ГОЛОВНАБлогиСлава Україні!
0 RSS-лента RSS-лента

Слава Україні!

Автор блога: okovalchuk
Які заводи викрала Росія?
Які заводи викрала Росія?

Росія з 2014 року окупувавши український Донбас, руками своїх найманців розікрала там майже все, підприємства, ресурси та все інше…
Основним трофеєм стали українські підприємств, аналогів деяким з них не було у світі:
Стахановський завод феросплавів. ВАТ «Стахановський завод феросплавів» понад 45 років спеціалізується на випуску кременистих сплавів і є найбільшим виробником феросиліцію в Україні. Завдяки проведеній реконструкції завод випускає не тільки крем’янисті сплави, але починаючи c 2004 року і марганцеві сплави. Підприємство має у своєму розпорядженні 8 електродуговими печами продуктивністю близько 2 тис. Тонн продукції на місяць кожна. На даний момент тільки 58,8% своєї продукції завод реалізує в Україні, а 41,2% – в ближньому і далекому зарубіжжі. Основні споживачі наших феросплавів – Росія, Узбекистан, Білорусь, Туреччина, Словаччина, Швеція, Румунія, Молдова, Німеччина та інші країни ЄЕС.
Стахановський завод феросплавів розташований в східній частині Донбасу на землях міського фонду міста Стаханова Луганської області. Стан: на території база бойовиків, частина обладнання вивезена.
Стахановський вагонобудівний завод. ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» – велике підприємство, яке з 1965 року розробляє і виробляє вантажні залізничні вагони. Продукція відповідає міждержавним стандартам, державним стандартам України (ДСТУ), міжнародним і європейським стандартам, а також сертифікована в системі СС ФЖТ. «Стахановський вагонобудівний завод» – єдине підприємство в Україні, яке може виробляти транспортні системи, спеціально розроблені для перевезення залізницею надпотужних силових трансформаторів, відпрацьованого ядерного палива з АЕС. Сім складальних ліній заводу забезпечують виробництво практично всіх видів вантажного рухомого складу, а також запасних частин до вагонів. Всі конструкторські розробки, незалежно від призначення, об’єднані єдиною метою – продовжити термін служби вагона, знизити його вагу і в той же час підвищити вантажопідйомність. За час існування завод виготовив понад 100 тис. Вагонів-хоперів, піввагонів, думпкарів, платформ, транспортерів і цистерн. Стан: на території база бойовиків, частина обладнання вивезена.
Ясинуватський машинобудівний завод. ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» являлясь провідним виробником прохідницької техніки самого широкого призначення на території СНД. Багато розробок і технічні рішення були унікальними, а надійність техніки перевірена в найсуворіших умовах шахт Донбасу і Росії. Географія поставок – понад 30 країн світу. Устаткування будує метрополітен в Празі, Санкт-Петербурзі.
Унікальність техніки і обладнання дозволяли створювати прохідницькі машини будь-якої складності, а за індивідуальними замовленнями – не має аналогів в світі. Це – багато в чому, завдяки зусиллям єдиного в СНД конструкторського бюро по прохідницької техніки, що існує при заводі. Стан: зруйнований, обладнання вивезено.
Холдингова компанія “Топаз”. Державна акціонерна холдингова компанія «Топаз» – це багатопрофільне підприємство, яке спеціалізується на розробці і серійному виробництві складних радіотехнічних систем і комплексів спеціального призначення, а також радіотехнічних виробів широкого застосування. За час існування ДАХК «Топаз» були здійснені спільні контракти з підприємствами таких країн, як: Російська Федерація, Китайська народна республіка, Латвія, Федеративна республіка Німеччина, Малайзія, Ефіопія, Туркменістан, Туреччина. Стан: укреп район, база бойовиків, повністю обладнання вивезено до Росії.
Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат. Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат – загальновизнаний лідер серед вальцеделательних підприємств України і СНД. Стійкість валків з маркою «ЛНПВК» забезпечує роботу прокатних станів з мінімальною кількістю перевалок, скорочуючи матеріальні та енергетичні витрати меткомбінатів. Продукція Лутугинського валкового комбінату конкуренто здатна за всіма показниками і експортується в усі країни СНД і далеке зарубіжжя. Підприємство постійно бере участь, і як правило, виграє тендери по Пакистану, Індії, Угорщини, Болгарії, Македонії, Єгипту. Високий рівень інтеграційних зв’язків комбінату з фірмами Росії, Казахстану, Молдови, Білорусі та ін. Основна продукція: робочі чавунні валки для прокатних станів гарячої прокатки, валки для млинів усіх типів, валки для гумотехнічної, папероробної та інших галузей промисловості. Стан: завод знищений, обладнання вивезено до Росії.
