ГОЛОВНАБлогиСлава Україні!
0 RSS-лента RSS-лента

Слава Україні!

Автор блога: okovalchuk
Форми та методи «гібридної війни» Росії проти Білорусі
Форми та методи «гібридної війни» Росії проти Білорусі

Ця стаття присвячена розгляду важливої та актуальної теми, яка стосується методів дій Росії з відновлення свого контролю над пострадянським простором. Такі наміри Москви безпосередньо зачіпають інтереси всіх колишніх радянських республік, які є першочерговими об’єктами російської експансії. В свою чергу, це вимагає адекватного розуміння механізмів реалізації Росією її планів, що дозволить забезпечити ефективну протидію політиці Кремля. Та, більш того — створити сприятливі умови для досягнення країнами колишнього СРСР цілей власного державного та національного розвитку. Наразі широко відомі методи агресії Росії проти України, що здійснюється у різних формах «гібридної війни». Це питання залишається предметом посиленої уваги як в українському, так і зарубіжному експертних середовищах, і вже знайшло своє відображення у матеріалах прикладних та теоретичних досліджень. Разом з тим Україна є лише одним із напрямів експансії Росії. Як відмічалося вище, Москва намагається повернути до сфери свого виключного впливу також і інші пострадянські країни, в тому числі Білорусь. Незважаючи на різні підходи України та Білорусі до вибору свого зовнішнього курсу, політика Москви створює спільні загрози для обох наших країн. Саме це і визначає доцільність визначення особливостей «гібридної війни» Росії проти Білорусі, що надасть можливість обмінятися відповідним досвідом та об’єднати зусилля у захисті наших інтересів. Тим паче, коли Мінськ досить очевидно переходить до проведення більш незалежної політики від Росії. Зокрема, свідченням цього стала зустріч президента Білорусі О. Лукашенко та державного секретаря США М. Помпео 1 лютого ц. р. у Мінську. З урахуванням наведених обставин, у ході свого виступу я хотів би виказати наше бачення основних напрямів дій Росії проти Білорусі, а також зупинитися на тих аспектах, які сприяють або перешкоджають досягненню Москвою її цілей. Виходячи з цього, хотілося б також запропонувати певні підходи до налагодження взаємодії між Україною та Білоруссю у стримуванні Росії. Ще раз зроблю наголос на важливості цього завдання в контексті теми нашої зустрічі. Так, досягнення Росією її цілей у відношенні Білорусі фактично позбавить її державності. У свою чергу, це матиме критично негативні наслідки для України, яка опиниться у російському оточенні як зі сходу та півдня, так і з півночі.

Як і Україна, Білорусь займає особливе місце в геополітичних планах Москви, що пов’язано з її принципово важливим значенням для Російської Федерації. Насамперед, причиною цього є географічне положення Білорусі між Росією та Європою. Саме через Білорусь проходить стратегічний коридор Москва — Мінськ — Варшава — Берлін, який з однієї сторони є основною сполучною ланкою Росії та Європи, а з іншої — головним напрямком військових дій у випадках виникнення конфліктів між ними.

Протягом «холодної» війни згаданий напрямок став головною віссю протистояння між СРСР та НАТО. А зараз він є такою ж віссю конфронтації між Росією та Північноатлантичним союзом, який вийшов на кордони Білорусі і Російської Федерації. При цьому обидві сторони здійснюють симетричне нарощування збройних сил, а також проводять військові навчання протилежної спрямованості. Так, у рамках спільних стратегічних командно-штабних навчань збройних сил Росії та Білорусі типу «Захід» відпрацьовуються питання проведення фронтової наступальної операції із захоплення країн Балтії та частини території Польщі. У свою чергу, США та НАТО відновили проведення комплексу навчань, характерних для періоду «холодної» війни, в ході який яких вирішуються завдання відбиття збройної агресії з боку Росії.

За таких умов встановлення контролю над Білоруссю дозволить Москві вирішити низку стратегічних питань, в т. ч.:
- створити буферну зону з НАТО на найбільш важливій для Росії ділянці центрального адміністративно-промислового району країни, включаючи місто Москву;
- розширити можливості доступу до транспортної інфраструктури Білорусі, яка є основною сполучною ланкою Росії з провідними країнами Західної Європи, насамперед, Німеччиною;
- отримати плацдарм для розміщення російських військ в інтересах розгортання передового рубежу перед НАТО, а також отримання додаткових можливостей військових дій проти України (з північного напрямку) та країн Балтії (з південного напрямку).
Крім того, окремі цілі Росії у відношенні Білорусі включають:
- інтеграцію Білорусі до складу «російського світу». За поглядами Москви, підґрунтям для цього є переважно слов’янський склад білоруського населення, а також близькість культурно-історичних традицій двох країн;
- побудову та зміцнення інтеграційного ядра на пострадянському просторі з подальшим об’єднанням довкола нього інших країн колишнього СРСР;
- посилення російських позицій в економіці Білорусі та на її ринку. В цьому плані найбільший інтерес Росії викликають білоруський енергетичний сектор, підприємства оборонно-промислового комплексу, легка і хімічна промисловості та машинобудування;
- залучення Білорусі до підтримки політики Росії на міжнародній арені, в т. ч. на пострадянському просторі та у відношенні України;
- об’єднання військових потенціалів двох країн у рамках спільного протистояння з НАТО;
- використання Союзної держави Росії та Білорусі як один із варіантів збереження В. Путіна при владі після 2024 року.

Для досягнення своїх цілей на білоруському напрямі Росія застосовує весь спектр методів «гібридних війн», які проводяться також і проти інших країн колишнього СРСР. Разом з тим стратегія та тактика дій Москви на білоруському напрямі має певні особливості, пов’язані з низкою історичних, демографічних, економічних і політичних чинників, які стосуються Білорусі. Такі чинники мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер і можуть по різному сприйматися всередині Білорусі та поза її межами. Зокрема, на нашу думку, основними із них є:
- відсутність в Білорусі потужних національно-демократичних сил, здатних впливати на зовнішню та внутрішню політику країни за рахунок власної активності та широкої підтримки громадськості;
- переважно проросійська орієнтація білоруських громадян, які пов’язують своє минуле, сучасність та майбутнє з Росією та негативно ставляться до Заходу;
- структура білоруської економіки, яка залишилась в країні від Радянського Союзу, та робить її критично залежною від Росії в плані коопераційних зв’язків виробників, ринку збуту продукції та джерел енергоносіїв;
- спрямованість політики керівництва Білорусі на чолі з О. Лукашенко щодо забезпечення економічного розвитку країни за рахунок отримання преференцій від Росії в обмін на проведення проросійського курсу;
- тоталітарний характер режиму О. Лукашенко, що викликає негативну реакцію з боку США і Європи та призводить до перманентної напруженості у відносинах між Білоруссю та Заходом. Всі ці обставини використовуються Росією при реалізації її інтересів у відношенні Білорусі та визначають форми і методи таких дій.

