ГОЛОВНАБлогиСлава Україні!
0 RSS-лента RSS-лента

Слава Україні!

Автор блога: okovalchuk
Росія поширює фейк про «секретні лабораторії США в Україні»
Росія поширює фейк про «секретні лабораторії США в Україні»

Дослідження Інституту масової інформації виявило 66 матеріалів у межах цієї інформаційної кампанії, які протягом 14 квітня – 20 травня вийшли в онлайн-медіа, які періодично моніторять аналітики ІМІ.
Недавно MediaSapiens писав, як Медведчук та «1+1» реанімували фейк про існування «американських біологічних лабораторій» в Україні. Розгорнулася ціла інформаційна кампанія з просування такої інформації у ЗМІ. У Інституті масової інформації дослідили джерела та учасників цієї кампанії в українських онлайн-медіа.
Фейки та конспірологічні теорії навколо "секретних лабораторій США в Україні" поширюються вже не перший рік, йдеться у публікації. Викривають цей фейк теж не вперше. Так, один з останніх матеріалів сайт StopFake оприлюднив наприкінці квітня. Зокрема, нагадали, що ця програма до 2015 року діяла і в Росії.
Саме з РФ почалася чергова хвиля інформаційної кампанії "секретні лабораторії США в Україні". 20 березня на каналі "Россия 24" вийшов матеріал про 15 секретних біологічних лабораторій в Україні», - йдеться у статті.
Сюжет російського телебачення сформований навколо петиції на сайті президента України «про створення комісії "щодо вивчення діяльності біолабораторій США у зв'язку із заявою представника МІД КНР Чжао Лицзянь про те, що американські військові занесли коронавірус в Ухань».
Як зазначають в ІМІ, російська пропаганда прив’язала стару історію про «секретні лабораторії США в Україні» до топової теми 2020-го – пандемії коронавірусу.
«І вже невдовзі розпочата росіянами інфокампанія проти України отримала продовження в українських медіа. Дослідження Інституту масової інформації виявило 66 (!) матеріалів у межах цієї інформаційної кампанії, які протягом 14 квітня – 20 травня вийшли в онлайн-медіа, які періодично моніторять аналітики ІМІ. Ці матеріали розміщувалися на п'яти сайтах: 112.ua, newsone.ua, zik.ua, strana.ua та unian.ua», - пояснюють у статті.
Нова хвиля фейку про «американські лабораторії» почалася з опису в соцмережі екс першого заступника Генпрокурора часів Януковича, а нині нардепа ОПЗЖ Рената Кузьміна.
«14 квітня він виклав скріни депутатського звернення до Прем’єр-міністра щодо цих лабораторій. Під зверненням його підпис та Віктора Медведчука. Протягом години після цієї публікації новини про це звернення вийшли на трьох сайтах: 112.ua, newsone.ua та zik.ua», - додають фахівці ІМІ.
Надалі Медведчук та Кузьмін стали головними ньюзмейкерами в темі "секретних лабораторій". Вони фігурують відповідно у 49 і 44 матеріалів з тих 66, які вийшли в різних медіа, помічають автори:
«Також у матеріалах цієї інформаційної кампанії фігурували: Вадим Рабінович, Євген Червоненко, Андрій Портнов, Вадим Карасьов, Ігор Мосійчук, В’ячеслав Піховшек, Юрій Загородний, Володимир Кацман, Олена Бондаренко, Олексій Куракін, Дмитро Співак, Олександр Качний. А сайт zik.ua одну новину зробив на основі заяви представника терористичної організації "ДНР" Дмитра Астраханя».
Гібридна агресія російської імперіократії: розмивання білоруської національної ідентичності
Гібридна агресія російської імперіократії: розмивання білоруської національної ідентичності

З моменту розпаду Радянського Союзу Росія не тільки не зменшила свій військовий та політичний вплив на Білорусь, але й робить його на якісно новому рівні. Разом з Україною вона є ключовим об’єктом у контексті реалізації неоімперського курсу Росії, задекларованого під час Мюнхенської промови та констатованої під час Кримської промови керівника РФ Володимира Путіна. Через призму світоглядної доктрини «русского міра» російська імперіократія розглядає Білорусь та Україну як виняткову сферу своїх життєвих інтересів, як структурні елементи каркасу її поточного імперського геополітичного проекту. Для його реалізації Російська Федерація залучила цілий арсенал сил та засобів, застосування яких свідчить про ведення повномасштабної гібридної агресії. Умовно їх можна розділити на заходи невійськового (політичний, економічний, інформаційний вплив) і військового характеру, які використовуються комплексно і з єдиним задумом. Одну з ключових ролей тут грає протестний потенціал населення, який служить прикриттям для широкого застосування Росією диверсійно-розвідувальних груп.