Луганський патронний завод. У 1953 році вперше в країні завод почав виробництво принципово нового, високо-продуктивного технологічного устаткування – автоматичних роторних ліній, на базі яких згодом було побудовано кілька комплексно автоматизованих заводів для випуску патронів. Новим етапом розвитку патронного виробництва стало створення в 2002 році ПрАТ «Луганський Патронний Завод». Нова концепція ПрАТ «ЛПЗ» на поточний момент – розширення номенклатури виробів, що користуються попитом на світовому ринку, в тому числі виробів в відпо-відно до стандартів провідних світових виробників патронів з використанням потенційних можливостей роторної технології. Підприємство є не тільки виробником широкої номенклатури патронів, а й виробником і постачальником технологічного обладнання роторного типу, а також інструментарію і технологічної остнасткі, необхідної для виробництва патронів. Стан: ремонтна база техніки терористів, пункт дислокації, обладнання повністю вивезено до Росії.
Завод електронного машинобудування “Машзавод – 100” – Луганськ. Лідер в сфері створення оснащення для електронного машинобудування. Розробляв і виготовляв обладнання для вирощування монокристалів сапфіру, кремнію, твердих і надтвердих монокристалів, які використовуються в електроніці. Обсяг річних продажів в різні роки становив $ 1-5 млн. Стан: 90% обладнання вивезено до Росії, розташовується база бойовиків.
Завод “Юність” Краснодон-Луганськ. На підприємстві випускали радіотехніку і радіоелектроніку, вироби для ракетобудівній і аерокосмічної галузей, а також автореле, регулятори напруги, малогабаритні трансформатори. Всі останні роки завод з перебоями, оскільки не мав достатньої кількості замовлень. Продукцію продавав в основному російським оборонним і космічним підприємствам. У вересні на території заводу бойовики створили укріплену базу для зберігання боєприпасів і ремонту військової техніки. Стан: база бойовиків, обладнання повністю вивезено до Росії.
Луганський фармзавод. Луганський хіміко-фармацевтичний завод – було динамічно розвивається, оснащеннное сучасним обладнанням. Єдиний в Україні сучасний автомат з фасування сипучих лікарських засобів в термосклеіваемие пакети Volpak – S90 застосовувався у виробництві розчинних протизастудних лікарських засобів: «Парафекс» і «Лугаколд», аналогів зарубіжних протизастудних засобів – «Колдрекс», «Фервекс», «Фармацитрон», а також противокашлевого кошти «Ацетилцистеїн» ( «Кофацін») – аналога «Флуімуціл», АЦЦ. Стан: робота на окупанта, випуск заборонених препаратів.
«ЛугаТерм». Луганський завод теплотехнічного обладнання, випуск котлів. Стан: розкрадений, частина обладнання вивезено до Росії.
Завод авто клапанів. Реалізація обладнання, клапанів на автомобілі МАЗ, КрАЗ, БелАЗ, ГАЗ, ВОЛГА, ТАВРІЯ, ЗАПОРОЖЕЦЬ під замовлення, клапанів на автобуси Ікарус під замовлення, клапанів на мотоцикли під замовлення. Стан: розкрадений, частина обладнання вивезено до Росії.
Ось на прикладі кожного заводу та загальної розрухи на окупованому бойовиками Донбасі, ми можемо зрозуміти, що таке «Русский Мир»…
okovalchuk 0 17 Нет комментариев
«Чергове викриття злочинної діяльності радянської влади щодо українського народу»
«Чергове викриття злочинної діяльності радянської влади щодо українського народу»

Не пройшло і так багато часу з того моменту як влітку 2019 року на території Рівненської області Дубенського району неподалік урочища Гурби під час пошукових робіт були віднайдені рештки 8-ох бійців УПА, які загинули в боротьбі з частинами НКВС у 1944 році та 25 жовтня 2019 року були перепоховані в крипті Меморіалу «Герої Гурбенської битви».
І от, 14 листопада 2019 року в одному із сіл Володимирецького району Рівненської області археологи знову знайшли наслідки злочинної радянської влади. Так, у кар’єрі с.Іваничі дослідники розкопали залишки 14 вояків УПА.