Цілеспрямовані кроки Росії з реалізації її інтересів у відношенні Білорусі були розпочаті відразу ж після розпаду Радянського Союзу. Разом з тим на початковому етапі вони мали досить обмежений характер і, в основному, стосувалися збереження російського впливу на Білорусь, а також створення перешкод у її національно-демократичному та європейському розвитку. З приходом до влади В. Путіна, який розпочав проведення активного курсу відродження Росії в якості великої світової держави, політика Москви на білоруському напрямі набула якісно нового характеру. Так, її головним змістом стало відновлення повного контролю над Білоруссю та фактичне зведення її на рівень російської провінції при збереженні формальних ознак державності. По суті, з цього часу дії Росії проти Білорусі набули вигляду повномасштабної «гібридної війни».
Основними напрямами таких дій стали:
- підпорядкування Росії інформаційного простору Білорусі і проведення через нього проросійської та антизахідної ідеології;
- формування російського лобі в органах білоруської влади, бізнесі, силових структурах та освітній і культурній сферах;
- втягування Білорусі до різних інтеграційних структур з Росією як на двосторонньому рівні, так і у форматах багатосторонніх об’єднань з іншими пострадянськими країнами;
- збереження Білорусі в економічному полі Росії шляхом реалізації спільних торговельних, економічних та інвестиційних проектів, постачання нафти і газу по пільговим цінам, а також надання фінансової допомоги білоруському уряду;
- включення Білорусі до російського безпекового простору під приводом наявності спільних загроз з боку НАТО, екстремізму та тероризму;
- провокування напруженості у відносинах між Білоруссю та США і Європою шляхом підтримки білоруської влади у її суперечностях із Заходом.
Для досягнення наведених цілей Росією застосовується комплекс заходів, що включають як надання їй різного роду преференцій, так і здійснення тиску на неї у політичній, економічній та інформаційній сферах.

Застосування Росією наведеного підходу дозволило їй досягти досить значних результатів. Насамперед, серед них можливо відмітити:
- приведення до влади в Білорусі проросійського режиму на чолі з О. Лукашенко, який значно загальмував її національний розвиток, згорнув демократичні перетворення та повністю переорієнтував зовнішній курс країни на Росію;
- закріплення Білорусі в сфері російського впливу в рамках створення Союзної держави Білорусі та Росії із наддержавними органами і взаємними зобов’язаннями у сферах політики, економіки та безпеки;
- підключення Білорусі до стратегічних інтеграційних ініціатив Росії на пострадянському просторі, а саме: Організації Договору про колективну безпеку та Євразійського економічного союзу;
- збереження економічної залежності Білорусі від Росії, а також підпорядкування російському бізнесу значної частини білоруської економіки;
- консолідацію військових потенціалів двох країн у рамках створення об’єднаного угруповання військ Росії та Білорусі, спрямованого проти НАТО;
- налагодження тісної взаємодії спецслужб двох країн, у т. ч. в сферах протидії поширенню західного впливу на пострадянському просторі та підтримки збройної агресії Росії проти України.

Все це зробило Білорусь найтіснішим союзником Росії не тільки на пострадянському просторі, але і загалом у світі. Тим самим були створені прецедент та основа для відновлення Москвою сфери свого впливу на пострадянському просторі в формі «реінкарнації» подоби СРСР, а по суті — реставрації Російської імперії.
У свою чергу, союзницькі відносини з Росією та підтримка з її боку дозволили О. Лукашенко утримувати свою владу протягом довготривалого періоду, а також забезпечувати відносну стабільність в країні та розвиток білоруської економіки.

Незважаючи на преференції, отримані Білоруссю та особисто О. Лукашенко від союзу з Росією, країна зіткнулася також і з низкою суттєвих проблем. Серед них найбільш негативний характер мали:
- втрата Білоруссю частини свого суверенітету, в т. ч. можливості проведення самостійної зовнішньої політики;
- поглиблення конфронтації Білорусі із Заходом з усіма негативними наслідками такої ситуації. Включаючи політико-економічні санкції, які були введені США та ЄС проти низки представників білоруської влади;
- вихід із-під контролю білоруського бізнесу, а фактично, самого О. Лукашенко, провідних галузей економіки країни внаслідок їх переходу у власність російських олігархів;
- порушення Москвою своїх зобов’язань перед Білоруссю в економічній сфері як в інтересах російського бізнесу, так і з метою здійснення тиску на Мінськ з різних питань.
Всі ці проблеми набували послідовного посилення по мірі розширення масштабів експансії Росії у відношенні Білорусі. З 2014 року вони вийшли на якісно новий рівень, що стало наслідком негативного впливу західних санкцій на російську економіку, а через неї і на економіки країн-партнерів Росії. Крім того, інтереси Білорусі безпосередньо зачепили контрсанкції Москви проти західних країн.

Слід також відмітити поступове поширення негативного сприйняття Росії у білоруському суспільстві, а також збільшення кількості прихильників незалежного розвитку Білорусі.
За даними Інституту соціології Національної академії наук Білорусі, з 2003 по 2019 роки кількість білоруських громадян, які виступають за повну незалежність країни, зросла на 14,9 % — до 49 %, а кількість прихильників рівноправного союзу з Росією знизилась на 13,3 % — до 36,1 %. При цьому лише 7,7 % жителів Білорусі бажають її повного входження до складу Російської Федерації.

В умовах посилення тиску з боку Росії керівництво Білорусі активізувало заходи зі стримування російської експансії. При цьому, в умовах значної переваги потенціалу та можливостей Росії був застосований асиметричний підхід із зосередженням уваги на найбільш чутливих аспектах для обох країн. Головними напрямами таких зусиль стали:
- перехід Білорусі від конфронтації із Заходом до налагодження конструктивних відносин із західними країнами та міжнародними організаціями;
- розширення спектру торговельно-економічних партнерів Білорусі, зокрема, за рахунок активізації зв’язків з Китаєм та іншими країнами, які можуть мати інтерес до товарів білоруського виробництва;
- пошук альтернативних джерел енергоносіїв та шляхів їх доставки до Білорусі, в т. ч. через країни Балтії, Польщу та Україну;
- блокування спроб Москви провести нові положення договорів у рамках Союзної держави, які фактично позбавляють Білорусь її суверенітету;
- уникнення спроб Росії розширити свою військову присутність на території Білорусі на постійній основі;
- обмеження інформаційного впливу на Білорусь з одночасним посиленням підтримки ідей національного розвитку та культури.
Наведені дії керівництва Білорусі в значній мірі спираються на тоталітарну систему білоруської влади, що дозволяє блокувати спроби Москви розхитати внутрішню ситуацію в країні. Водночас враховується і зростання національної свідомості населення країни. У відповідь на це Росія застосовує засоби тиску на Білорусь з метою збереження її у руслі своєї політики. При цьому основним засобом такого тиску як правило залишається маніпулювання питаннями поставок російської нафти до Білорусі. Все це призводить до періодичних загострень відносин між Росією та Білоруссю, що, зокрема, відбулось на початку поточного року.

Проблеми у відносинах між Росією та Білоруссю знайшли своє відображення у ході підготовки нового пакету документів щодо поглиблення інтеграції сторін у рамках Союзної держави. Найбільші суперечності між двома країнами викликали питання щодо:
- створення наддержавних органів з правами обов’язкових рішень для обох країн;
- повноважень сторін у визначенні зовнішньої та внутрішньої політики Союзної держави, в т. ч. у військовій сфері;
- торговельних податків, вартості нафти та газу і тарифів на їх транзит білоруською територією.
Принципові розбіжності сторін щодо згаданих проблем були підтверджені під час зустрічі президентів Росії та Білорусі 20 грудня 2019 року у Санкт-Петербурзі. Наслідком цього стала чергова «нафтова» війна між двома країнами в січні ц. р.

