінок і виправдовує поширення влади ісламу за допомогою сили. Відповідно до думки дослідника Володимира Мейстера, крайня антизахідна спрямованість фундаменталістів призводить до заперечення ними: рівності статей, свободи совісті, загальної грамотності, а також породжує реакційно-утопічні прагнення відродити мусульманське Середньовіччя. Ісламісти намагаються встановити контроль над сепаратистськими, іредентистськими і протестними рухами. Ідеологія ісламістів передбачає обов'язковість джихаду проти всіх невірних - як немусульман, так і тих мусульман, які не є і не бажають бути ісламістами. Такі мусульмани оголошуються віровідступниками в результаті такфіра, визнання їх невірними. Ісламісти, використовуючи специфічно інтерпретовані положення шаріату, допускають і рекомендують вчинення терористичних актів, в тому числі «сліпих» (спрямованих проти випадкового набору людей в місцях їх концентрації), використання терористів-смертників. Вони прагнуть реісламізаціі, залучення до боротьби за досягнення цілей ісламістів «етнічних мусульман», тобто людей, чиї предки були мусульманами, але самі вони віруючими мусульманами не є (татари, башкіри, кавказькі національності та ін.).
Серед ісламістських організацій сучасного світу можна назвати «Аль-Каїду» та її філії в різних регіонах світу, «Ісламську державу» та інші.
«Хізб ут-Тахрір»
1. Загальна інформація
В 2000-х роках на території України основними центрами ісламської активності фактично були Крим та Донецька область. Зокрема, на терені цих регіонів діяли осередки організації «Хізб ут-Тахрір аль-ісламія» («Партія ісламського відродження»). Проте найбільш активною ця організація залишалась власне на території АР Крим, де її голова Файзил Амзаєв фактично займався ефективним розвитком організації.
Структура «Хізб ут-Тахрір» уявляє собою піраміду, яка включає в себе сім ступенів: му'тамад (головний керівник в масштабах однієї держави), масуль (керівник регіональної організації), муса'ід (помічник масула), накіб (керівник міста, району), помічник накіба, мушріф (керівник одного або декількох гуртків (халакат), шабаб (активіст, який вже сприйняв ідеологію до кінця і став повноправним членом організації) ідаріс (член гуртка, який є поки послушником. Первинним осередком організації є, як уже було сказано , гуртки з вивчення релігійної літератури - халакат, що складаються з 5-15 ідаріс на чолі з мушріфом. Заняття в халакат проводяться два рази на тиждень. Раз на місяць відбувається нарада мушріфів, в ході якої обговорюються практичні та організаційні питання. Накіб постачає літературу, розподіляє фінансові кошти і приймає пожертвування. У гуртках крім студіювання літератури проводять інструктаж на випадок арешту, тому члени організації, знають як себе вести зі слідчим і при затриманні. Виходячи з інструкцій, люди з «Хізб ут-Тахрір» завжди тримають напоготові відеокамеру, щоб знімати поліцейських. Це один з прийомів психологічного тиску на правоохоронні органи. Попадання до КПЗ або до в'язниці сприймається ними як «бойове хрещення» і як можливість продовжити агітацію (дагват) вже серед співкамерників. Деякі з хізбів, опиняючись в загальних камерах, починають вести вербування нових членів для організації. При цьому в небезпечних для них ситуаціях допустимо приховування або відмова від членства в «Хізб ут-Тахрір» (принцип «такія» - приховування своїх переконань), якщо це допоможе уникнути більш тяжких для члена організації наслідків. При цьому ієрархія «Хізб ут-Тахрір» може відрізнятися в залежності від держави або регіону, може бути більш складною або більш спрощеною. Загальним залишається те, що є нижня, середня і вища ланка в організації.
У богословському плані головне звинувачення проти «Хізб ут-Тахрір», яке висувають представники традиційного ісламу, є відмова визнавати хадіси категорії ахад (передані одним передавачем) і дотримуватися їх. У той же час велика частина сунітського віровчення побудована саме на хадісах категорії ахад, а хадісів мутаватір (передані декількома передавачами) існує зовсім невелика кількість. Через сумніви в достовірності хадісів ахад ідеологи «Хізб ут-Тахрір» заперечують муки могили, Даджаля (аналог Антихриста в ісламі), обставини приходу Махді й Іси (Ісуса).
У російському Татарстані «Хізб ут-Тахрір» з'явився з мігрантами з Узбекистану, одним з перших масулів був Алішер Усманов (не плутати з відомим великим бізнесменом), який розгорнув свою діяльність в 1996 році по приїзду до Казані, почавши працювати в одному з місцевих медресе. Оскільки організація в Росії була визнана терористичною і заборонена тільки в 2003 році рішенням Верховного суду Росії, то тривалий час Усманов здійснював свою діяльність цілком легально. Саме з цього часу можна говорити про початок поширення ідеології «Хізб ут-Тахрір» в Татарстані. Поширення ідеології «Хізб ут-Тахрір» йде і через мігрантів, і навіть правоохоронні органи.
На думку мусульман, що сповідують традиційний іслам, як релігійно-політичний рух «Хізб ут-Тахрір» характеризується негативним ставленням до світської влади, прагненням до влади як основною стратегічною метою, ідеологією формування політичної системи, наявністю програми будівництва халіфату і тактики боротьби, володінням розвиненим пропагандистським апаратом і засобами агітації. На думку мусульманського богослова Фаріда Салмана, члени партії «Хізб ут-Тахрір» демонструють неповагу до традиційних канонів мусульман під час п'ятничної проповіді в мечеті, коли можуть демонстративно встати, перервати виступ імама і починати сперечатися з ним з розрахунком на публічний ефект, доводячи, що духовенство в питаннях релігії неграмотне і говорить не правду, а вони начебто її знають. За його словами, характерна їх особливість - це віра в свою винятковість, в те, що саме вони знають правду. На думку хізбів аят з третьої сури Корану «... І нехай буде серед вас група, яка закликає до добра, наказує дозволене і забороняє засуджене» говорить саме про них.
Перший заступник муфтія Татарстану Рустам Батров звинуватив прихильників «Хізб ут-Тахрір» в маргінальності, а також в тому, що вони своїми діями такий символ ісламу як шахада (свідоцтво віри) в формі тахліля (слова «Немає Бога, крім Аллаха») «прагнуть перетворити в елемент екстремістсько-політичного дискурсу».
Діяльність ісламістської організації «Хізб ут-Тахрір» заборонена в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. В Україні ніяких заборон щодо діяльності цієї організації не видавалося. У Криму «Хізб ут-Тахрір» діяв цілком відкрито. В цілому, за різними оцінками, кількість членів «Хізб ут-Тахрір» та їх прихильників в Україні до 2014 року не перевищувала 10 тис. осіб за найоптимістичнішими розрахунками журналістів (з урахуванням членів родин).
2. Політична діяльність
Організація проводила ряд акцій з популяризації ісламу, власне самопіару та поступово проникала в соціально-політичний простір Криму. Зокрема, в серпні 2012 року акція хізбів була присвячена підтримці народу Сирії.
27 вересня 2012 року в Сімферополі відбувся мітинг мусульман Криму проти скандального фільму «Невинність мусульман». За інформацією investigator.org.ua, перед будівлею Палацу культури профспілок зібралося близько 300 осіб, більшість яких були представниками «Хізб-ут-Тахрір». Присутній на мітингу голова мусульманської громади «Давет» Руслан Рамазанов заявив, що вважає фільм «Невинність мусульман» західною провокацією. Рамазанов уточнив, що фільм не бачив. В ході мітингу багато мусульман заявляли, що фільм не дивилися, але впевнені, що він ображає іслам і їх релігійні почуття. Також представники мусульманської громади «Давет» закликали всіх мусульман України протистояти всім тим образам на адресу ісламу, які на сьогоднішній день відбуваються, і поширювати тільки правдиву інформацію про пророка Мухаммеда, його сім'ю та іслам.