Весь спектр зазначених заходів спрямований Росією проти України. Щодо Білорусі превалює використання заходів невійськового характеру з активною підготовкою до потенційного проведення обмеженої за часом і залученим контингентом військ (сил) воєнної кампанії. Це випливає з цілого ряду чинників, але насамперед з розгляду Росією Білорусі як геостратегічного регіону, контроль над яким надає їй значну перевагу насамперед у військовому плані, сприяє проведенню конфронтаційної політики щодо світових держав і регіональних акторів.
Для реалізації зазначених життєвих інтересів Росія цілеспрямовано розгортає свій неоімперський проєкт «Союзноє Государство», у рамках якого відбувається активне нарощування сил та засобів Єдиного регіонального угруповання військ РФ і РБ, створено єдину регіональну систему протиповітряної оборони РФ і РБ. Значно збільшилася кількість спільних військових навчань, у результаті яких проходить бойове злагодження білоруських військових формувань із російськими підрозділами – учасниками бойових дій в Україні та Сирії1. Загальні стратегічні навчання «Запад-2017» стали свого роду кульмінаційною точкою інтеграції Збройних сил Білорусі та Російської Федерації2. Цю форму кооперації та інтеграції ЗС РБ із російською армією можна розглядати як один з етапів поглинання Білорусі.
Водночас розмивання білоруської національної ідентичності є магістральним напрямом російської гібридної агресії, що має забезпечити безперешкодне проведення можливого завершального етапу військової спецоперації анексії Білорусі. Масова свідомість білоруського населення насичується сприятливим для Росії змістом у соціальному, ідеологічному, політичному та психологічному планах у формі системи переконань, образів, установок і політичних стереотипів. Російська Федерація використовує проти Білорусі весь комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу. На даний момент усі вони мають ознаки ведення РФ повноцінної інформаційної війни. Її інтегральними частинами є консцієнтальна війна – за масову свідомість білорусів, – і семантична війна – за свідомість білоруських інтелектуалів, за смисли й перспективи майбутнього Білорусі.
Головну роль тут відіграє реалізація стратегії «soft power», за допомогою якої Росія прагне законсервувати Білорусь в своєму культурному, соціальному та гуманітарному просторі. Одночасно власна білоруська національна система цінностей заміщується світоглядною доктриною «русского міра». Ключовими реалізаторами є:
– підрозділи зовнішньополітичного відомства Російської Федерації: Посольство РФ у Білорусі3, Генеральне консульство РФ у Бересті4, представництво «Россотрудничество» в Білорусі з філіалами в Бересті та Гомелі5);
– представництво державного унітарного підприємства м. Москви «Московський центр міжнародної співпраці» в РБ (Будинок Москви в Мінську);
– конгломерат (про)російських суспільно-політичних і культурних організацій (Координаційна рада російських співвітчизників у Білорусі)6, Комуністична партія Білорусі, Республіканська партія праці та справедливості, Білоруська патріотична партія, Ліберально-демократична партія Білорусі, Білоруська партія лівих «Справедливий світ», Республіканське дослідницьке освітнє ГО «Говори правду» (окремі активісти), Білоруське товариство дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами (надання у використання Будинку дружби) і велика кількість інших;
– клерикальний корпус Московського Патріархату;
– парамілітарні козачі формування7, православні військово-патріотичні клуби8, військово-історичні клуби;
– ветеранські організації;
– російські гуманітарні та благодійні фонди9;
– розгалужені мережі російських інформаційних ресурсів національного та регіонального значення.
Російські дипломатичні структури здійснюють загальну координацію та курування різноманітних військово-патріотичних і парамілітарних формувань, у які активно залучається білоруська молодь. Крім цього відбуваються спроби нарощування взаємодії з кадетськими училищами.