В цілому розглянуті питання дозволяють зробити низку висновків, що стосуються як Білорусі, так і України.
По-перше, Білорусь, як і Україна, знаходиться на вістрі російської експансії на пострадянському, що пов’язано з її стратегічним значенням для Росії. З огляду на це, Москва і надалі продовжуватиме пос лідовні дії зі встановлення повного контролю над Білоруссю, в т. ч. із застосуванням форм та методів «гібридної війни».
По-друге, на відміну від України, Білорусь поки що не має достатнього потенціалу для стримування Росії. За рахунок цього Москва вже в значній мірі досягла своїх цілей на білоруському напрямі. Разом з тим поступове розуміння керівництвом та суспільством Білорусі небезпеки втрати державності обумовлює посилення опору діям Кремля.
По-третє, наявність спільних загроз для Білорусі та України з боку Росії створює підґрунтя для об’єднання зусиль у протидії російській експансії.
Основними напрямами таких зусиль можуть бути:
- обмін інформацією щодо форм і методів «гібридних війн» Росії проти України та Білорусі, а також досвідом протистояння діям Москви.
- налагодження співробітництва між Україною і Білоруссю та координація заходів з протидії «гібридним війнам» з боку Росії. Для цього може бути створена спільна робоча група високого рівня, а також започаткована взаємодія на рівні відповідних відомств та різного роду політичних сил та громадських організацій.
- підтримка Україною інтересів Білорусі у відносинах із західними країнами та міжнародними організаціями. З цією метою можуть використовуватись різні формати міжнародних відносин у т. ч.: двосторонні стосунки України зі США, ЄС та окремими європейськими країнами; механізми Східного партнерства; ОБСЄ, Парламентської асамблеї Ради Європи тощо;
- надання Україною допомоги Білорусі у зниженні її економічної та енергетичної залежності від Росії. Зокрема, це може включати розширення торгівлі між Україною та Білоруссю, а також організацію поставок нафти на білоруські НПЗ через українські порти.
- участь Білорусі у процесі врегулювання конфлікту на Донбасі як за рахунок надання майданчику для переговорів, так і шляхом сприяння залученню до них провідних держав світу. Реалізація такого підходу дозволить Україні та Білорусі зміцнити свої позиції у стримуванні Росії, що матиме важливе значення як для їх власних інтересів, так і безпеки всієї Європи.
okovalchuk 0 42 Нет комментариев
25-й кадр російської пропаганди
25-й кадр російської пропаганди