20 листопада 2012 року члени «Хізб ут-Тахрір» провели пікет біля російського консульства у Сімферополі. Акція пройшла, незважаючи на заборону, винесену напередодні судом. Тоді під консульством зібралися близько п'ятдесяти чоловіків, які тримали чорні і білі прапори з цитатами з Корану і транспаранти з написами «Допомога Аллаха близька», «Путін = Сталін = тиран», «Аллах, обруш свій гнів на гнобителів» тощо. За словами організаторів акції, таким чином, у формі «інформаційного пікету», кримські прихильники «Хізб ут-Тахрір» висловлювали протест проти арештів своїх соратників в Росії.
«У Росії відбувається антиісламська акція, яка проходить організовано: та організація, яка внесена в Росії в список терористичних, я маю на увазі «Хізб ут-Тахрір», ніколи не скоювала терористичних актів», - заявив тоді журналістам офіційний організатор акції, сімферополець Еміралі Кадиров.
На його думку, політика, яку проводить Росія на Північному Кавказі, «сьогодні стала переноситися на інші мусульманські республіки, що входять до складу федерації, такі як Башкортостан і Татарстан». Свою резолюцію пікетувальники спробували передати тодішньому консулу РФ в Криму Володимиру Андрєєву. Назустріч до мітингувальників російський консул не вийшов, а передати папір в консульство пікетувальникам завадили правоохоронці. Разом з тим, незважаючи на те, що на мітингу були присутні представники влади, які й оголосили рішення окружного суду про заборону акції, мітинг пройшов у повній відповідності з планами організаторів. Присутніх ніхто не зупиняв, хоча на заході також були присутні близько десятка міліціонерів, а поруч стояв автобус з солдатами внутрішніх військ. За словами Еміралі Кадирова, в Україні і Криму проблем з правоохоронними органами та спецслужбами у «Хізб-ут-Тахрір» не було, так як, на його думку, ця «партія» не загрожує безпеці України». Тоді екс-генеральний консул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв висловив обурення тим, що влада допустила проведення пікету. Він повідомив, що довів до відома української і кримської влади свою позицію.
Підчас мітингу літа 2013 року, який відбувся з приводу 89-х роковин руйнування халіфату, взяли участь близько двох тисяч осіб. Однак конференція Ліги мусульманок «Інсаф», пов'язаної з кримським відділенням «Хізб ут-Тахрір», була зірвана. Учасникам з'їзду відмовили в проведенні заходу через те що, протікає дах у будинку, де повинен був відбутися форум.
За інформацією novostimira.com, 7-8 жовтня 2013 року Міжнародний форум ісламістської організації «Хізб ут-Тахрір», який повинен був початися в Сімферополі, був зірваний. Ісламісти мали намір провести з'їзд в будівлі Кримського академічного українського музичного театру. Однак вранці адміністрація театру розірвала договір про оренду. На площі Леніна зібралися близько тисячі учасників форуму, які потребували не допустити зриву заходу і звинувачували в події тогочасну українську владу. Тоді на захід зібралось близько двох тисяч членів організації, в тому числі з Великобританії та Туреччини.
Також існує інформація, що за лінією «Хізб ут-Тахрір» до 2013 року на терені Кримського півострову проходили підготовку в спеціальних таборах рекрути, що потім приймали участь у військових діях на території Сирії. Точна інформація про кількість рекрутів, що були відправлені з Криму на територію Сирії, не відома. За приблизними оцінками, мова йде приблизно про 100 осіб.
Після анексії Криму російськими військами та встановлення окупаційного режиму чимала кількість членів «Хізб ут-Тахрір» виїхала за межі півострова через загрози життю та переслідування з боку ФСБ. Чимало тодішніх працівників кримського СБУ перейшло на бік ФСБ, де й почали приймати участь в переслідуванні членів кримсько-татарських організацій, в тому числі й «Хізб ут-Тахрір». Задля цієї роботи голова ФСБ Олександр Бортніков призначив очільником Федеральної служби безпеки РФ в АР Крим Віктора Палагіна, який до цього мав досвід протидії ісламістським течіям, очолюючи Управління спецслужби в Башкортостані.
З 2014 року починається активне переслідування членів «Хізб ут-Тахрір» за вказівкою з Москви. Як повідомляє ru.krymr.com, прокурор Наталя Поклонська, що перейшла на бік кримської окупаційної влади, не привела жодного факту, що підтверджує зв'язок затриманих кримчан з «Хізб ут-Тахрір». У слідства в принципі не може бути документальних підтверджень членства затриманих в ХТ. «Ми володіємо зрілою, впорядкованою і чіткою адміністративною структурою. Тому членство в «Хізб ут-Тахрір» фіксоване, однак воно не оформляється документально, це не потрібно законами шаріату», - сказав Крим.Реаліі керівник інформаційного офісу партії Фазил Амзаєв. Але, з огляду на факт переходу багатьох співробітників Служби безпеки України (СБУ) по Криму і Севастополю на службу в Федеральну службу безпеки (ФСБ) Росії, у російських силовиків можуть бути дані відеоспостереження за учасниками акцій ХТ до 2014 року. Справа «26 лютого» свідчить, що російська правоохоронна система не зважає на тимчасові рамки і поширює свою юрисдикцію на територію України до анексії Криму.
«Сьогодні можна однозначно стверджувати, що більшість працівників СБУ в Криму і Севастополі в своїх діях орієнтувалися не так на Київ, а на Москву. Тому з боку управління СБУ в Севастополі неодноразово ініціювалися судові справи, які розвалювалися в судах через відсутність будь-якого складу злочину», - зазначив Амзаєв.
В одному з кримських СІЗО вже більше року знаходяться четверо кримських татар, яких ФСБ вважає членами ХТ. Правда, поки слідство «буксує», за цей час передати справу до суду слідчі не змогли. Відомо, що заарештовані відмовилися свідчити проти себе. Кримський правозахисник Енвер Кадиров, який нині мешкає на материковій частині України, моніторить процеси над мусульманами, яких звинувачують в причетності до ХТ на пострадянському просторі. Він стверджує, що в таких справах невизнання провини підозрюваних, яке зазвичай має значення в російських судах, не впливає на результат справи.
«У Росії взагалі нічого не потрібно, ніяких доказів. Слідчий передає справу, прокурор просить, суддя дає терміни по вигаданим статей, і не важливо, що ти там визнав чи ні», - сказав Кадиров Крим.Реаліі.
Один з лідерів Національної організації російських мусульман (НОРМ), що проживає в одній з країн Євросоюзу політичний емігрант Харун Сидоров вважає, що операція проти «хізбуттахріровців» не означає, що заарештовані справді до неї причетні. Він помітив, що російські силовики останнім часом намагаються представити членів ХТ як однодумців «Ісламської держави», не дивлячись на їх ворожі відносини. Він вважає, що ФСБ в нинішній історії з арештами в Криму керується швидше корпоративними інтересами, а не турботою про безпеку Росії. Адже репресії застосовуються проти партії, яка, на думку Сидорова, «відтягує від потенційної опозиції пасіонарних мусульман і випускає їх пар в свисток віртуального будівництва халіфату». «З ними можна боротися, заробляючи нові зірочки, і при цьому вони абсолютно нешкідливі, тобто, боротися з ними можна, не ризикуючи нічим», - зазначив лідер НОРМ.