Одним із головних інструментаріїв розмивання білоруської національної ідентичності є домінування російських медіаресурсів в інформаційному просторі Білорусі. Водночас безпосередньо у власній державній медіасфері РБ переважає російський інформаційний продукт.
За даними соціологічних досліджень Інформаційно-аналітичного центру Адміністрації президента РБ, основним джерелом інформування громадян Білорусі про ситуацію у світі та за кордоном було телебачення. Станом на 2018 р. так вважали 72% опитуваних10. Водночас із зазначених соціологічних досліджень випливає, що велика частина населення вважає основними для себе лише 6-7 телеканалів, які відповідно назвали від 59,8 до 22,9% від загальної кількості опитаних (за популярністю: «ОНТ», «РТР-Білорусь», «Білорусь 1», «НТВ-Білорусь», «Білорусь 2», «СТВ», «Мир»).
Примітно, що російські телеканали «РТР-Білорусь» та «НТВ-Білорусь», в ефірі яких пропагандистський контент відіграє визначальну роль, не тільки входять до обов’язкового загальнодоступного телепакету на терені Білорусі, але й відповідно до постанови Ради міністрів РБ мають навіть статус національних11.
За результатами проведеного Білоруською асоціацією журналістів моніторингу «Проросійська пропаганда та висвітлення «поглибленої інтеграції» на білоруському телебаченні» у 2019 р. понад 60% прайм-тайму 5 основних телеканалів з обов’язкового загальнодоступного телепакету мали російський контент12.
Ще одним інструментарієм розмивання національної ідентичності є російський сегмент глобальної мережі Інтернет, який за результатами опитувань станом на 2018 р. є основним джерелом інформації для 60,4% населення Білорусі13. Однак і в цьому планетарному засобі обміну інформацією російські медіаресурси за даними сервісів web-аналітики Similar Web і Google Analitycs контролюють до 53-54% інтернет-простору Білорусі, і це без урахування російських соціальних мереж і телеграм-каналів.
Через відсутність із боку держави проведення чіткої національної політики щодо контролю над власним інформаційним простором у Білорусі відбувається масове розширення російської пропаганди та дезінформації. Водночас акцептація населенням російських пропагандистських наративів проходить повністю безперешкодно.
Фундаментальним чинником розмивання білоруської національної ідентичності є розширення гуманітарно-освітнього впливу, проведення соціально-культурної експансії Російської Федерації в Білорусі.
Повністю катастрофічною є на сьогодні система загальної середньої освіти РБ у контексті наявності шкіл із білоруською мовою навчання. Станом на 2018 р. зі всієї чисельності учнів загальноосвітніх шкіл Білорусі лише 11,1% навчалися білоруською мовою14. Разом із тим статистична динаміка останніх десятиліть свідчить про те, що цей показник має стійку тенденцію до подальшого зниження.
Слід особливо зазначити, що в Білорусі досі відсутній вищий навчальний заклад загальнонаціонального значення з білоруською мовою навчання. На тлі цього в країні діє ціла низка закладів вищої освіти, які або є російськими або курируються з боку РФ. До них належать насамперед: Білорусько-російський університет, Міжнародний університет «МИТСО», філіал Російського державного соціального університету, філіал Російського економічного університету імені Г.В. Плеханова, філіал Московського державного університету економіки, статистики та інформатики (працював донедавна) та інші.
Ситуацію значно ускладнює й навчання громадян РБ за квотами у вишах Російської Федерації. За інформацією Міністерства науки та вищої освіти РФ, станом на жовтень 2019 р. в російських ВНЗ навчалися 10 653 білоруських громадян15.
Окремою проблематикою є навчання громадян Білорусі за квотами у військових вишах Російської Федерації, насамперед у Військовій академії Генерального штабу ЗС РФ і прикордонних інститутах ФСБ. Після перебування під потужним впливом ідеологічно-пропагандистського апарату російських військових ВНЗ білоруські громадяни – випускники цих закладів, що надходять на державну службу в РБ, – можуть бути потенційними агентами впливу РФ16. Слід особливо зазначити, що випускники російських військових вишів займають посади на всіх рівнях системи державного управління Білорусі.