Диявол, як відомо, криється в деталях. Російсько-пропагандистський диявол – тим паче. Ще й зважаючи, ким за фахом є не лише російський президент, а й дуже значна частина його оточення. Приховані пропагандистські меседжі, що ховаються в малозначущих, як на перший погляд, деталях буває важко помітити й розпізнати. Але майже як за тим анекдотом: “Ти їх не бачиш – а вони є”. Тож коли в нас інформаційна війна, яку ми хочемо виграти, ці деталі набувають вирішального значення.
Як зветься країна, федеральним канцлером якої є сьогодні Ангела Меркель? Так, Німеччина. А інакше? Теж не питання – ФРН. Оця коротка (й така зручна!) абревіатурна назва зустрічається в наших ЗМІ повсякчас – немає сенсу робити гіперпосилання на загальновідоме. Мабуть, не існує жодного ЗМІ, який би не вживав цієї абревіатури – ФРН. Причому дедалі частіше саме вона фігурує в публікаціях у найпершому ж згадуванні цієї країни, в деяких, особливо новинних, публікаціях цю країну позначають лише так.
Зручно, практично, та ще й синонімічний ряд задля уникнення повторень утворюється? От тільки існує у світі країна – Федеративна Республіка Бразилія. Зовсім не рідко згадувана в ЗМІ. Менше з тим, жодного разу не доводилося зустрічати, щоб її називали ФРБ. Так само не доводилося зустрічати, щоби Східну Республіку Уругвай (це офіційна назва) бодай коли-небудь назвали СРУ, а Кооперативну Республіку Гайана – КРГ.
Велика Британія, Сполучене Королівство. Хоч так круть, хоч інакше верть, а довго й незручно. Незрівнянно довше, ніж слово "Німеччина". Але не зустрічаються в наших ЗМІ абревіатури – ані ВБ, ані СК. Хоча в самій Великій Британії широко вживається як UK, так і GВ. Ба більше: на церемонії відкриття Олімпіади в Сіднеї 2000 року британська команда йшла під табличкою з назвою GB&NI, тобто Велика Британія та Північна Ірландія.
Але ні: абревіатурні назви Великої Британії наші ЗМІ не вживають, а от Німеччини – залюбки. Парадокс? Зовсім ні. Тим більше що так само роблять і російські ЗМІ.
А як там “у них”? Пошук у гуглі на абревіатуру FRG відсилає до статті у вікіпедії “West Germanу” – тобто до тих часів, коли Німеччина була поділеною на дві держави. Пошук німецької абревіатури BRD приводить до статті, зміст якої точнісінько збігається з тим, про що мені розповідали люди, які читають пресу німецькою мовою.
Отже, абревіатура вживається лише у двох випадках. Перший: коли контекст вимагає вживання офіційної назви, причому повна назва Bundesrepublik Deutschland уже фігурувала в тексті. І другий випадок: коли йдеться про Західну Німеччину до 1990 року – задля протиставлення її Східній Німеччині, НДР.
Усе, крапка, в усіх інших випадках уживають просту назву, тобто відповідники до назви Німеччина. Без жодних абревіатур.
Широке вживання абревіатури ФРН – це питома риса суто пострадянської журналістики. Тобто тієї, що копіює російські штампи. І мета видається цілковито прозорою – навіяти публіці, ніби від 1990 року нічого не змінилося, біг часу завмер. Й, окрім ФРН, у світі буцімто так само існує й “наша” НДР. А отже, існує й СРСР. Оце вживання абревіатури ФРН консервує картину світу, змушує аудиторію бачити його таким, яким він був тридцять років тому.
До речі, п'ять років тому у відповідь на німецьке обурення анексією Криму на найвищих щаблях російської влади публічно лунали слова про буцімто “незаконну анексію ФРН НДР у 1990 році”. І варто мати на увазі (й тій самій фрау Меркель, до речі, теж): ці слова доводять, що Росія визнає об'єднання Німеччини лише задля годиться, тільки на словах. Так само, як лише на словах визнає розпад СРСР. І політика Кремля (а отже й лексика одержавлених російських ЗМІ) ґрунтується на постулаті, що буцімто об'єднання Німеччини є незаконним і несправедливим. У своїх внутрішніх стратегемах Кремль і надалі вважає НДР анексованою незаконно, а отже такою, що буцімто юридично існує. Просто поки що не настав час, щоби Кремль заявив про це відкрито.
Згадаймо, що саме в НДР пройшли молоді роки такого собі Путіна, й усе стане по своїх місцях. І можна припустити, що зникнення з політичної мапи комуністичної Східної Німеччини стало для російського вождя не меншою психологічною травмою, ніж розпад СРСР. І з цією травмою він не змирився.
А ще згадаймо, що радянський канцелярит узагалі безбожно зловживав абревіатурами (любов усіх тоталітарних режимів до абревіатур – узагалі цікава тема). СРСР, УРСР, БРСР, РРФСР, ЕВСИОЕЕКЕАОРЛГНН (даруйте, в цьому разі це було просто натискання випадкових клавіш наосліп, але результат майже не відрізняється від радянської практики). Пригадалося: 1988 року мене змусили переписати заяву про надання мені закордонного паспорта (тоді його видавали на одну поїздку), бо я написав: Польща, а треба було – ПНР, і тільки так.
І нині російські ЗМІ називають свою країну РФ. А Білорусь – РБ. Щоби було за радянською традицією, щоби продовжувало її. Хоча офіційні назви країн із двох слів, тим паче коли одним з яких є “республіка”, скорочувати взагалі не заведено – заведено вживати просту назву. На цьому тлі вже й звично виглядають так звані “ДНР” та “ЛНР”, вже й неочевидно, що ці утворення взагалі не мають простих назв.
Тож наші ЗМІ, ретранслюючи незначущий, здавалося б, російський штамп, у такий спосіб ретранслюють російську геополітичну ідеологію. Але це далеко не єдина “дрібничка”, у якій ховається російський пропагандистський диявол.
“Колишній СРСР”. Майже третину століття вже немає того СРСР. Але російська пропаганда все навіює й навіює: мовляв, наша країна – “колишній СРСР”. Мовляв, “держава розпалася, а країна залишилася”. Це такий додатковий спосіб навіювати аудиторії буцімто несправжність і незначущість незалежності колишніх радянських колоній. Навіювати ідею буцімто неприродності й тимчасовості розпаду СРСР. А українські ЗМІ копіюють і копіюють цей суто пропагандистський винахід. Уявіть собі, що вже по Другій світовій війні ми все ще називали би Львів “колишньою Австро-Угорщиною” й ставили б його в один контекст із іншими колишніми територіями цієї імперії. Але ж це був би такий самий часовий проміжок від розпаду Австро-Угорщини, як нині від розпаду СРСР!
Так, згадування про колишній СРСР буває доречним, коли йдеться про совкові атавізми в нашому житті, – от саме тоді, коли треба показати їхню совковість. Коли йдеться про історичні факти часів існування СРСР, варто згадувати просто СРСР, без усілякого “колишній”. В усіх інших випадках (скажімо, “Київ закупив найбільше в колишньому СРСР уживаних трамваїв”) це очевидна ретрансляція російської пропаганди.
“Колишня Югославія”. Від розпаду Югославії минуло майже стільки ж часу, як і від розпаду СРСР. Країни, що виникли на її місці, дуже сильно й далеко розійшлися між собою. Для російської пропаганди вживання “колишньої Югославії” – це ще один спосіб навіяти аудиторії, буцімто час зупинився тридцять років тому. Ніби відтоді світ впав у летаргічний сон і нічого-геть-нічого не змінилося. Навіяти, власне, підміну історичних епох, підміну модерності минулим.
У вживанні оцієї “колишньої Югославії” виразно проглядає й інше: намагання авторів приховати своє незнання країн, про які пишуть, – брак бодай елементарних знань про них, на рівні назв і розташування на мапі. Втім, це є загальною хворобою: з численних матеріалів найрізноманітніших ЗМІ стає очевидним, що їхні автори ніколи в житті не тримали в руках атлас світу. Але це – окрема велика тема.
“Прибалтика”; “У Польщі, Чехії, Угорщині, Прибалтиці...”. Не існує такої країни – Прибалтика. До Балтійського моря виходять дев'ять країн, то чому тоді Польща не “Прибалтика”? А Естонія, Латвія й Литва – хоч яким дивним це здасться багатьом авторам – дуже різні між собою.
Даруйте за ліричний відступ, але от уявіть собі якийсь туристичний природний об'єкт. У Литві шлях до нього вказуватиме який-небудь красивий, винахідливий, вигадливий вказівник, стежку буде вимощено якоюсь незвичною кольоровою крихтою, обабіч неї будуть чудернацькі або інсталяції, або конструкції з квітами, біля самого об'єкта буде такий самий вигадливий, чудово стилізований стенд. В Естонії це будуть винятково прості, звичайні вказівник та стенд, але ідеально пофарбовані й із ідеально чіткими написами, проста, але ідеально рівна й чиста ґрунтова стежка, жодних інсталяцій і взагалі мінімум художнього оформлення – все максимально близьке до природного. У Латвії це буде щось середнє, але далеко не таке вигадливе, як у Литві, й не таке акуратне та доглянуте, як в Естонії: трохи калюжиць на стежці, трохи подряпинок на стенді, трохи погнутий вказівник, трохи зів'ялі й випадково розташовані квіти... Це я до того, що об'єднувати ці три країни далеко не завжди є підстави. Поєднує їх знову-таки лише радянська й російсько-імперська історія.
А в Європі існують три країни, які мають набагато більше підстав для об'єднавчого згадування. От тільки чи часто ви зустрічаєте в українських ЗМІ назву Бенілюкс?
“Як у Європі”, “А от у Європі”. Не існує такої країни – Європа. І Європейський Союз – це не країна. Кожна країна ЄС має своє законодавство, кожна країна сама вибудовує свою політику. Центральні органи ЄС – то не “Брюссельський ЦК”, вони не можуть наказувати країнам-членам, суверенітет ЄС є вторинним, похідним від суверенітету країн-членів. Відносини між країнами – членами ЄС найменшою мірою не мають нічого спільного з відносинами між органами влади СРСР та радянськими республіками. ЄС загалом не має нічого спільного з СРСР.
Російська пропаганда, по-перше, вживає оце “у Європі” як протиставлення, щоби постійно втовкмачувати своїй аудиторії: “Ми – не Європа, Європа – це щось зовсім інше, де люди ходять догори ногами й узагалі все інакше, ніж у нас”. А по-друге, втовкмачує аналогії між ЄС та СРСР: мовляв, “наш союз розвалили, а потім самі такий самий собі збудували”.
“Блок НАТО”, “Альянс”. Ви ніколи не знайдете, щоби “блоком” або “альянсом” називали СНД, або російський Митний союз, або будь-яку іншу організацію, що виникла під орудою Москви.
Починаючи ще з радянських часів, слова “блок” та “альянс” мають відчутне негативне змістове навантаження. Точнісінько як “шпигун” на противагу “розвіднику”. Тож варто це враховувати. За допомогою вживання цих слів російська пропаганда навіює аудиторії ставлення до НАТО як до чогось ворожого. Україна нібито ставиться до НАТО не так. Українські проєвропейські ЗМІ – тим паче. Але оці “блок” та “альянс” фігурують повсякчас. Виходить, як в СРСР за часів Хрущова: “Щиро вітаємо дорогого товариша Тіто та його кліку”.
“Олігархи” – “американські олігархи”, “європейські олігархи”, “чеський олігарх”, “польські олігархи”. Російська пропаганда визначає олігархами просто дуже багатих людей, лідерів бізнесу. Нерідко доводилося зустрічати й “олігарха Білла Гейтса”, й “олігарха Марка Цукерберга”. Мета російської пропаганди в цьому разі – навіяти аудиторії, що буцімто в Росії все точно так само, як і в усьому розвиненому світі, між нею та цивілізованим світом немає жодної якісної різниці. А це, варто зауважити, – один із наріжних каменів російської пропаганди.
Насправді олігарх – це не кількісне, а якісне поняття. Яке позначає зовсім не лідера бізнесу, а модерного лендлорда, який не отримує комерційний прибуток, а стриже ренту, експлуатуючи чи то національні ресурси, чи то монопольне право на надання державних послуг. Олігархи – це люди, які своє економічне лідерство здобули не на ринку, а в коридорах влади. Це люди, в яких не влада завдяки багатству, а багатство завдяки владі. Наявність олігархів є беззастережним маркером того, що політико-економічний устрій цієї країни не має нічого спільного з тим, який панує в цивілізованому світі.
“Елітний” – “елітний готель”, “елітний ресторан”. Так, здавалося б, таке визначення закладів існує й у ЗМІ демократичних країн. От тільки є відчутна різниця в змісті.
У демократичних країнах “елітний” – це найвищого розряду. У фразі “елітний ресторан” йдеться про належність цього закладу до еліти ресторанів, у фразі “елітний готель” – до еліти готелів, тобто ресторанів та готелів, найкращих із-поміж найкращих.
У російсько-пропагандистському словнику це слово стосується вже людей: “елітний” означає “тільки для еліти”, “не для всіх”, “не для вас із вашим свинячим рилом”. Тобто слово “еліта” означає вже не поділ закладів на класи та розряди, а поділ клієнтів на вищі й нижчі стани. У російські пропаганді слово “елітний” має те саме значення, що радянський префікс спец-, тобто для найвищої номенклатури, закритий і недосяжний для “простих трудящих”.
Вживаючи інтернаціональне слівце, але з ледь помітною підміною значення, російська пропаганда в такий спосіб приглушує й придушує опозиційні настрої: мовляв, нема чого нарікати на російські порядки – скрізь в усьому світі такі самі.
Слово, а тим паче назва або визначення, – це поняття. Воно транслює певне, цілком визначене ставлення до об'єкта. Саме вживання тих або інших понять створює й здобрює той ґрунт, на якому згодом пишним цвітом проростатимуть уже й прямі пропагандистські меседжі. Бездумно вживаючи російські пропагандистські термінологічні штампи, ми в такий спосіб поширюємо на Україну та українців ставлення російської пропаганди до світу, що нас оточує. Ретранслюємо отой пропагандистський “двадцять п'ятий кадр”.
І замість постскриптуму. Сталася трагічна подія – зазнав катастрофи український літак. Перелічуючи країни, громадянами яких були пасажири, чимало видань робили це так, як НВ: “Також 82 – громадяни Ірану; 63 – Канади, 10 – Швеції, 4 – Афганістану, 3 – ФРН, 3 – Великої Британії”. Так було весь день 8 січня, але вже 9-го числа НВ змінило написання: “Ірану, Канади, України, Швеції, Афганістану, Німеччини і Британії”. Втім, тенденція залишається помітною: назва Німеччина дедалі більше зникає з наших ЗМІ, її дедалі більше підмінює назва ФРН. Привид “нашої НДР, де несе службу звитяжний супермен Путін”, таким чином, являється нашим ЗМІ дедалі частіше.
Російські інформаційні операції: технічні та тактичні засоби
Російські інформаційні операції: технічні та тактичні засоби