Незважаючи на те, що організація «Хізб ут-Тахрір» в деяких країнах світу визнана терористичною та переслідується законом, в Україні її представники не були помічені в активній екстремістській діяльності.
Фактор кримських татар
Після окупації АР Крим російськими військами чимала кількість кримських татар виїхала на материкову частину України, де й продовжила свою діяльність. Зокрема, це стосувалось представників Меджлісу та членів їхніх родин.
З цього часу російські пропагандистські ЗМІ починають активну хвилю зі створення негативних настроїв серед місцевого населення у відношенні до кримських татар, які розмістились на терені Херсонської області. Безпосередньо активність кримсько-татарської громади в цьому напрямі на сьогодні становить загрозу для спецслужб РФ, чим власне і була викликана подібна реакція окупаційної влади.
Аналіз військово-політичного процесу в Україні підтверджує факт того, що з моменту створення батальйонів, утворених з представників кримських татар на території Херсонської області, з боку РФ відбувається штучна спроба створити загрозу дестабілізації ситуації на півдні країни. Російські пропагандистські медіа постійно створюють пропагандистські меседжі, що у складі добровольчих формувань «Аскер» та у «батальйоні імені Номана Челебеджихана» начебто воюють турецькі найманці з націоналістичної організації «Сірі вовки». Іншим напрямком роботи російської сторони з дискредитації добровольчих батальйонів кримських татар стає просування дезінформаційних повідомлень про те, що разом з вказаними військовими формуванням участь у бойових діях приймають і бойовики «Ісламської держави» та мешканці Кримського півострову, які повертається на материкову Україну з Сирії. Проте підтвердження даної інформації з боку російських медіа жодного разу так і не було виявлено. З іншого боку, російська сторона намагалась створити штучний конфлікт між кримськими татарами та місцевими мешканцями в Херсонській області. Зокрема, це стосувалось інформаційної кампанії з дискредитації в Геничеському районі Ленура Іслямова та організації протестної активності місцевого населення проти розміщення військових формувань «Аскер» та «батальйона імені Номана Челебеджихана» на кордоні з окупованим Кримським півостровом.
Провідну роль в розвитку кримсько-татарських військових формувань «Аскер» та «батальйон імені Номана Челебеджихана» відіграє згаданий раніше Ленур Іслямов, один з організаторів «громадської блокади» Кримського півострову. За інформацією з відкритих джерел, кількість бійців «батальйону Номана Челебеджихана» може складати приблизно 600 чоловік. Концепція батальйону була розроблена і представлена президенту Петру Порошенко і міністру МВС Арсену Авакову в квітні поточного року. Про це тоді наголосив голова Меджлісу Рефат Чубаров в інтерв'ю виданню «Апостроф». За словами Чубарова, це не мононаціональний і не монорелігійний підрозділ, «але при цьому там повинні бути створені умови для віруючих людей, там повинна бути халяльна їжа, там разом з капеланом повинен бути імам». Він зазначив, що при деокупації Криму цей підрозділ забезпечуватиме громадський порядок на півострові в перші місяці його звільнення, охорону громадських будівель і органів влади.
При аналізі загроз національної безпеки України з боку радикальних ісламістських течій треба також додати, що вказані військові формування кримських татар підконтрольні українським силовикам, а інформація, що транслюється російськими ЗМІ, часто не відповідає дійсності. Проте варто зазначити, що російські спецслужби потенційно можуть використати власну агентуру для проникнення в структури зазначених добровольчих військових формувань кримських татар з метою організації провокацій та дестабілізації ситуації на етнорелігійному грунті в південних регіонах України. Проблемним також залишається фактор моніторингу діяльності окремих представників підрозділів «Аскер» та «батальйону Номана Челебеджихана» на предмет радикальної діяльності та зв’язків з іноземними ісламістськими структурами, зокрема, на території Близького Сходу. Цей напрямок також може бути використаний як з боку російських спецслужб, так і реальних представників екстремістських течій. З іншого боку, російська сторона продовжуватиме створювати умови для дестабілізації ситуації в Херсонській області з використанням кримсько-татарського фактору. На даний момент, добровольчі військові формування кримських татар, так само, як і чеченські підрозділі, що воюють на боці української армії, залишаються одними з найбільш дисциплінованих силових структур на території Україні.
Для повного контролю за діяльністю бійців вказаних підрозділів кримських татар потрібна не лише активна діяльність силових структур, але й наявність сильних лідерських позицій з боку керівництва вказаних добровольчих військових формувань. На сьогодні, не зважаючи на компанію з інформаційної дискредитації з боку РФ, в цьому напрямі спостерігається посилення впливу фігури Ленура Іслямова. Задля запобігання дестабілізації ситуації на півдні країни керівництво кримсько-татарських добровольчих військових формувань також має зробити свій внесок в процес створення належних умов для забезпечення енергетичної безпеки в регіоні. Хаотичне знищення електроспоруд та ліній електропередач, що з’єднують материкову Україну з тимчасово окупованою територією Криму, потенційно може призвести до масштабної техногенної катастрофи з відповідними екологічними, політичними та економічними наслідками.
{абашити
Останнім часом можна зустріти інформацію про те, що на території Донецької області ще до початку російсько-української гібридної війни діяли різноманітні ісламістські секти, що теоретично могли мати контакти з радикальними ісламськими рухами з іноземних країн. Одних з таких є секта хабашитів.
Хабашити – це суфійської школа, що була заснована в середині 80-х років ХХ століття ефіопським проповідником Абдуллахом аль-Харарі. Хабашити стверджують, що вони слідують шафіїтському мазхабу в питаннях фікха, а в питаннях віровчення вони - ашаріти і мурджіїти. Це означає, що представники цієї ісламської релігійної секти фактично для винесення правового рішення (фетви) використовують Коран, Сунну пророка Мухаммеда, одностайну думку авторитетних правознавців, судження за аналогією та ін. Вони визнають пріоритет розуму (акль) над релігійною традицією (накль), залишаючи за шаріатом функцію регулятора практичного життя мусульман. Однак, разом з цим, вони вважають за необхідне беззастережне прийняття головних постулатів віри, а лише потім доказовість цих постулатів на основі положень розуму. Доводи розуму для них виявляються залежними від положень віри. В рамках затвердження пріоритету розуму і визнання текстів Корану і Сунни вони визнають логічні методи дослідження проблем і застосовували їх в полеміці. Також вони вважають, що вчинення гріха людиною не має відношення до його вірі, і не завдає їй шкоди. Вчинення тяжких гріхів (кабаір), на їх погляд, виводить людину з ісламу. Їх думка суперечила сунітському віровченню, згідно з яким, вчинки (амаль) віруючих виходять від їх намірів (ніят), вони знаходяться в тісному взаємозв'язку і повинні бути приведені у відповідність з шаріатом.
Хабашити дотримуються двох суфійських тарикатів: ріфайя і кадирія. З деяких питань погляди хабашитів подібні з поглядами шиїтів-рафідітів.