Зі слів місцевих жителів, колись сюди енкаведисти звозили розстріляних повстанців орієнтовно із 1942 року. Пізніше загиблих повстанців потайки сюди звозили й місцеві жителі, бо їх небезпечно було ховати на кладовищах. Адже за вказівками радянської влади їхні могили розривали, а останки викидали.
Взагалі це місце було таємним, бо радянська влада забороняла про нього говорити. Згодом тут спеціально проклали дорогу, проте люди знали про це поховання, тому за часів незалежності тут встановили хрест і проводили панахиди.
За результатом проведених робіт було встановлено, що всі загиблі – молоді хлопці. В одній із трун було поховано трьох повстанців, в іншій – ще двох, решту – в окремих трунах. На насильницький характер смерті покійних вказує низка фактів: черепи мають ознаки нанесення ударів холодною зброєю, сліди трощі, ймовірно, завданої прикладом гвинтівки. Один із віднайдених останків мав кульовий отвір у нижній кінцівці, в черепній коробці іншого знайдено кулю від пістолету калібру 9 мм.
Із всього цього можна зробити лише один висновок, що це не останні розкопки, які викривають злочинну діяльність радянської влади тих часів. Нам необхідно пам’ятати боротьбу з радянською навалою зараз, під час боротьби з російською, оскільки їх злочинна діяльність не змінилася навіть за період десятиліть. Адже ми боремось за своє: за рідну домівку та кожну сім’ю, за свободу та українську націю, за свою Батьківщину!
okovalchuk 0 15 Нет комментариев
«Українські землі ціною власного народу… »
«Українські землі ціною власного народу… »

Інтервенція до Сирії, анексія Криму і продовження військової присутності на сході України може стати занадто витратною задачею для Путіна. «Війна – коштовна справа і росіяни це починають усвідомлювати», - вважає шведський економіст Андерс Аслунд. Кремль провадить військові операції у східній Україні та Сирії і, хоча масштаб цих конфліктів – обмежений, залишається питання, чи країна може собі це дозволити.
Колосальні військові витрати виснажують російський бюджет, а кардинальної модернізації армії не відбувається. Події на сході України, де Росія підтримує бойовиків угруповань «ДНР» та «ЛНР», які в Україні визнані терористичними, та участь у війні в Сирії, де Росія підтримує сили президента Башара Асада, вплинули на коригування та перегляд програми переозброєння Росії. Через санкції за окупацію Росією українського Криму, наприклад, Росія втратила можливість закуповувати техніку, аналогів якої у неї немає, купувати електроніку для військових потреб, комплектуючі для власних систем озброєння, які в самій Росії не виробляють. Але особливо сильно вдарив по програмі переозброєння авіації і флоту Росії розрив військових зв'язків з Україною.
Російська бюджетна статистика свідчить, що цивільні витрати на окупований Крим становлять 2 мільярди доларів на рік. Витрати на сході України закриті для громадськості, але можна вважати, що вони подібні. В цьому разі, за оцінками аналітика, витрати Росії становлять 4 мільярди доларів, або 0,3% ВВП лише на ці дві операції.
І от у вересні 2019 року у декількох російських містах з’являються написи проти війни на Донбасі й анексії Криму. На в’їзді до міста Тосно Ленінградської області Росії невідомі залишили заклик: «Вернем Крым Украине», а на стелі міста Псков з’явився напис: «Крым не наш». У Санкт-Петербурзі на житловому будинку за адресою: 1-й Рабфаковський провулок, корпус 5 невідомі написали «Хватит умирать за Донбасс». Раніше такі проукраїнські акції проходили на непідконтрольній уряду України частині Донбасу. Зокрема, в Донецьку і Луганську була помічена українська символіка до Дня Незалежності України. Те, що багато росіян не наважаться сказати вголос, вони пишуть просто на будинках.
Тим часом у Санкт-Петербурзі навіть затримали чоловіка, якому приписують образливі слова на паркані Російського музею на адресу президента і ФСБ. Напис: «Путин — тупое писклявое чмо. ФСБ — тупые шавки» з’явилася на паркані в другій половині дня 29 вересня 2019 року. На затримання зухвальця було по тривозі піднято всю поліцію. Вже до вечора вона відзвітувала, що затримала 42-річного місцевого мешканця Ігоря Соколова. Проти нього порушено карну справу за статтею «вандалізм»,
Із всього цього можна зробити лише один висновок, що з початку війни на Донбасі та анексії Криму мешканцям Росії жити легще не стало, а навпаки, російська економіка почала занепадати після введення санкцій ЄС та США. І, врешті-решт, громадяни Російської Федерації через 5 років після початку війни, через десятки тисяч жертв починають розуміти настільки їм «дорого» обходиться війна не тільки фінансово, а й життями близьких їм людей.
okovalchuk 0 12 Нет комментариев
Як працює російська пропаганда та як з нею боротися
Як працює російська пропаганда та як з нею боротися

Як працює російська пропаганда та як з нею боротися
Сьогодні увагу всього суспільства варто звернути, які саме фактори безпосередньо впливають на сприйняття агресії РФ проти України. Більшості аудиторії відомо, що війну проти України розпочали не військові, а журналісти, які підготували для них ґрунт.