Російські ЗМІ, які мовлять на закордон, — це не журналістика. Їхня місія має політичний характер, а самі себе вони позиціонують як «зброю», спрямовану на нейтралізацію критики політики Путіна позитивною інформацією про РФ. В кінцевому підсумку вони сподіваються вбити клин між країнами Заходу і поліпшити можливості Росії для зовнішньополітичних маневрів.
Основний рупор російської пропаганди в західному світі ви знаєте — це Russia Today і Sputnik. RT і Sputnik на 100% фінансуються Росією (близько 400 млн євро на рік), тому назвати їх незалежними від Кремля ЗМІ не вийшло б, навіть якби вони не підтверджували цю залежність своїм кінцевим продуктом. Це чистісінька пропаганда, а меседжі, які вони презентують, цілком у руслі мейнстріму російських державних ЗМІ.
Скептичне ставлення західної аудиторії до Росії не дає можливості просто взяти і спростувати звинувачення на її адресу — ані щодо анексії Криму, ані щодо військової агресії на сході України, ані щодо авіаударів по цивільних об'єктах у Сирії, ані щодо отруєння колишнього агента Скрипаля в Англії, ані щодо впливу на вибори у США і Франції.
Тому російські пропагандистські ЗМІ, не маючи можливості «відкрито перти», змушені застосовувати проти західного читача, глядача і слухача найрізноманітніший спектр тактичних прийомів.

Інтернет на службі у Кремля

Для посилення пропагандистського ефекту у справі «промивання мізків» російськими пропагандистами, крім прямої трансляції проросійського контенту, застосовують чимдалі витонченіші технічні прийоми, наприклад, які використовують «лазівки» в популярних онлайн-сервісах.
І недарма, адже велика частина одержуваної нами інформації надходить через технічні платформи на кшталт соціальних мереж. Facebook, Twitter, Instagram і YouTube у сучасному світі мають набагато більший вплив на наш світогляд, ніж ми це усвідомлюємо. 66% користувачів Facebook у США визнають, що вони отримують новини через цей ресурс, а це 44% усього населення США. Сучасне покоління більш схильне вірити новинам, якими діляться їхні друзі, ніж надають традиційні ЗМІ, зокрема друковані й телебачення.
Адепти російської пропаганди, які ховаються за фальшивими личинами, використовують, наприклад, інструменти Facebook і Facebook Events, щоб віддалено організовувати й рекламувати політичні протести у США та підштовхувати американців, які нічого не підозрюють, до конкретних дій у реальному житті. Facebook вперше визнав, що Росія використовувала фальшиві акаунти і близько 3 тис. платних оголошень, щоб поширювати серед американців пости, що спричиняють політичний розкол, до і після виборів президента США. Цей контент, за даними експерта з рекламної системи Facebook, могли бачити від 23 до 70 млн осіб.
Крім того, використання інтернет-ресурсів у пропаганді є економічно вигідним. Реклама на Facebook за 100 доларів може донести меседж того, хто її оплатив, до тисяч користувачів, які забезпечать розширення кола споживачів інформації за експонентою.
І головне — соціальні мережі дозволяють донести потрібний меседж конкретному сегменту аудиторії, виходячи з віку, статі, раси, освіти, професії тощо.