На території Донбасу секта хабашитів не була широко представлена в мусульманських громадах. Їхня практична діяльність, зокрема, могла бути предметом дослідження релігіознавців і політологів, що досліджують розвиток ісламських течій в Україні. Проте з окупацією частини Донецької області об’єднаними російсько-сепаратистськими силами представники так званого «МДБ ДНР» почали штучно розкручувати тематику діяльності даної маргінальної ісламської секти, яка і в доокупаційний період була мало відомою широкому загалу пересічних громадян. Але в рамках роботи з представниками російських спецслужб співробітники «МДБ ДНР» фактично створюють штучні загрози для імітації активної діяльності з метою отримання матеріальних дивідендів з РФ. Так, в травні 2016 року була розповсюджена інформація про те, що «з метою запобігання диверсійно-терористичних проявів» під час травневих свят «МДБ ДНР» в тісній взаємодії з іншими силовими структурами сепаратистів провела масштабну «контртерористичну операцію «Вихор-Антитерор». В рамках зазначеної «КТО» було «припинено діяльність радикальної мусульманської громади, а саме донецького підрозділу секти «хабашитів», підконтрольній західним спецслужбам». Сепаратисти розповсюдили дезінформацію про те, що організація хабашитів начебто фінансувалася з України і проповідувала ідеї радикального ісламу серед мусульман «ДНР». Кінцевою метою секти, згідно з повідомленням донецьких сепаратистів, «є дестабілізація політичної ситуації в «республіці» шляхом радикальних методів боротьби, в т.ч. терористичних». Спецслужби сепаратистів затримали «7 організаторів і найбільш активних членів секти».
Згідно з аналізом релігійно-політичної ситуації на Сході України, загрози з боку діяльності хабашитів на сьогоднішній день не існує. Цю проблему періодично можуть підіймати російськи пропагандистські ЗМІ для створення чергової дезінформації про ситуацію в Україні.
Фактор розвитку ісламізму як один із пріоритетних
загроз національній безпеці України
Незважаючи на те, що пріоритетним напрямом загрози національній безпеці України залишається агресивна зовнішня політика РФ та військово-політична присутність російської сторони в Криму та на Донбасі, фактор розвитку ісламізму залишається одним з тривожних сигналів для українського суспільства. На сьогоднішній день Україна не представляє інтересу для активної діяльності представників ісламських сект та ісламістських терористичних організацій. Проте територія української держави може використовуватись терористами для вербування потенційних бойовиків до складу бандформувань «Ісламської держави». З урахуванням складного економічного становища України на фоні російсько-української гібридної війни українські громадяни стають потенційними об’єктами для вербовки бойовиками. З іншого боку емісари «ІД», які можуть перебувати на території України, використовують потенціал для вербовки бойовиків із середовища студентів, що походять з країн Центральної Азії. Найбільш уразливим в цьому контексті регіоном залишається Схід України, а саме – Харківська область. Саме на території цієї області в рамках моніторингу ЗМІ було виявлено найбільшу кількість інформації про активність вербувальників «Ісламської держави» в середовищі студентів-мусульман. Також проблемним напрямом залишається можливість використання території України для «консервації» бойовиків, їхньої подальшої легалізації, спроби вести бізнес та займатися релігійно-просвітницькою діяльністю. Україна також може використовуватись ними для транзиту бойовиків з РФ та країн Центральної Азії на територію Туреччини. Низький рівень життя, економічна і політична криза, а також «несприятлива» для бойовиків етно-релігійна мапа фактично виступають головними причинами відсутності розгортання активної терористичної діяльності ісламістів на території України. В цьому контексті найбільш сприятливим середовищем для терористів виступає саме територія Російської Федерації, де фактично були створені умови для активізації ісламістів в разі загострення системної кризи.
Малодослідженою залишається проблема активності ісламських фондів та культурних центрів, які потенційно можуть використовуватись з метою створення мережі агітаторів та вербувальників для рекрутації нових членів до лав ісламістських організацій. Створення альтернативних мусульманських громад, будівництво нових мечетей (з подальшим викривленням основних постулатів догматичного ісламу), розповсюдження екстремістської літератури – всі ці елементи класичної етапізації циклу розвиту ісламістських організацій відображають потенційні сприятливі умови для розгортання діяльності ісламістів в Україні. Українська держава також може використовуватись ісламістськими терористами з метою торгівлі зброєю, організацією наркотрафіку та контрабанди різних груп товарів з країн Близького Сходу. З цією метою представники країн Близького Сходу – керівники ісламських фондів та культурно-релігійних організацій (які в тому числі можуть мати пряме відношення до фінансування різноманітних терористичних рухів), також можуть використовувати елементи корупції та економічного шантажу з метою забезпечення своєї присутності не лише в Україні, але й в східноєвропейському регіоні в цілому.
Головною проблемою ісламістського напряму загрози національній безпеці України залишається наявність активності ісламістських вербувальників, що, використовуючи загальну системну кризу в українській державі, створюють плацдарм для розширення своєї діяльності. Для протидії зазначеному фактору загрози національній безпеці представникам діючої влади необхідно: організувати належні профілактичні механізми діяльності силовиків в середовищі іноземних студентів-мусульман; створити умови для розвитку інформаційної кампанії про висвітлення потенційних загроз ісламістського тероризму для українського суспільства; проводити належний моніторинг фінансової діяльності ісламських фондів, культурних центрів та різноманітних підприємств, що представляють інтереси країн Близького Сходу; активно співпрацювати з правоохоронними органами країн ЄС щодо протидії розвитку тероризму та ін.
У контексті змісту вище вказаної інформації, органами СБУ з 1991 року і по даний час неодноразово виявлялись факти використання території нашої держави для поширення екстремістської літератури, підшуковування найманців для їх участі у бойових діях в Сирії і Іраку на боці «ІД», переховування від міжнародного розшуку за лінією Інтерполу за приналежність до міжнародних терористичних організацій.
Зокрема, 23 травня 2012 року організація «Ісламський просвітницький центр» була викрита співробітниками СБУ в поширенні екстремістської літератури на промринку «7-й кілометр». За даним фактом СБУ порушило кримінальне провадження за ст. 161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності та ставлення до релігії»). Тоді повідомлялось, що екстремістська література була надрукована в Туреччині, а на територію України потрапила через Придністров'я. Що ж стосується організації «Ісламський просвітницький центр», то її пов'язують з радикальним ісламським пантюркістським рухом «Сулейманджі». На 2012 рік це був не перший інцидент, пов'язаний з діяльністю екстремістських мусульманських організацій в Одесі: зокрема, навесні 2012-го року СБУ зацікавилося діяльністю ваххабітської організації «Прямий шлях», яку також викрили в поширенні екстремістської літератури, а пізніше і в зберіганні зброї.
Як повідомляє vnews.agency, в СБУ назвали кількість кримчан, які воюють на боці бойовиків в Сирії та Іраку. У бойових діях в Сирії і Іраку беруть участь близько півсотні жителів Криму. Вони входять до складу «ІД», «Фронт аль-Нусра», а також інших пов'язаних з ними структур. Правоохоронці розповідають, що на українських територіях є прихильники ідеології «Ісламської держави». Вони ведуть пропагандистську роботу, вербують нових членів, здійснюють транзит бойовиків «ІД» через Україну, забезпечують їх усім необхідним. В СБУ відзначили, що найчастіше об'єктами агітації стають вихідці з мусульманських країн, які тимчасово або ж на постійній основі проживають в Україні. Встановлено 50 осіб, які проживали в Криму, а зараз беруть участь в бойових діях в Сирії та Іраку. Крім того, ще 63 прихильника «ІД» з числа іноземних громадян були направлені до Туреччини транзитом через нашу країну. В українському МЗС назвали точну кількість громадян, які потрапили в полон до бойовиків «ІД» протягом останніх 5 років на території Лівії і Сирії. Всього терористи змогли захопити 30 українців. Велика частина громадян була захоплена бойовиками на території Лівії (27 осіб). 23 людини з них вдалося звільнити. У Сирії заручниками радикальних ісламістів стали 3 українця.