Одним з яскравих прикладів такої пропаганди з боку РФ, є телеканал «Росія-24».
З самого початку агресії РФ саме цей телеканал разом з «LifeNew», «RussiaToday», НТВ транслював основні меседжі ненависті, фейки, тиражував міфи про українців, нашу армію та перекладав провину за війну на нас з вами.
І саме спільно з «Росією-24» телеканал «NewsOne», який пов'язаний з Віктором Медведчуком проводив антиукраїнську пропаганду.
В контексті цих подій доцільно розглянути 2 теми, які дуже непокоять наше суспільство: як працює російська пропаганда та що з цим робити?
Як працює російська пропаганда?
Чи ви колись зіштовхувались з російською пропагандою?
Вперше її було видно під час Майдану. Вона виглядає таким собі привітом з альтернативної реальності.
Ще Геббельс казав, що якщо дати йому засоби масової інформації – то він здатен контролювати та керувати цілою нацією. Ну, а Дмитра Кисельова називають «геббельсом» сучасності, і доступ до ЗМІ у нього з колегами є.
Багатьом відомо, що російська влада дуже боїться майданів, масових акцій протесту у себе вдома.
Основними принципами російської пропаганди є:
1. швидкість;
2. великий об'єм та кількість каналів донесення;
3. відсутність логіки;
4. підтримка тролів в Інтернеті;
5. безперервність;
6. циклічність.
Росіяни використовують феномен великої брехні регулярно. Вони не соромляться нахабно перекручувати події, їм абсолютно не лінь вигадувати нові.
Так вони запропонували світу приблизно 10 версій збиття малазійсього боїнгу. Причому, усі вони були підкріплені доказами: від іспанського диспетчера Карлоса, який бачив військові літаки України, до звинувачень, що це був український БУК.
Російська пропаганда присутня не лише у нас. Вона є у багатьох країнах світу та переслідує різні цілі.
- в Чехії пропаганда фокусується на проблемах, пов'язаних з мігрантами з арабських країн, небезпекою ісламізації Європи, терористичним атаками. Критикується західна політична еліта, США показують як агресорів, а Євросоюз –слабким та наївним. Україна виступає в образі «зруйнованої війною, з некомпетентним урядом». Росію згадують не так часто, але зазвичай в позитивному ключі, або як жертву політики Заходу.
- в Угорщині система проросійської пропаганди побудована інакше. Дезінформація від РФ часто з'являється в національних медіа, зокрема, в державних або контрольованих урядом. І це суттєвим чином відрізняє Угорщину від інших країн. Угорські медіа цитують політиків РФ, транслюють російські новини та навіть посилаються на інформацію від так званих "Л/ДНР". Деякі угорські журналісти тісно пов'язані з Росією та підтримують її політику. Контент, який виробляється в межах пропагандистської кампанії, орієнтований саме на угорську аудиторію. При цьому антиміграційні, антиНАТІвські, антиамериканські меседжі займають вагому частку в дезінформаційних кампаніях.

P.S. Шановні користувачі та мешканці мальовничої України, читаючі фейкові новини від країни агресора не піддавайтесь на її влив.
okovalchuk 0 65 Нет комментариев
Про релігійну ситуацію у Будеражі.
Про релігійну ситуацію у Будеражі.

Будераж нашої Здолбунівщини – село особливе. Саме у ньому 21-22 листопада 1943 за ініціативою ОУН в умовах найсуворішої конспірації було проведено Першу Конференцію поневолених народів Сходу Європи і Азії, на яку зібралися члени УПА — 39 представників 13 народів, «поневолених радянською імперією».
Крім офіційних делегатів на конференцію прибув також головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Головував на конференції - Ростислав Волошин (фото 1 до цього посту).
Захід мав колосальне історичне значення. Учасники Конференції прийняли Постанову і Відозву. Ідеї, висунуті на ній, знайшли своє втілення і розвиток у створенні Антибільшовицького блоку народів.