Ферма «тролів» проти Клінтон

Цей потенціал Facebook і використовувала відома у США та Європі російська «ферма тролів» під назвою «Агентство інтернет-досліджень» для просування своїх ідей.
У середині передвиборчої президентської кампанії 2016 року в США на акаунтах американських дівчаток-підлітків у віці від 14 до 17 років поширювався плагін для програми Chrome під назвою FaceMusic, який рекламували як вбудований музичний плеєр, що дозволяє користувачам безкоштовно слухати музику в Facebook. Загалом програмою FaceMusic тільки в США було заражено понад 13 тис. ПК. «Агентство інтернет-досліджень» за допомогою одного зі своїх фальшивих профілів «Stop All Invaders» («Зупиніть всіх загарбників») у травні 2016 року придбало рекламу цього додатка. У результаті, на всіх форумах, де була присутня реклама, Агентство, крім поширення «правильного» контенту, отримувало можливість штучно підвищувати його рейтинг. Фабрика тролів також могла використовувати додаток для генерування трафіку статей, опублікованих агентством у мережі або схвалених ним.
Демократи з комітету з розвідки Палати представників уперше опублікували більш ніж 2 тис. оголошень, оплачених «Агентством інтернет-досліджень». Як було встановлено, росіяни під виглядом реклами поширювали інформацію, сфокусовану навколо конкретних міст і націлену на людей певних професій, таких як шахтарі або особи, які працюють на певних роботодавців. Оголошення робили акцент на гострих соціальних та расових проблемах, у тому числі питаннях нелегальної міграції та поліцейської жорстокості. Спочатку президентської кампанії лише в частині оголошень відкрито згадувалися вибори, і переважно це були нападки на кандидата від демократів Хілларі Клінтон або сумніви з приводу федерального уряду. Але в міру наближення виборів російські сторінки чимдалі більше наголошували на політиці. Так, протягом двох днів у вересні 2016 року агентство опублікувало чотири оголошення для просування мітингу «Шахтарі за Трампа» в Пенсильванії, орієнтуючись на дедалі конкретніші демографічні групи: від людей, які живуть у межах 50 миль від Нью-Йорка, до жителів Аллентаун, Ері і Скрантон. А в день виборів оголошення сторінки Williams & Kalvin закликало темношкірих виборців до бойкоту. «Цього разу ми вибираємо між двома расистами. Жоден із них не представляє чорношкірих. Не ходіть голосувати», — йшлося в рекламі, переглянутій майже 8,5 тис. разів.
І хоча компанія Google терміново видалила шкідливу програму з магазину додатків для Chrome, дослідження архівованої копії коду в поєднанні з аналізом його мережевого трафіку показало, що у нього є таємний функціонал, який був активний, навіть коли жертва не користувалася Facebook. Деякі версії коду могли розсилати друзям жертви на Facebook запрошення в FaceMusic, інші змушували комп'ютер відкривати сайти за списком, надсилайте з сервера таким чином, щоб це ніяк не виявлялося зовні. За заявою представника Google, попри те, що компанія видалила програму FaceMusic з усіх призначених для користувача комп'ютерів ще 2016 року, вона продовжує бути активна у 32 країнах. До речі, найбільше уражених нею комп'ютерів — в Україні.

Не Фейсбуком єдиним...

Застосовують фахівці російського мізкопромивального апарату й інші способи. Так, телеканал NBC News повідомив про спроби Russia Today використовувати для поширення пропаганди молодіжний YouTube-канал ICYMI. Для цього сайт каналу ICYMI («in case you missed it» — «якщо ви пропустили») був зовні стилізований під інший популярний у США сайт BuzzFeed і одночасно запущений на YouTube, в Facebook, Twitter і Instagram. Зовні ICYMI виглядає невинно, про зв'язок ICYMI з RT свідчать тільки їхні однакові реєстраційні дані. Ведуча ICYMI Поллі Бойко (до речі, колишній кореспондент RT) розповідає про різні побутові новини, незвичайні історії, новини культури. Але впереміш з цими розважальними передачами відеоканал публікує викривальні репортажі Бойко про міжнародні події, проштовхуючи меседжі, які можна виявити на російських проурядових інформаційних ресурсах. В одному з відео, яке набрало понад 135 тис. переглядів, Бойко обговорює отруєння британського подвійного агента Сергія Скрипаля та його доньки. При цьому колишній кореспондент RT виступає з неправдивим твердженням про те, що лідер британської Лейбористської партії Джеремі Корбін заявив, що Росія «достеменно» не отруювала Скрипаля. В реальності Корбін говорив, що просить «неспростовних доказів» того, що напад скоїв Кремль», але остаточних заяв він не робив.
Тактика пропагандистів Кремля у США постійно вдосконалюється у спробах маніпулювати мисленням американців ззовні. Ось ще один приклад. У 2015 році така собі американка Еліс Нортон розмістила на кулінарному вебсайті повідомлення про те, що в День подяки її сім'я отримала харчове отруєння, поївши купленої в Walmart індички. За лічені години користувачі Twitter повторили її заяву тисячі разів, була опублікована новинна стаття, де йшлося, що 200 людей опинилися у критичному стані, поївши зіпсованої індички. Насправді, за даними нью-йоркських чиновників зі сфери охорони здоров'я, в місті не було спалаху харчових отруєнь, які підходили під цей опис. Розслідування показало, що майже 100 користувачів Twitter, які репостили допис Нортон про інцидент, входили до числа 2,7 тис. фейкових акаунтів, підконтрольних «Агентству інтернет-досліджень». Причому багато користувачів з цього списку, причетні до попередніх антиамериканських інформаційних кампаній, взяли участь і в атаці на президентські вибори у США, виступаючи на боці Дональда Трампа і Берні Сандерса і проклинаючи Хілларі Клінтон і Джеба Буша.
Через групи в Facebook, такі як «Бути патріотом», росіяни організовували демонстрації в Нью-Йорку, Флориді та Пенсильванії, платили американцям, щоб ті будували клітку і надягали костюм Клінтон у тюремному одязі, поширювали хештеги на підтримку Трампа і оплачували його передвиборну рекламу.
Ще одним напрямком використання Росією інтернет-простору з пропагандистською метою є створення для поширення контенту підставних інтернет-провайдерів. Так, сайт DoNotShoot.Us мав IP-адресу 107.181.161.172, що належить іншій компанії з надання інтернет-послуг Greenfloid LLC, зареєстрованій на жителя Нью-Йорка Сергія Каширіна. Як встановлено, Greenfloid LLC мала до 250 IP-адрес, які відсилали до російських пропагандистських сайтів із проросійським контентом. Таким чином, сервіс був спеціально створений для надання російським «тролям» своїх віртуальних серверів, на які вони ставили проксі-сервер для відсилання на оригінальний сайт у Росії. А використання американського хостингу було задумане для анонімізації справжнього джерела.
Але найсмішніше, що російська пропаганда використовувала для поширення московського агітпропу компанію Greenfloid, яка вказана на сайті своєї харківської материнської компанії ITL (власник — громадянин України Дмитро Дейнека) як її північноамериканський підрозділ, а вказаний номер Greenfloid з'єднаний з російськомовним меню ITL. ITL не вперше фігурує у зв'язку зі звинуваченнями в тому, що її сервери були використані для розміщення сайтів, керованих російської «фабрикою тролів». Вона також надавала послуги хостингу сайту Whoiswhos.me, який оприлюднив особистості та персональні дані російських опозиційних блогерів.
Російська пропаганда намагається дістатися до кожного американського користувача соцмереж, часом використовуючи найекзотичніші способи.
У жовтні 2017 року на сторінці Williams and Kalvin в YouTube було розміщено низку відеороликів, змонтованих двома чорношкірими відеоблогерами, які називали себе Вільямс і Калвін Джонсон. У Facebook, Twitter, Instagram і YouTube вони презентували себе як блогери з Атланти, які несуть афроамериканській аудиторії «слово істини». У притаманній репу манері афроамериканці під мінусовки «зачитали» скоромовкою звинувачення подружжю Клінтон — «Серійні вбивці, які згвалтують всю країну», «Виборча кампанія Хілларі Клінтон фінансувалася мусульманами», «Дональд Трамп не може бути расистом, бо він бізнесмен», «Ми чорні, ми єдині. Ми єдині у твердженні, що Хілларі Клінтон — не наш кандидат». Було документально встановлено, що коментарі на підтримку позиції Вільямса і Калвіна, розміщені на Facebook і Twitter, були відправлені не з території США, а з Нігерії, ніхто з френдів Вільямса і Калвіна в Facebook не живе в Атланті, а в самих відеороликах журналісти відшукали безліч неточностей в описі особливостей американського побуту. Таким чином, вони визнали ролики фальсифікаціями для вплив на свідомість афроамериканського населення США. Після того як контент Вільямса і Калвіна ідентифікували як пропагандистський акаунт, фінансований російським урядом, він був видалений з Facebook.
Як ми бачимо, російські ідеологи задіюють в інформаційних операціях проти західного обивателя найширший спектр технічних і тактичних засобів. А все з однією метою — вплинути на американське політичне життя, підпорядкувавши його інтересам Кремля. Для цього у Володимира Путіна є секретна армія з тисяч «тролів», телеведучих та інших, які вдень і вночі поширюють антиамериканську пропаганду в інтернеті, ефірі та газетах по всій Росії й світу. Можливо, ця сила небезпечніша, ніж будь-які війська, оскільки ніяка артилерія не може перешкодити поширенню їхньої брехні, яка підриває інтереси безпеки США в Європі.
Російська пропаганда страшніша за коронавірус
Російська пропаганда страшніша за коронавірус