16 березня 2016 року СБУ затримала ісламістського терориста в Вінниці. Бойовик був оголошений в міжнародний розшук за лінією Інтерполу. Про це йдеться на сайті відомства. За даними СБУ, затриманий є членом терористичної організації «Джебхат ан-Нусра». У 2012-2014 роках він брав участь в бойових діях на території Сирії.
Представники СБУ в Харківській області також робили заяви щодо намагань вербувальників «Ісламської держави» залучати до лав терористичної організації студентів харківських ВНЗ. Особливо активна робота проводиться ними серед студентів-мусульман. Це, вважає він, серйозна загроза українській національній безпеці - вербувальники всіляко залучають студентів до терористичної діяльності.
2 травня 2016 року Київський районний суд м. Харків заарештував уродженця Лівії, студента першого курсу Харківського національного університету ім. Каразіна, у якого на орендованій квартирі були виявлені граната й ідеологічна література «Ісламської держави». Як передає «Кореспондент», про це йдеться в ухвалі слідчого судді Наталії Єфименко, опублікованому на сайті єдиного держреєстру судових рішень. За даними прес-служби СБУ, в травні 2015 року група осіб завербувала до «ІДІЛ» Мохамеда Далаіна (студента медичного факультету університету Каразіна) і його співмешканку-харків'янку, які в подальшому, виконуючи інструкції, вилетіли з Києва в Стамбул, а звідти перебралися на територію сирійсько-іракської зони збройного конфлікту, підконтрольну прихильникам і бойовикам «ІДІЛ». 28 вересня 2015 року Далаін підірвав себе в передмісті Багдада, в результаті чого загинули близько 20 і поранено близько 60 осіб. Після цього правоохоронці стали перевіряти, чи немає в Харкові інших представників терористичної організації. В ході однієї з таких перевірок в квартирі, яку знімав лівієць, слідчі знайшли уніфікований запал ручної гранати, корпус бойової гранати Ф1, а також символіку й ідеологічну літературу «Ісламської держави Іраку та Леванту». Чоловіка затримали 11 квітня, а на наступний день йому оголосили про підозру у незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263 КК України).
Терористи «Ісламської держави» використовують для вербування нових бойовиків найрізноманітніші способи, крім того географія їх пошуків найширша, передає grazhdanin.in.ua. Українці також виявилися в полі зору ісламістів. Багатьом громадянам країни приходили на електронну пошту дивні повідомлення з пропозиції вступати до лав «ІД». Але випадок в українському Рівне вражає зухвалістю. Прямо на вокзалі кілька людей розповсюджували листівки з пропозицією для охочих непогано заробити. Обіцяна заробітна плата, за інформацією ЗМІ, складає близько тридцяти тисяч гривень (що еквівалентно тисячі євро) на місяць. У листівках вказані були контактні телефони, що цікаво і українського, і російського операторів стільникового зв'язку. На жаль, самих «агітаторів» затримати не вдалося, але в руках правоохоронців виявилися ті самі листівки.
Двох громадян Таджикистану, причетних до діяльності міжнародних терористичних організацій, затримали 25 червня 2016 року в аеропорту Харкова співробітники Служби безпеки України с
Aurora 0 33 Нет комментариев
Культура сусіда
Культура сусіда

У польському місті Жори жорстоко побили студента, який сказав, що він з України.
Про це повідомляє місцева поліція.
Інцидент стався в суботу ввечері в міському парку. Компанія запитала 19-річного студента, звідки він приїхав, коли він сказав, що з України, почалося побиття.
П'ятеро чоловіків побили його до несвідомого стану, студенту вибили зуби, у нього численні гематоми на обличчі й на тілі.
Прийшли на допомогу двоє чоловіків, які знайшли українця в парку і викликали швидку допомогу, на наступний день потерпілий подав заяву в поліцію.
Поліція Жори офіційно почала пошук нападників. Польський Центр моніторингу расистського та ксенофобської поведінки оголосив нагороду в розмірі 4000 злотих за допомогу в затриманні злочинців.
За останні роки у Польщі зросла тенденція ксенофобії, дискримінації та ворожнечі на ґрунті ненависті за національною ознакою. Так, кількість нападів на українців збільшилась з 30 до 190. До вище зазначених злочинів можуть бути причетні однодумці проросійських громадських організацій в Польщі. Оскільки посіяти розбрат між двома сусідніми народами є однією із складових гібридної війни РФ проти України.
Aurora 0 37 Нет комментариев
Російська машина дезінформації
Російська  машина дезінформації

Американська газета The New York Times опублікувала статтю автора Джо Беккера під назвою «Глобальна машина, що стоїть за зростанням крайньоправого націоналізму». У ній журналіст пише про Швецію, яка впродовж останніх років прийняла більше біженців, ніж будь-яка інша країна ЄС. Це сприяло поширенню уявлень про «агресивних мігрантів», а націоналістичні партії здобули більше підтримки в країні. Але автор копнув глибше і виявив, що у Швеції масштабну роботу веде «міжнародна машина дезінформації», яка посилює вплив крайніх правих та поширює антимігрантські настрої. Коренем цієї «машини» автор статті називає «Росію Володимира Путіна», і її ж у поширенні популістських ідей вважає найвпливовішою.
Ця стаття — промовиста ілюстрація того, як у тому числі й російські пропагандистські ЗМІ підбурюють суспільство європейських країн, розпалюючи міжетнічну ворожнечу. Так, у прагненні записати сюжет про «мігрантів, які лютують у Рінкебю» (округ у західній частині комуни Стокгольм на околиці столиці Швеції, понад 90% населення округу складають мігранти з різних країн та їхні діти), російські журналісти готові навіть платити мігрантам за те, щоби створити заворушення на камеру, а Russia Today та пропагандистське новинне агентство Sputnik регулярно повідомляють про «безлад» і «беззаконня», які нібито чинять мігранти.
Глобальна машина, що стоїть за зростанням крайньоправого націоналізму.
У лютому 2018-го у ЗМІ з'явився доволі дивний коментар президента США Дональда Трампа. Під час демонстрації він казав присутнім про теракти, скоєні в різних країнах. Згадав Швецію, хоча там нічого не сталося. «Ви бачите, що відбулося вчора у Швеції. Швеція! Хто б у це повірив? Швеція! — заявив Трамп. — Вони взяли велику кількість . Вони мають такі проблеми, як ніколи не вважали можливими».
Джерелом інформації для президента США став сюжет Fox News, у якому Швецію показували як жертву власної політики з прийому біженців, які мають «кримінальне минуле» та живуть у кримінальних районах для мігрантів. Але через два дні, коли шведські чиновники вже готували іронічну відповідь на заяву Трампа, в окрузі Рінкебю і справді дещо сталося: кілька десятків чоловіків у масках напали на поліцейських, кидали камені й палили автівки.
Одним зі свідків цих подій став чоловік на ім’я Джонні Кастільо, який працював у тому районі сторожем. Він — родом з Перу. За словами пана Кастільо та чотирьох інших свідків, знімальні групи російських телеканалів несподівано з’явилися там і пропонували молодим мігрантам гроші, щоб «створити неприємності» на камеру. «Вони хотіли показати, що президент Трамп має рацію щодо Швеції. Що люди, які приїжджають до Європи, є терористами і хочуть збурювати суспільство», — каже пан Кастільо.