У грудні 2016 року, до чергової річниці історичної Конференції, в Будеражі відбулася перша (наукова) частина науково-практичної конференції «АБН як передумова створення єдиного фронту проти кремлівської агресії». На ній були присутні, як і десятки років тому, представники поневолених Москвою народів, зокрема без перебільшення легендарний Рефат Чубаров, були й нащадки тих, хто брав участь у Конференції в далекому 1943-му (фото 2-4 до цього посту)…
Сьогодні у Будеражі проходить друга (практична) частина тієї конференції, що стартувала у 2016, і ціль її незмінна уже десятки (а то й сотні) років: визволитися з-під впливу Москви…
…Як і вісім інших релігійних громад Здолбунівщини громада Будеража, як тільки було ухвалено відповідний Закон, прийняла рішення про зміну канонічної підлеглості та приєднання до Православна Церква України. Це рішення юридично підтверджується відповідної Випискою з ЄДРу (перша сторінка виписки – фото 5 до цього посту). Проте до сьогодні громада, яка є законним і єдиним власником храму, богослужіння не проводила: храм було опечатано.
Сьогодні до світанку громада ПЦУ зайшла у свій храм і провела там першу історичну службу рідної мовою. Ті сльози радості на очах десятків присутніх там парафіян, які я сьогодні побачив у Будеражі, легко дають сприймати подальші сотні прокльонів від братів московських, рекордну порцію яких я отримав цього дня на свою адресу (ще раз кажу: а я вас усіх люблю!)…
Коли громада ПЦУ проводила службу, до церкви почали сходитися прихильники РПЦ в Будеражі, який я нарахував аж 11. З одним із них бесіду мав мій друг Антон Українець (Українець Антон Юрійович) (з яким ми разом сьогодні їхали через Будераж по гриби. Ну, так вийшло)… Відео цієї бесіди – передостання ілюстрація до цього посту. Подивіться його, будь ласка, усі. Особливо ті, хто сьогодні ввечері дивитимуться сюжети про Будераж на «Інтері» та всяких там «СПЖ» про «злих людожерів-бандерівців, які вночі по-рейдерськи захопили храм» (відповідні канали уже їдуть)…
Ну а далі все по давній схемі прихильників РПЦ: ближче півдня в село почали приїздити невідомі люди, духовенство РПЦ і всі ті, кого ми бачили в решті сіл Здолбунівщини, де були подібні ситуації… Так і «грибники» були у Будеражі, скажете Ви? Були. Проте жодин з моїх колег не зайшов навіть на подвір’я храму, не те, що у сам храм! Тому що ми переконані: ця ситуація – справа виключно місцевих людей, а не приїжджих! У храмі виключно місцеві люди – віряни ПЦУ, на відміну від іншої сторони. Зрештою, парафіяни ПЦУ неодноразово просили усіх немісцевих (в тому числі й тих, хто приїхав на їхню підтримку), щоб вони покинули село! Проте представники РПЦ відмовляються це робити. Зрештою, віряни ПЦУ пішли на абсолютно невігідний (як на мою суб’єктивну думку) для себе крок і запропонували представникам РПЦ здійснювати почергові богослужіння. Проте представники РПЦ відмовилися і від цього!
Ситуація в селі станом на полудень наступна. Парафіяни ПЦУ – законні власники храму - знаходяться у своєму храмі. Переважно приїжджі прихожанє РПЦ – на подвір’ї святині і закликають перших вийти, погрожують, розповідають, про якийсь суд, призначений на 12 листопада)... Між сторонами кордон поліції (вона наразі працює, як на мене, бедоганно, запобігаючи можливим конфліктам). Але чи буде так і надалі? Бо мені дзвонять з багатьох сіл і повідомляють, що по лінії московської церкви чітка вказівка: привезти в Будераж максимальну кількість людей. Ситуація наразі дуже непроста. Віряни ПЦУ потребують, як мінімум, значної духовної підтримки, бо кількість немісцевих представників «руского міра» невпинно росте. Закликаю усіх, хто має на це відповідні важелі, представників влади, силових структур, не допустити протистояння, тим паче, що представники ПЦУ готові по-Божому пускати у свій храм на почергові богослужіння іншу сторону.