Російська імперіократія здійснює активні спроби щодо розмивання білоруської національної ідентичності через повномасштабне розгортання свого імперського проєкту «Союзноє Государство». Посилення інтеграційного поглинання Білорусі проводиться навіть на регіональному рівні в результаті реалізації транскордонної співпраці між сусідніми областями Білорусі та РФ. У рамках проєкту відбувається планомірна системна діяльність щодо захоплення РФ власного білоруського культурного простору, водночас Російська Федерація активно проводить оборонну політику щодо консервації пантеону пам’ятників радянської спадщини й топоніміки в Білорусі. Крім цього Росія використовує у своїй світоглядній парадигмі навіть так звані сакральні місця пам’яті на території Білорусі.
За допомогою підрозділів МЗС Російської Федерації у Білорусі, підконтрольних медіаресурсів, (про)російських сил та агентів впливу російська імперіократія здійснює активну індоктринацію білоруського населення міфологемами «один (разделенный) народ», «единое Отечество», «единая историческая память». Результатом цього є спроби прямого впливу на формування білоруської національної пам’яті, підтримка позитивного та привабливого образу Росії для білоруських громадян заради впливу на кшталтування їхніх політичних установок, а також для акцептації місцевою політичною елітою та населенням зазначених міфологем.
У цих умовах і реаліях:
– білоруське демократичне суспільство, передусім патріотичні сили, через загрозу суцільного розмивання національної ідентичності і, як результату поглинання Білорусі Росією, мають консолідуватися й об’єднати зусилля для відновлення та оборони конституційного ладу держави, захисту національних інтересів та цінностей;
– військово-політичне керівництво України та органи сектору безпеки мають інтенсифікувати виконання всього комплексу заходів щодо зміцнення та оборони держави на північному стратегічному напрямку;
– білоруський та український патріотичний корпус національних сил мають залучити весь потенціал ефективної співпраці для дієвого захисту спільного геополітичного простору від російської імперіократії; максимально можливими доступними силами та засобами популяризувати світоглядну концепцію партнерського блоку держав Міжмор’я.
«Міжконфесійна ворожнеча від Шарія» як маніпуляція свідомістю українців
«Міжконфесійна ворожнеча від Шарія» як маніпуляція свідомістю українців

Один з наріжних каменів путінізму в Україні вкривається дедалі більшими тріщинами і загрожує остаточно луснути найближчим часом. Цим каменем є Російська православна церква в Україні («УПЦ МП»). Про непрості часи для вказаної церковної організації опосередковано свідчить задіяння Кремлем щоразу більш потужних ресурсів для реанімації антиукраїнської діяльності РПЦвУ.
Нещодавно на інформаційній арені на боці Кремля, у якості підмоги для РПЦвУ, виступив Анатолій Шарій. Блогер розродився шквалом «критики» на адресу «5 каналу», який нібито розпалює міжконфесійну ворожнечу в Україні.
Розберемось в ситуації і з’ясуємо, чи є в словах Анатолія Шарія бодай натяки на правду.
Що варто пам’ятати про Анатолія Шарія
Анатолій Шарій – відеоблогер. З 2012 року живе за кордоном. За інформацією українських ЗМІ, політиків, Служби безпеки України та Комітету визволення політв’язнів, він веде російську пропаганду з дискредитацією України. Часто звинувачується в українофобії. Лідер політичної партії «Партія Шарія», члени якої помічені в участі в російських пропутінських організаціях.
В Україні проти Анатолія Шарія було порушено дві кримінальні справи:
• за статтею 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України – по факту стрільби 1 травня 2011 року в «Макдональдсі», коли Шарій двічі вистрілив гумовими кулями в невідомого, який напав на його дружину;
• за частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів обвинувачення) через обстріл автомобіля А.Шарія 13 липня (його звинуватили в інсценуванні замаху на самого себе).
13 липня 2017 року в ефірі передачі «Своя правда» на російській радіостанції «Говорить Москва» російський адвокат Марк Фейгін заявив, що проти Шарія у Нідерландах у вересні 2013 року було порушено кримінальну справу за статтею «педофілія». Проте, 25 жовтня 2017 року Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія про захист честі та гідності та зобов’язав Фейгіна протягом 10 днів спростувати надані ним дані. Фейгін, на противагу, повідомив, що позов Шарія проти нього просувало Міністерство юстиції Росії.
У 2015 році Шарій позивався «про захист честі, гідності і ділової репутації» проти своєї сестри з вимогами, щоб Олена Шарій (Манченко) спростувала заяву, що він «педофіл і злодій».