Меседж про «агресивних мігрантів» ставав дедалі популярнішим через великі хвилі міграції з Близького Сходу, Африки та Латинської Америки. У меседжах, які поширюють націоналісти, Швеція стала головним «застережним» прикладом ситуації, коли мігранти несуть нібито лише злочини, хаос та руйнування заповітної системи соціального захисту, не кажучи вже про відмирання національної культури та традицій. Для автора статті видається дивним, що цей меседж знаходить підтримку навіть серед високоосвічених шведів-інтелектуалів.
Швеція прийняла більше біженців на душу населення, ніж будь-яка інша європейська країна, а правий популізм призвів навіть до зростання рейтингу політичної партії з неонацистським корінням — «Шведських демократів» (правоконсервативна політична партія, заснована у 1988-му. Відстоює ідею обмеження «неєвропейського переселення» на територію Швеції). Проте, якщо копнути глибше, то виявиться, що у Швеції масштабну роботу веде «міжнародна машина дезінформації», яка посилює вплив крайніх правих та поширює антимігрантські настрої. Коренем цієї машини автор статті називає «Росію Володимира Путіна», і її ж у поширенні таких ідей вважає найвпливовішою.
The New York Times проаналізувала появу і поширення такого контенту. Виявилося, що щонайменше шість шведських сайтів отримали фінансову підтримку за рахунок рекламних надходжень від російського бізнесу автозапчастин, що базується в Берліні. Їхні сайти для продажу автомобільних товарів дивним чином містять приховані посилання на низку статей крайньоправого спрямування та інші матеріали зі змістом, що роз’єднує суспільство.
Також The New York Times виявила, що немало авторів і редакторів шведських сайтів були дружними до Кремля. У цьому ланцюжку видання знайшло й активного дописувача шведських сайтів німецького походження, якого підозрюють у фінансуванні підпалів в Україні, організованих, вірогідно, з Росії з метою розпалювання ворожнечі. (The New York Times має на увазі підпал будівлі Закарпатського союзу угорців 27 лютого 2018 року).
Екс-голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль тоді заявив, що за цим стоїть ФСБ Росії, а інцидент влаштували, щоб дискредитувати Україну в очах Угорщини. Пізніше, на засіданні суду в Кракові підозрюваний у скоєнні підпалу поляк назвав німецького журналіста Мануеля Оксенрайтера організатором злочину, який особисто заплатив виконавцям.
За даними Інституту стратегічного діалогу, спотворений «машиною дезінформації» контент тиражували і представники партій у Британії, Німеччині, Італії та інших країнах, щоб розпалити ксенофобію і здобути голоси виборців.
З вище зазначеного можна зробити висновок, що Кремль намагається впливати на країни ЄС через пропагандистські ЗМІ поширюючи дезінформацію для розпалювання ворожнечі та хаосу.
Aurora 0 50 Нет комментариев
«Нуль українців чи подібних: у Польщі розгорнувся скандал»
«Нуль українців чи подібних: у Польщі розгорнувся скандал»

Скандальне оголошення, розміщене в Інтернеті одним з ґданських ресторанів, що заклад шукає кухарів, але просить звертатися "нуль українців чи інших подібних" (пол. «zero Ukraińców czy innych podobnych»). Про це повідомляє "Польське радіо".
Правозахисники з Центру відстежування расистської і ксенофобської поведінки (Польща) звернулися з заявою до прокуратури про ймовірність здійснення злочину публічного заклику до ненависті на національному ґрунті.
Натомість представник власника ресторану адвокат Лукаш Ковальський оприлюднив у зв’язку з цією справою заяву. У ній можна прочитати, що скандальне оголошення, яке слушно розкритикували користувачі Інтернету, є проявом необдуманого рішення лише однієї людини. Всі працівники закладу не мають нічого спільного з цим недоречним повідомленням. "Ми переконані, що автор оголошення також оприлюднить відповідне вибачення", - написав адвокат Ковальський. Він додав, що оголошення викликало хвилю хейту, спрямованого як проти працівників, так і родини, що їй належить ресторан, включно із погрозами спалити заклад».
Тим, хто публічно закликає до ненависті на національному ґрунті у Польщі, загрожує до 2 років в’язниці.
Заяви такого типу активно поширюються проросійськими громадськими організаціями в Польщі. Оскільки посіяти розбрат між двома сусідніми народами є однією із складових гібридної війни РФ проти України.
На заробітки чи в рабство: Польща – один з лідерів Європи з торгівлі людьми
На заробітки чи в рабство: Польща – один з лідерів Європи з торгівлі людьми

Українські заробітчани - в зоні ризику трудового рабства серед іноземних працівників у Польщі. Польща – один з європейських "лідерів" за злочинами в сфері торгівлі людьми.
Зустрічалися випадки коли поляки "допомагали" українцям знаходити роботу на будівництві, заводі, фермі чи ресторані, . У заробітчан відбирали паспорти, і не тільки не платили за роботу, але і під надуманими приводами штрафували. Саме українці – в зоні ризику серед іноземних працівників у Польщі.
Багато людей приїжджають до Польщі на куплених документах, і це – перші кроки заробітчанських пригод, тому що людину не можна верифікувати – ідентифікувати: куди вона поїхала, чому вона поїхала і яка її подальша доля.
Якщо раніше примусову працю в Польщі асоціювався з проституцією, то зараз в трудове рабство потрапляють представники практично всіх робітничих професій.
Досить часто зустрічаються «чорні посередники», які постачають для роботодавця працівників. Для прикладу людей заставляють працювати за копійчані гроші, 6-7 злотих за годину в ресторанах, де зарплата мінімум 15 злотих за годину. А «чорний посередник» отримує подвійний прибуток забираючи і у людей, і у роботодавця. Крім цього, він людям знімає хостели, де люди живуть в тюремних умовах, і в ще додаток система покарань: не виніс сміття – мінус 100 злотих, повернувся після 22 години - заплати.
Українські заробітчани в Польщі – наче й не раби, але от якщо роботодавець відібрав документи і загрожує поліцією, судом, штрафами, депортацією – багато "ламаються" і в страху покірно і майже безкоштовно трудяться роками.
Утримують людей в умовному трудовому рабстві і постійними затримками з виплатами заробленого. При чому українцям відразу пропонують і меншу оплату, і гірші умови, ніж місцевим.
Трудове рабство навіть після звільнення не проходить для людини безслідно. І йдеться не тільки про фізичне виснаження – багато колишніх заробітчани змушені лікувати розлади психіки.
Про виявлені факти примусової праці польські правоохоронці повідомляють чи не кожен місяць. Втім, як кажуть правозахисники, це – крапля в морі: часто жертви самі бояться звертатися в поліцію під загрозою депортації або навіть розправи.
Чи варто ризикувати власним життя справа кожного. Багато хто з українців спробувавши «важких» грошей, повертається додому. Альтернативу заробіткам можна знайти і в Україні, для цього потрібне вміння і фантазія.
Литва закликала країни ЄС бойкотувати російські паспорти, незаконно видані жителям ОРДЛО
Литва закликала країни ЄС бойкотувати російські паспорти, незаконно видані жителям ОРДЛО

Литовські дипломати прагнуть, щоб російські паспорти, видані в спрощеному порядку жителям Східної України, не визнавалися в масштабах Євросоюзу. Якщо цього досягти не вдасться, то буде вчинено односторонні заходи.
З такою заявою виступило Міністерство закордонних справ країни, повідомляє Delfi.