Р.S. Спеціально для отця Васілія Начєва та всіх його братів, які казали мені, що у Будеражі зараз грибів нема – останнє фото. Я обіцяв, що сьогодні гриби будуть. І слово стримую. Більше того, здаю безкоштовно місце: виїздіть подалі від Будеража в напрямку лісу…
okovalchuk 0 22 Нет комментариев
«Корисний московський ідіот» в рясі продовжує дезінформувати православний люд на Здолбунівщині
«Корисний московський ідіот» в рясі продовжує дезінформувати православний люд на Здолбунівщині

Сьогодні в с. Будераж Здолбунівського району відбувається спроба спровокувати новий конфлікт між жителями села.
І знову очолює цей проросійський «шабаш» керівник так званого «відділу безпеки» УПЦ Віктор Земляний, який заявляє свої претензії на користування храмом. Скажіть будь-ласка, земляки, яке його «канонічне право» перебувати на території, яка знаходить далеко від його парафії.
Допоки українці будуть терпіти цього Московського посіпаку, який жирує на кошти Новінського, а нещасних парафіян «годує» Словом Божим!!!
І це незважаючи на існування законного рішення голови Рівненської облдержадміністрації від 26.03.2019 №255 відповідно до якого храм та релігійна громада с.Будераж перейшли у підпорядкування ПЦУ.
Вказане рішення Московська церква оскаржує в суді, однак Апеляційним судом законне рішення голови Рівненської облдержадміністрації не було призупинене. Таким чином громада ПЦУ має повне право заходити у храм та проводити там богослужіння.
Зухвалість Земляного не має меж, перебуваючи на території чужого храму він диктує умови районній владі, правоохоронцям вимагаючи заборонити користування храмом.
В той же час, дає інтерв’ю телеканалам «Інтер», Спілці православних журналістів та НТН, в яких звинувачує органи влади у втручання в міжконфесійні конфлікти.
okovalchuk 0 23 Нет комментариев
«Сліди ведуть до російських ЗМІ»: як працює антиукраїнська пропаганда в Іспанії
«Сліди ведуть до російських ЗМІ»: як працює антиукраїнська пропаганда в Іспанії

Один з співробітників російськомовного додатку іспанської газети «Diario Sur» в Інтернеті заявив, що вказане видання поширює фейки про Україну. Ця газета вже неодноразово потрапляла в поле зору українського консульства, яке офіційно зверталося до редакції з закликом припинити розповсюдження дезінформації. Відповіді в консульській службі так і не отримали.
Відомо, що «Sur російською» публікується як окремий паперовий додаток офіційної газети «Diario Sur», що виходить на півдні Іспанії, і спрямовано в більшості на російськомовних іммігрантів. На відміну від «основного» іспаномовного видання, воно не має офіційного сайту, а лише однойменну сторінку в «Facebook», де інколи з'являються окремі публікації про культуру і дитячу психологію, напевно для підтримання сторінки в статусі «активна».
У той же час, як заявляють співробітники газети, статті, що стосуються України, в російськомовному паперовому варіанті газети подаються заангажовано, а іноді взагалі містять неправдиву інформацію.
Зокрема, один із працівників «Sur російською» днями опублікував в соцмережах розповідь про те, що він місяцями безрезультатно бореться з фейк новинами в цій газеті.
За його інформацією вони, публікували новини, які брали з сумнівних сайтів та джерел, які на його думку можливо причетні до спецслужб РФ, або є так званими «фсб-шним одноденками», розкиданими по всій Європі: береш цю новину, що з латвійського, що з турецького сайту, а там текст приблизно однаковий. І вони ставили весь цей треш і відверту «чорнуху» під брендом Sur», - зауважує медійник.
Згодом, медійник офіційного видання звернувся до видавців іспаномовної газети. Які, за його інформацією, попросили зробити повний за огляд новин за рік. В результаті виявилось, що майже в кожному номері видання не вказувалися джерела інформації. Відповідно там була велика кількість «фейків». У більшості публікацій дискредитувалась Україна, в якій завжди все погано, а при владі перебувають диктатори та фашисти.
Ось так російські спецслужби через підконтрольні їм ЗМІ намагаються маніпулювати думкою звичайних людей різних національностей, які проживають досить далеко, від колишніх місць їх народження та дитинства. Із цього стає зрозумілим, що відкрита агресія РФ яка проводиться регулярно проти України набирає шалених обертів, та починає розповсюджуватись іншими країнами світу.
okovalchuk 0 16 Нет комментариев
«УПА проти НКВС. Страх і ненависть радянської влади»
«УПА проти НКВС. Страх і ненависть радянської влади»

До сьогодні серед багатьох пересічних громадян України існує переконання, що Українська Повстанська Армія не була підтримувана населенням. Варто відмітити, що без опори на місцевих жителів, УПА не могла б продовжувати збройну боротьбу протягом багатьох років. Те саме можна сказати і про зброю, – не вона була визначальною в боротьбі з ворогом, а відвага та чітка позиція за виборення незалежності від радянських каральних загонів та польської шляхти – були чи не основними чинниками багатьох переможних битв УПА.