Представники української спільноти Греції провели перед грецьким парламентом флешмоб, під час якого нагадали, що вірус російської пропаганди є так само небезпечний, як і коронавірус.
«Маємо зобов’язання допомогти Україні спростовувати брудну пропаганду Москви, протистояти, між всім іншим, і гібридній війні в інформаційному просторі. Таким чином ми, українці в світі, вирішили показати суспільствам, де ми живемо, що «вірус російської пропаганди є настільки ж шкідливим, як і коронавірус». Він знищує сумління незаангажованих людей зумисно неправдивою інформацією, продукує провокативні ситуації і спотворює істину», - зазначила Галина Маслюк.
Як зазначається, під час акції на Площі Конституції українці привернули увагу як мешканців міста, так і туристів. Учасники флешмобу тримали синьо-жовті прапори, плакати з написами «Крим - це Україна» і маски, які символізують профілактику від смертельного вірусу.
Під час акції її учасники також роздавали листівки, в яких йшлося про російські провокації на території України, розповсюдження Росією фейку про громадянський конфлікт в Україні тощо. «Показово, що іноземні туристи цікавилися отримати таку листівку англійською мовою, але прекрасно все розуміли завдяки, серед іншого, плакатам з надписом «Крим - це Україна», - зазначила Галина Маслюк.
Вона зазначила, що Україні потрібна підтримка українців у світі щодо спростування російської пропаганди, і додала: «Найбільш руйнівний вірус для України протягом століть, який забрав десятки мільйонів життів, - це московит».
Активісти української громади в Португалії провели 25 лютого в Лісабоні під російським посольством акцію під гаслом: «Вірус російської пропаганди - страшніший за коронавірус!».
Голова Спілки українців у Португалії Павло Садоха наголосив, що «українці за кордоном мають відповідальність донести світовим суспільствам про надзвичайно небезпечну загрозу, яку несе російський світ» - «загрозу, яка вимірюється не тисячами інфікованих хворих, але мільйонами жертв Голодоморів, голокостів та спровокованих воєн».
Він зауважив, що «від інфекційних епідемій людство швидко знаходить ліки, від ідеологічних епідемій деякі країни не оговтуються століттями».
Павло Садоха закликав всіх небайдужих українців долучитися до акції «Вірус російської пропаганди - страшніший за короновірус!». Він повідомив кореспонденту Укрінформу, що аналогічні акції плануються українськими громадами в інших країнах світу, зокрема, в Греції, Італії, Іспанії, Німеччині, Франції, Естонії, Ірландії тощо.
"Ихтамнет" через коронавірус тікають з ОРДЛО
"Ихтамнет" через коронавірус тікають з ОРДЛО

Через поширення коронавірусу збільшилися кількість російських найманців, які покидають “місця несення служби” в тимчасово окупованих районах Донеччини та Луганщини

Про це в повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Так, за інформацією розвідки, командування російських окупаційних військ під приводом запобігання розповсюдження коронавірусу, планує перенесення термінів чергової ротації особового складу “передових підрозділів”.

“У зв’язку з цим у з’єднаннях і частинах 1 (Донецьк) і 2 (Луганськ) АК збільшилась кількість російських найманців, які самовільно залишають місця несення служби, у т.ч. зі зброєю. Для пошуку дезертирів задіяно оперативно-пошукові групи із залученням представників силових структур т.зв. “республік”, – йдеться у повідомленні.

Для уникнення розголосу в ЗМІ, такі заходи, кажуть українські розвідники, проводяться під виглядом планових тренувань з пошуку військовослужбовців за сигналом “Кольцо” та заходів з протидії тероризму.

Мабуть кадрові російські військові розуміють відсутність належного медичного забезпечення обладнанням та ліками на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей.
okovalchuk 0 209 Нет комментариев
"Троянські коні" Кремля
"Троянські коні" Кремля

Росія створила в Європі цілий ряд організацій, орієнтованих на просування її порядку денного, зокрема, дискредитації результатів розслідування по збитому на Донбасі Boeing MH17.

Про це повідомляється в матеріалі сайту "Democratic Europe".

Автори матеріалу вважають, що таким чином Росія намагається уникнути відповідальності за знищення малайзійського авіалайнера.

"Наприклад, 25.12.2019 року розпочала свою роботу, нібито "незалежна журналістська платформа" Bonanza Media, в якій почали свою роботу дві (!) людини - кореспондентка з Москви (раніше працювала на головному каналі російської пропаганди Russia Today) Яна Єрлашова і голландський журналіст Макс Ван дер Верф", - йдеться в матеріалі.

Це "нідерландське ЗМІ", яке до цього часу нічого не публікувало, раптово видало новину про те, що в липні 2014 року на Донбасі в районі падіння Boeing MH17 нібито "не було жодного ЗРК "Бук". Цю новину з посиланням на "незалежне ЗМІ" відразу поширили різні російські мас-медіа.

Однак, як зазначається, є і успішний досвід протистояння російським "троянським коням". Так, в березні 2019 року, міністерство юстиції Бельгії зареєструвало недержавну громадську організацію "Міжнародна асоціація "Таврида", співзасновниками якої стали московська "Міжнародна рада російських співвітчизників" і брюссельське "Європейсько-російське співтовариство". Дана громадська організація, декларує "відстоювання інтересів населення Криму" в міжнародних інстанціях.

"Тим не менш, бельгійський мін'юст в дуже короткий час анулював реєстрацію зазначеної організації, оскільки представники міністерства прийшли до висновку, що її діяльність загрожує державним інтересам Бельгії. Одним з аргументів було те, що зазначена організації була створена за погодженням з Адміністрацією президента РФ і при фінансуванні з держбюджету РФ", - повідомляють автори матеріалу.
Як російська пропаганда впливає на білорусів
Як російська пропаганда впливає на білорусів
У кожному білоруському будинку, де є телевізор, транслюється як мінімум 9 телеканалів. Серед них – РТР-Білорусь, НТВ-Білорусь, МИР. Основна маса контенту на цих телеканалах російського виробництва. Білоруські телеканали також передають російський меседж.

«Американські військові готові допомагати, але як правило до такої підтримки бонусом додається і дестабілізація», – такий висновок робить журналіст телеканалу ОНТ в репортажі про навчання НАТО в Литві.

Цю тему особливо часто висвітлювали на білоруському телебаченні через призму російської пропаганди.

«Саме цей московський вектор був точно озвучений: ми не просто за себе стоїмо, ми стоїмо за наші спільні кордони. І в даному випадку в сюжеті малося на увазі, що це як би межа московська», – говорить медіаексперт Максим Жбанков.