«В даний момент ми активно працюємо над координованою відповіддю на рівні ЄС на тривалі порушення суверенітету і територіальної цілісності України, включаючи незаконно видані Російською Федерацією документи жителям України на тимчасово окупованих Росією Донецькій і Луганській областях України», – йдеться у відповіді, наданій BNS.
Ці обговорення Литва підтвердила після того, як Естонія вирішила не визнавати російські паспорти, видані жителям Донецької та Луганської областей з 24 квітня, коли президент РФ Володимир Путін затвердив спрощений порядок надання громадянства жителям цих областей. МЗС Литви відзначає, що заклик не визнавати такі паспорти не раз декларувався в різних міжнародних форматах. «В даний момент в Брюсселі ведуться дискусії, в яких шукають способи, як технічно реалізувати скоординовану і єдину політику ЄС щодо невизнання таких паспортів», – повідомляє міністерство.
Міністерство закордонних справ Латвії заявило, що вже реалізує практику невизнання російських паспортів, виданих жителям Донецька і Луганська. Розглядаючи заяви на отримання візи, Литва приділяє особливу увагу громадянам Росії, які можуть бути резидентами Донбасу. «У випадку, якщо в посольство Литви з російським паспортом звернеться житель так званої Донецької або Луганської» народної республіки, «в Шенгенською візою йому буде відмовлено», – говориться в заяві МЗС.
За даними ООН, під час Російської окупації в Україні загинуло близько 13 тис. життів.
Блеф Кремля. Які паспорти Росія видає жителям ОРДЛО
Блеф Кремля. Які паспорти Росія видає жителям ОРДЛО

Ще у квітні Володимир Путін спростив отримання російських паспортів жителями окупованих територій на Донбасі. Частина експертів тоді говорили, що ось зараз почнеться масова роздача громадянства РФ, потім територія буде анексована, а слідом буде запущена нова, ще більш жахлива фаза війни.
Таку теорію виключати, не можна. Але є і варіанти що, наприклад, Москва намагається нав’язати передачу Україні ОРДЛО на своїх умовах. Для цього їй треба буде вивезти звідти своїх бойовиків і колаборантів. З українськими паспортами ці люди жити не можуть, а папірці за назвою «паспорт ДНР ЛНР» в світі ніхто не визнає. Тому потрібно роздати російські паспорти. В указі Путіна був спеціальний пункт: російські паспорти давати тільки в обмін на сепаратистські.
Роздаючи паспорти, Росія фактично визнала б свою відповідальність за окупацію, а вона цього зовсім не хоче робити. Їй це все хочеться представити, як конфлікт між українцями, а не між українцями і росіянами.
І ось потихеньку з’ясовується, що російські паспорти ніхто поки що не видає і не отримує.
Журналісти "Новая газета" з'їздили туди і дізналися, що на російському боці кордону пункти видачі паспортів наглухо закриті, там ніхто не працює. У Донецьку і Луганську перед паспортними столами стоять космічні черги, в яких ошукане місцеве населення хоче отримати паспорти«ДНР» і «ЛНР», а потім з ними вже отримати російські документи.
Насправді, черги рухаються по кілька людей в день. Для обслуговування всіх жителів ОРДЛО такими темпами знадобляться століття. Більш того, потім ще треба відстояти таку ж чергу ще й для подачі документів на російський паспорт і ще не факт що його отримають. Через це поки ніхто ніяких паспортів там не отримує.
Окупанти зробили процес максимально довгим і незручним, щоб люди навіть і не думали міняти документи. Але найголовніще, що ті, хто отримають спочатку сепаратистські, а потім російські документи, втратять громадянство України. Вони втратять право на українські виплати і не отримають права на російські.
Щоб отримувати російську пенсію, потрібно мати реєстрацію і жити на території Росії. Звичайно ж, влада РФ зробить це майже неможливим, щоб нічого не платити. А ті, хто буде намагатися обійти закон, може потрапити за грати, у них є стаття за підробку документів
Тому доцільно б замислитись чи варто вв’язуватися у інтриги Кремля.
Aurora 0 37 Нет комментариев
Бандера і Шухевич налякали президента Лукашенка
Бандера і Шухевич налякали президента Лукашенка

Очільник Білорусі, беручи приклад з кремлівського друга, постійно боїться, щоб вірус «Майдану» часом не вразив його міста і села. Але, схоже, переляк сягнув межі.
У Білорусі запровадили кримінальну відповідальність за використання нацистської символіки, та прирівняли до неї символіку УПА, портрети Степана Бандери та Романа Шухевича, знаки українського полку «Азов». Лукашенко підписав відповідний закон ( “в рамках противодействия отдельным видам угроз общественной безопасности, актуальным на современном этапе”, – стверджується в цьому документі). Зміни внесли до статті 130 КК Республіки Білорусь про розпалювання расової, національної або релігійної ворожнечі.
У Білорусі заборонені:
-бандерівська символіка, що включає в себе чорно-червоний прапор УПА;
-герб батальйону “Азов”;
-портрети Бандери та Шухевича;
-різновиди свастик і рун, які використовували нацисти та їхні союзники.
За публічну демонстрацію, зберігання та поширення цієї символіки можуть покарати в’язницею (до 5 років) –про це повідомляє пресслужба президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Громадяни Білорусі пожинають плоди кремлівської пропаганди.
Aurora 0 47 Нет комментариев
Навчатися у Польщі
Навчатися у Польщі

Після довгоочікуваного відчуття «Ура! Я буду навчатися в Польщі!» приходить нове, не таке піднесене, а більш критичне і наближене до реальності почуття. Нове питання «Як це все має бути?» Пускати все на самоплив аж ніяк неможна. Тому що безвідповідальність у цьому питанні може призвести до плачевних наслідків.
Статистичні дані стверджують, що у Польщі на даний час навчається понад 35 тисяч студентів з України. Що у відсотковому еквіваленті дорівнює 62% від загальної кількості іноземних студентів. Як і будь-яку європейську країну, Польщу українці бачать як заможну та успішну країну. Та чи насправді все так гарно і безхмарно, як може здаватися на перший погляд?
Чому наші студенти мають справу з високими цінами на житло та харчування, оплачують рахунки навчальних програм, у яких кільканадцять тисяч навіть не злотих, а євро. А в результаті опиняються на низькооплачуваній роботі, від виконання якої самі поляки відмовляються. Або ще гірше – повернутися додому з клаптиком пластику під назвою «диплом», якого не визнає жодна установа ані в Україні, ані в Європі. Найбільша біда в тому, що таких навчальних закладів, які готові «штампувати» дипломи, дуже багато, тому до вибору навчального закладу потрібно віднестись з усією відповідальністю. Третій негативний момент – неспроможність юного українця чи українки адаптуватись у нових умовах і, як наслідок, занадто швидке повернення додому.
Приміром, отримавши диплом юриста у одному із сумнівних польських ВНЗ, але без польського громадянства, ви не зможете офіційно працювати в жодній юридичній установі (суди, митниця, прокуратура, відділ юстиції, військова прокуратура) ні в Україні, ні в Польщі.
В результаті вимальовується невтішна перспектива залишитись у Польщі працювати на роботі для людей «другої категорії». А отримані знання та навики виявляються зовсім непотрібними ні для європейського ринку праці, ні для України.