Одним з боїв, де солдати УПА проявили неабияку безстрашність та міць – битва під Гурбами, яка відбулась 21-25 квітня 1944 року на кордоні Рівненської та Тернопільської областей.
У нерівному та відкритому бою зустрілись загони УПА, у складі яких були відділ південної групи УПА-Північ “Богун” під командою Петра Олійника (“Енея”) та з’єднання УПА-Південь під командуванням Василя Кука (“Леміша”). Загалом сили повстанців разом з місцевими селянами становили неповних п’ять тисяч бійців. В арсеналі південної групи УПА було дві батареї гармат різних систем і кілька мінометних ланок, окремі курені мали на озброєнні протитанкові рушниці.
На стороні ворога було 5 бригад військ НКВС (30 тис. з танками і авіацією), передислокованих для цього з Кавказу, де перед тим вони займались виселенням чеченського населення.
В той час німецький фронт вже пролягав на захід від Рівненщини, однак в тилу червоної армії залишилися доволі значні з`єднання українських повстанців, то ж радянські війська у квітні 1944 методично відрізали їм комунікації і шляхи до відступу.
Під час операції повстанські підрозділи були змушені вести важкі фронтальні оборонні бої, що проходили з перемінним успіхом. За звітами НКВС, відбулося 26 бойових зіткнень, причому деякі з них тривали по 8-11 годин. Кульмінацією стали бої 24 квітня.
Незважаючи на значну перевагу у зброї та особовому складі, військам НКВС не вдалося вибити повстанців з оборонних позицій і витіснити з лісового масиву на відкритий простір, на тили фронтової лінії Червоної армії з метою цілковитого знищення.
Підсумовуючи наслідки найбільшої битви УПА з НКВС у Гурбенських лісах 21-25 квітня 1944 року, варто стверджувати, що для Повстанської армії вона була переможною.
І от влітку 2019 року на території Рівненської області Дубенського району неподалік урочища Гурби під час пошукових робіт були віднайдені рештки 8-ми бійців УПА, які загинули в боротьбі з частинами НКВС у 1944 році та які будуть перепоховані в крипті Меморіалу «Герої Гурбенської битви». Церемонія перепоховання відбудеться 25 жовтня 2019 року в урочищі Гурби, на території Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах.
Перемога завжди буде на нашому боці, як в бою під Гурбами чи під Крутами, так і зараз у війні з Росією. Адже ми боремось за своє: за рідну хату та кожну сім’ю, за свободу та українську націю, за свою Батьківщину.
okovalchuk 0 19 Нет комментариев
«Сталінський терор на Західній Україні»
«Сталінський терор на Західній Україні»

У травні-червні цього року представники меморіально-пошукового центру «Доля» на подвір’ї колишньої Дубенської тюрми, знайшли 29 людських останків, з них 7 – жінок. Найстаршій жертві було 57 років, наймолодшій – 17. Серед загиблих – представники різних релігійних конфесій і національностей.
В архівному документі від 1 липня 1941 року «Інформація окремого управління таємної військової поліції при 48-му армійському корпусі Вермахту про розстріл органами НКВС в’язнів тюрми у місті Дубно» йдеться про те, що у Дубенській тюрмі органи НКВС розстріляли 400 етнічних німців і українців, але, за даними дослідників, серед вбитих були й представники інших національностей. Однак переважна більшість жертв – українці.
Масові розстріли у тюрмах на теренах Західної України енкаведисти здійснювали протягом 22–25 червня 1941 року, а німецький підрозділ прибув у Дубно 26 червня 1941 року. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, перед приходом німецьких військ сталінський режим знищив майже 22 тисяч людей, переважно національно свідомих українців.
Цей злочин вчинили, згідно з директивою народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова № 2445-М від 23 червня 1941 року, відповідно до якої складались списки людей, які перебували у в’язницях на теренах Західної України, і яких мали знищити у зв’язку з початком війни з Німеччиною.
Майже 80 років родичі жертв тоталітарного сталінського режиму чекали на день, коли їхніх рідних поховають. І нарешті 8 жовтня 2019 року у місті Дубно було перепоховано 29 людських останків, які були жорстоко вбиті на території міської тюрми 24–25 червня 1941 року.