Білоруська Асоціація журналістів представила результати дослідження білоруського телебачення на предмет російської пропаганди. Дослідження проводилося в жовтні-листопаді минулого року. Результати невтішні: на чотирьох найпопулярніших в Білорусі телеканалах більше половини ефірного часу в прайм-тайм займає російський контент. Основні меседжі: Білорусь невіддільна від слов’янських народів, майбутнє – у розвитку євразійської інтеграції. «Основна небезпека навіть не від меседжів виходить, головна небезпека в тому, що Білоруський глядач отримує картину світу з точки зору Росії і звикає жити в російському світі», – упевнений голова Білоруської асоціації журналістів Андрій Бастунець. Що дивляться мінчани і яким передачам довіряють більше: російським чи білоруським? Жителі Мінська коментують:

«Звичайно російські, вони більш професійно доносять інформацію»

«Білоруські телеканали мені більше подобаються, бо я сам Білорус»

«Не дивлюся я. Мені не подобаються ні ті, ні ті, правди немає»

«Якщо новини цікаві, чому б їх не дивитися, не важливо білоруські вони чи російські»

Згідно з дослідженням інформаційно-аналітичного центру при Президентові телебачення залишається головним джерелом інформації для білорусів. А найпопулярнішим телеканалом ОНТ. Частка російських передач тут в прайм-тайм – 72 відсотки.
Російська пропаганда в країнах ЄС
Російська пропаганда в країнах ЄС
ЄС загалом і Німеччина зокрема є улюбленими цілями російської пропаганди, спрямованої на підрив іміджу Заходу як серед громадян РФ, так і самих західних демократій. Такі висновки містяться в дослідженні Українського кризового медіа-центру (УКМЦ) за підтримки Фонду Маршалла, представленому у Посольстві України в ФРН двома співавторами - Олексієм Макухіним і Русланом Кавацюком, повідомляє кореспондент Укрінформу. "Німеччина посідає друге місце серед європейських країн, які отримують найбільш негативні відгуки в російських ЗМІ", - розповів Макухін. Очолювана ним Дослідницька група досліджувала зміст понад 540 тисяч повідомлень на російських телеканалах і в Інтернеті. Щодо ФРН, зокрема, активно мусується тема нібито відродження фашизму в країні, експлуатується тема ЛГБТ. Улюбленою стала тема мігрантів і "жахів", які вони з собою принесли. Дістається і канцлеру Ангелі Меркель, у тому числі й за її роль у долі України. Урядова криза в ФРН тлумачиться як одна з головних ознак "розпаду Європи". Понад 70% повідомлень було побудовано навколо теми неминучого "розвалу" Європи, постійних внутрішніх конфліктів в ЄС у всіх сферах, нереалістичність спільних цінностей та ідеалів, загрози тероризму. У новинних програмах середній європеєць (та й американець) зображений як дивакуватий, розбещений, аморальний і лицемірний. "Резюме" - західний спосіб життя несе загрозу, громадську думку готують до того, що Росія має повне право навести лад на світовій арені: "врятувати Європу". Але не тільки на російського споживача спрямовані такі передачі. Одне з їхніх завдань – дискредитувати Захід в очах його ж власного обивателя, зокрема, Євросоюз і його інститути. У цьому, на думку авторів аналізу, і криється небезпека. "Найбільша проблема, з нашої точки зору, полягає в тому, що Кремль використовує по суті західну цінність свободи слова для нападу на Захід", - говорять автори. На першому місці серед усіх "ворогів" – США. Причому, після невеликого спаду напруження на тлі обрання президентом Дональда Трампа тенденція зростання ворожих настроїв знову на підйомі.На другому – Україна. Наративи по Україні: failed state, який очолюють націоналісти і навіть фашисти, знаходиться під прямим управлінням Вашингтона; країна, де росіяни повинні захистити і врятувати своїх. На третьому – ЄС як співдружність країн. Щодня по трьох основних кремлівських ТБ-каналах проходить не менше 18 негативних новин про Європу. Саме телебачення є головним джерелом "інформаційного підживлення" росіян. Цей ресурс активно використовується Кремлем як інструмент гібридної війни проти Заходу, проведення інформаційних операцій, нарівні зі спецслужбами. Середньостатистичний росіянин дивиться ТБ (а цьому ЗМІ довіряє більше половини громадян РФ) 4,5 години на день. Найбільшою любов'ю і довірою користуються 3 федеральних канали. Дослідження раніше вже було представлено в Пентагоні, в Міністерстві закордонних справ Швеції, Національній асамблеї Франції, Парламентській асамблеї Ради Європи, Chatham House Форумі громадської дипломатії НАТО.
Зачистка російських пропагандистів в Туреччині
Зачистка російських пропагандистів в Туреччині
У Стамбулі 1 березня затримали головного редактора турецької філії пропагандистського російського інформаційного агентства Sputnik Махира Бозтепе.

Він став четвертим по рахунку затриманим співробітником цього медіа. Про це написала у своєму Telegram- каналі головний редактор МІА "Росія сьогодні" і телеканалу RT Маргарита Симоньян.
За її словами, поліція буквально увірвалася в офіс турецького бюро інформагенства. правоохоронці нібито заявили, що не покинуть будівлю, поки з ними не зустрінуться представники ІА.

Як повідомляють РІА Новини, Бозте відправлять на допит в головне управління безпеки Туреччини.

А Симоньян підкреслила, що троє співробітників агенства відучора перебувають в поліції в Анкарі.

"Напередодні увечері в їх квартири уломлювалися націоналісти. Туреччина, це що??"? - обурився топ-пропагандист.

Відомо, що 1 березня в офісі "Sputnik Туреччина" проходила зустріч керівника представництва агентства в Стамбулі Максима Дурнева, а також адвокатів, співробітників генерального консульства Росії і турецької поліції.
У Росії мітингують проти "беспредела" президента РФ В. Путіна
У Росії мітингують проти "беспредела" президента РФ В. Путіна
У Москві та низці інших російських міст пройшли акції до роковин смерті опозиційного політика Бориса Нємцова, якого застрелили п’ять років тому на мосту поблизу Кремля.
У російській столиці пройшла масштабна хода: поліція нарахувала 8 тисяч учасників, тоді як активісти ініціативи «Белый счетчик» нарахували 22,3 тисячі людей на марші. При цьому, за даними ініціативи, значну кількість людей, що спізнились до початку акції, поліція відтіснила.
У Росії мітингують проти "беспредела" президента РФ В. Путіна

У Санкт-Петербурзі на ходу пам’яті вийшли близько 2 тисяч людей, у різних джерелах повідомляється про чотирьох або шістьох затриманих.
У Росії мітингують проти "беспредела" президента РФ В. Путіна

У Владивостоці на акції пам’яті Нємцова також затримали чотирьох учасників.
У Росії мітингують проти "беспредела" президента РФ В. Путіна

Також є дані про проведення таких акцій у Новосибірську,Красноярську, Єкатеринбурзі, Іркутську, Пскові, Вологді та інших містах.

Бориса Нємцова застрелили з близької відстані на мосту Великий Москворецький у центрі Москви 27 лютого 2015 року.
У червні 2017 року російський суд засудив за звинуваченням у цьому вбивстві колишнього керівника батальйону Чечні Заура Дадаєва до 20 років ув’язнення. Четверо інших чеченців були визнані винними у причетності до вбивства та засуджені до позбавлення волі від 11 до 20 років.

20 лютого Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) закликала владу Росії відновити розслідування убивства Бориса Нємцова.

За матеріалами https://www.radiosvoboda.org/