Окремим питанням варто відмітити реалії у польських приватних навчальних закладах. Маємо такі підводні камені:
• Більшість спеціальностей мають менше навчальних годин, ніж на аналогічних напрямках в Україні. Але винні в такій ситуації аж ніяк не поляки, а самі українці. Вони спочатку витрачають шалені гроші, повіривши у казки, які розповідають 99% рекрутаційних агенцій, а потім самі дивуються своїй наївності. Справа в тому, що у окремих польських ВНЗ формують навчальні групи виключно із іноземців, де, відповідно 90% студентів українці. Поляки, зазвичай, у таких групах відмовляються навчатися.
• Для того, щоб відкрити навчальну групу з певним напрямком викладання, необхідно, щоб число бажаючих перевищувало 8-10 осіб. Якщо на певний навчальний напрям немає повної групи, тобто «недобір», міністерство освіти Польщі відміняє дозвіл на навчання по цій спеціальності.
• До польських ВНЗ можна вступати без результатів ЗНО, що викликає загрозу опинитися серед студентів з низьким рівнем знань.
• Зверніть увагу, що на сайтах рекрутаційних агенцій у більшості випадків розміщена застаріла інформація про навчальні напрямки певних вузів за 2014-2018 навчальні роки. Тобто інформація про них є, а по факту тих спеціальностей може вже і не бути.
• Щоб обрана спеціальність проіснувала більше 2-3 років, потрібно щоб ваші однокурсники мали бажання та можливість навчатися на ній. Може скластися ситуація, що після 1 курсу навчання деякі студенти вирішують «взяти паузу», для заощадження коштів на те ж навчання, на проживання. Тим самим такі студенти ставлять під загрозу існування всієї спеціальності. Може статись так, що станом на 1 вересня у групі залишиться всього 7 чоловік (при мінімальній кількості 8) і ВНЗ просто відмовиться проводити заняття, на що установа має повне право. І, як показує практика, випадків, що спеціальність просто зникає після першого чи другого курсу, маса.
• Приватні навчальні заклади – це ті самі бізнес-структури. Польське законодавство звільняє вузи від оплати податків на додану вартість (ПДВ, або по місцевому VAT) за кошти, які були внесені на оплату навчання. Але і тут не все гладко. Навіть успішні приватні заклади іноді змушені брати кредити під виплату, розраховуючи на кошти, які мають надійти від студентів. Але не завжди сподівання, на практиці можуть відповідати дійсності. І заклади, не маючи достатнього фінансування, змушені визнавати себе банкротами. Тобто навіть набравши студентів, маючи все необхідне для ведення навчального процесу, окремі ВНЗ можуть залишити своїх студентів без дипломів. Або ж, не витримавши конкуренції, вуз переходити у власність інших структур. Більшість агенцій замовчують ці данні перед своїми клієнтами.
• Більшість агенцій-посередників, які з’явилися на ринку не так давно, можуть навіть не володіти інформацією про викладацький склад і відсоток залучення спеціалістів «зі сторони». Справа в тому, що працевлаштовані наукові кадри у вузах мають стабільну заробітну плату, а залучені з інших закладів, отримують грошову винагороду лише за «етап», що дозволяє економити. Якщо університет здатен виплачувати заробітну плату саме офіційно працевлаштованим карам, це свідчить про його фінансову стабільність.
• Варто також звертати увагу на такі прості показники, як кількість випускників, які отримали дипломи за весь період існування закладу. Досить корисно поцікавитись, який відсоток випускників працюють саме за обраною спеціальністю.
• Де відбувається проходження навчальної практики – існують такі приватні навчальні заклади, які для проходження цього етапу відправляють свої студентів до України.
Досить цікавою та корисною може стати інформація про щорічні перевірки ВНЗ, які проводить міністерство освіти та науки Польщі.
Ще один цікавий момент, про який «забувають» повідомити як агенції-посередники, так і самі представники вузів:
1. За архівацію документів необхідно сплатити від 400 до 1200 зл.
2. У ВНЗ існують штрафи за передчасне розривання договору про навчання.
3. Плата за перездачу іспитів складає від 0 до 600 зл.
4. Доплати за спеціалізацію.
5. Заклад не несе фінансової відповідальності, якщо напрям не буде працювати, а Ви не встигли подати документи до іншої установи.
6. Заклад не несе відповідальності, якщо навчальна група не була сформована на 2-3 навчальний рік і спеціальність закривається.
7. При необхідності повернути кошти за навчання, чекати, що це зроблять одразу, не варто.
8. Навіть отримавши карту поляка, не всі навчальні угоди передбачують можливість продовження навчання на безоплатній основі.
Варто також пам’ятати, що усі спірні ситуації вирішуються лише за участі суду, згідно польського законодавства і положень договору про навчання.
Після отримання диплому у польському ВНЗ, щоб мати можливість працювати по спеціальності у Європі, необхідно пройти процес нострифікації – узаконення іноземного документу про освіту. Лише 30% українців погоджуються пройти цю процедуру, вартість якої від 500-1000 євро, а термін виконання – від 6 місяців до 1 року.
А ще бувають форс-мажори, такі як затримка автобуса, невчасний виліт літака, знервованість та неорганізованість, поява мовного бар’єру, щільний графік, фінансові труднощі чи академічна заборгованість, які можуть зіграти вирішальну роль і в будь-який момент відправити Вас додому. Саме тому варто завжди правильно оцінювати ситуацію та свої можливості.
Aurora 0 53 Нет комментариев
Польща і Україна: примирення чи подальша ворожнеча
Польща і Україна: примирення чи подальша ворожнеча

Україна та Польща з кожним роком все глибше занурюються у кризу, викликану різним баченням своєї історії. Ситуація дійшла до того рівня, коли нові протистояння вже програмуються черговими історичними датами, які стають приводом для сплесків націоналізму та взаємних претензій.
Конфлікти грунтуються на звинуваченнях обох країн у націоналізмі і різному сприйнятті історичних подій 1939-1944 років, які призвели до спротиву, що вилився у формуванні націоналістичних організацій ОУН-УПА як органічної реакції суспільства.
Нескінченний історичний конфлікт спричинив сплеск націоналізму в обох країнах, однак, ставлення двох народів до нього істотно відрізняються.
Так, наприклад, у Польщі він явно спрямований на всіх, хто, як здається полякам, становить потенційну загрозу для суверенітету Польщі. Натомість в Україні націоналізм спрямований на відновлення тих політичних сил та символів, які відзначилися в минулому як борці за українську державність і незалежність. За своєю суттю український націоналізм є антиросійським і спрямований всередину – на відродження національної самоідентифікації українців і формування політичної нації.
Поляки й надалі підтримують ті політичні сили, у баченні яких Україна залишається країною фашистів та бандерівців. Саме тому, боротьба польського та українського різновидів націоналізму триватиме до того часу поки дві сторони не дійдуть консенсусу та порозуміння.
До загострення історичного конфлікту посприяв прийнятий закон про Інститут національної пам’яті Польщі, поправки до якого без сумніву писалися під диктовку Росії, яка всіма можливими способами намагається повернути Україну в орбіту свого впливу..
Польські ЗМІ та політичні діячі все більше стають проросійськими, що чітко прослідковуються останні декілька років, адже партія влади не подбала про те, щоб не допустити появу антиукраїнських настроїв в Польщі. Тому саме полякам потрібно переглянути своє ставлення до історичних подій та нарешті зрозуміти, що не минуле, а сьогодення та майбутнє є підґрунтям для розвитку демократичної, незаангажованої держави. І Польщі якнайшвидше необхідно не допустити використання РФ польських право радикальних організацій для розпалення ворожнечі між РП та Україною.
Aurora 0 139 Нет комментариев