Незважаючи на десятки років, що пройшли з моменту тих трагічних масових розстрілів «сталінського режиму», до цього часу в Росії так нічого і не змінилось, хіба що сама назва – «путінський», і не виключно, що в недалекому майбутньому такі масові захоронення будуть знайдені і на території Росії.
okovalchuk 0 19 Нет комментариев
Оманлива вигода Союзної держави
Оманлива вигода Союзної держави

Через чергові суперечності між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком відносини між Росією і Білоруссю стали доволі напруженими. З боку російських перших осіб все частіше лунають заяви про подальше будівництво Союзної держави між РФ та Білоруссю. Зокрема, як зазначив Медвєдєв, Москва готова до просування цим шляхом, аби в тому числі «створити єдиний емісійний центр, єдину митну службу, суди, рахункову палату».
Головною метою Путіна в цій ситуації є консолідація навколо себе буферних територій – або із безпосереднім поглинанням територій інших держав, або зі збереженням країни у «сірій зоні» як це сталося у випадку з Донбасом та АР Крим. Для Путіна це стратегічне завдання – «собіраніє зємєль русскіх».
Крім того, нинішня напруженість у російсько-білоруських стосунках виникла також з економічних причин. Зокрема, через ту саму «газову трубу», що проходила через Білорусь і «годувала» режим Лукашенка та його оточення, а потім була відібрана росіянами.
Загалом білоруська економіка є «штучною». Здебільшого білоруська економіка базується на доступі до енергоресурсів Російської Федерації, можливості отримувати їх без мита, а потім продавати далі, в тому числі в Україну. Це і є левова частка білоруського «економічного дива».
Власне, навіщо Путіну роздавати ці ресурси, коли він може сам контролювати прибутки? А, крім того, навіщо йому терпіти ще й владні повноваження Лукашенка?
З воєнно-стратегічної точки зору, також є свої нюанси. По-перше, існування такої Союзної держави призведе до суттєвого посилення російської воєнної присутності на теренах Білорусі, що значно ускладнить ситуацію для України. Адже від Білорусі до Києва – зовсім близько, тож у разі наступу Україні дуже складно буде зупинити ударні частини.
По-друге, такий проект цікавить Росію ще й в контексті виходу США з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності – Москві вигідно посилити ударну ракетну присутність на території Білорусі у середньостроковій перспективі.
До того ж, Лукашенко так само завзято вичавлював білоруську культуру і мову. Білорусь, як відомо, є надзвичайно русифікованою. Білоруси дивляться російські новини, а, відповідно, є частиною «русского міра». Тому, безумовно, вони не будуть сприймати поглинання своєї незалежності Росією так, як це сприйняли українці в 2014 році – скинули Януковича і почали боронити свою країну від Росії зі зброєю в руках.
Ще один важливий момент – КДБ і військові. З одного боку, Лукашенко, як і будь-який інший диктатор, приділяв багато уваги цим структурам і проводив у них періодичні «чистки». Але все одно не відомо, скільки цього «русского міра» лишається в головах білорусів, які служать у КДБ і війську. До того ж, якщо в Україні Міністерством оборони та декількома розвідувальними і безпековими структурами керували громадяни РФ і працівники російських спецслужб, то скільки таких є в КДБ Білорусі та інших структурах!
Неактивна фаза цього процесу була запущена набагато раніше. Як би там не було, Білорусь є військово-політичним союзником РФ, є спільні колегії міністерств оборони і міністерства закордонних справ, тобто фактично вони вже узгоджують свою зовнішню і безпекову політику. У них майже немає розбіжностей у позиціях щодо зовнішнього світу, зокрема, НАТО визначається як загроза. В цьому плані Путін і Лукашенко не надто відрізняються.
Крім того, росіяни можуть діяти, як то кажуть, лише «маючи чоботи безпосередньо на цій землі», тобто маючи людей, яким вони будуть давати вказівки. Вони не можуть керувати, створюючи привабливе майбутнє і заражаючи ідеєю людей. Це ми бачили, наприклад, у Криму: виключно «закачуючи» ФСБшників та інших, росіяни можуть керувати територією.
Хіба реальна загроза з боку Росії кудись поділася? На кордоні з Україною вже котрий рік сконцентрована величезна кількість бойової техніки і військової сили. А привід розв'язати війну рашисти завжди вміли швидко вигадати.
okovalchuk 0 58 Нет комментариев