За інформацією видання alexa.com найбільшу популярність сайт Шарія має серед росіян. Незважаючи на те, що Шарій називає себе «українським» блогером і заперечує, коли його називають «проросійським», контент, який він виробляє, розрахований переважно на російську або проросійськи налаштовану аудиторію.
Дискредитація Православної церкви України
15 травня 2019 року Шарій на своєму youtube-каналі опублікував відео з критикою предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія та п’ятого президента України Петра Порошенка, які нібито обдурили почесного Патріарха Філарета не дотримавшись дооб’єднавчих домовленостей, і, фактично, усунули його від церковної влади. При цьому Шарій схвально відгукується про почесного патріарха Філарета, який викриває змову проти себе і називає все своїми іменами.
Вказаний відеоролик мав успіх серед противників об’єднавчого собору та становлення ПЦУ.
Шарій – агент ФСБ?
У засобах масової інформації мер міста Дніпро Борис Філатов висловлював думку, що Шарій завербований ФСБ РФ. Схожу тезу висловив і заступник гендиректора телеканала ATR Айдер Муждабаєв, який назвав Шарія «головним пропагандистом та злочинцем Кремля».
Сам Анатолій Шарій, що логічно, відкидає свою приналежність до агентури спецслужб Росії.
Втім, будь-яка особа може бути завербована і виконувати завдання розвідки РФ навіть не усвідомлюючи це. ФСБ притаманний спосіб вербовки, коли спеціальні особи-посередники або компанії-посередники, не розкриваючи своєї приналежності до спецслужби, залучають особу до співробітництва на шкоду інтересам України. Такий агент не знає, що входить до агентурного апарату, але регулярно виконує завдання Кремля.
Наявність досить непоганого фінансового ресурсу у Шарія, про який йшла мова вище, може опосередковано свідчити про співпрацю відеоблогера з ФСБ.
Чи дійсно «5 канал» розпалює міжконфесійну ворожнечу?
21 квітня цього року youtube-канал Анатолія Шарія запустив відеоролик про «розпалювання міжконфесійної ворожнечі при президентові Зеленському». У сюжеті відеоблогер звинувачує «5 канал» у викривленні фактів про порушення карантину у храмах РПЦвУ.
Для цього Шарій здійснив «викриття» підступної маніпулятивної технології, до якої нібито вдалась редакція телеканалу. Він зазначив, що «5 канал» подав у сюжеті новин про святкування Великодня численні архівні відеоряди, заклики єрархів РПЦвУ без остраху відвідувати церкви, що пролунали задовго до спалаху епідемії, а серед реального фактажу порушення карантину був лиш єдиний відеоряд про святкування у Почаївській лаврі. При цьому Шарій наголошує, що спосіб, у який відбулась подача матеріалу в ефірі «5 каналу» викликає ненависть до всієї РПЦвУ, чим неухильно викликає міжконфесійну ворожнечу.
Втім, Шарій сам згрішив тим, у чому так завзято звинувачував «5 канал». У своєму відеоролику він поєднав дві різні передачі, що вийшли у різний час на «5 каналі»: «Підсумки тижня» – випуск новин від 19.04.2020 р., де йшла мова про порушення карантину у окремих храмах РПЦвУ з відеорядом з Почаївської Лаври та проєкт «СтопРеванш: Мережа РПЦ в Україні як диверсант?», що вийшов в ефір 18.04.2020 р.
Другий сюжет хоч і вийшов в ефір напередодні Великодня, проте знімався з початку виявлення перших захворювань на коронавірус в Україні, і показує заяви очільників РПЦвУ, які на початку епідемії виглядали аж занадто самовпевненими і зухвалими.
Окремо кожен із сюжетів «5 каналу» виглядає як заклик дотримуватись законодавства України, неухильно слідувати вимогам карантину і викриває допущені порушення. Втім, Анатолій Шарій у власному відео поєднав їх так, що вони дійсно виглядають як маніпуляція. При цьому блогер так нав’язливо часто вживав словосполучення «розпалювання ворожнечі», що пересічний громадянин, ймовірніше за все, буде схильний повірити в аргументи Шарія.
Відтак заява про розпалювання міжконфесійної ворожнечі виявляється безпідставною, а сюжети «5 каналу» не можуть бути визнані такими, що порушують законодавство України.
У Рівному говорять про прибічників Шарія
У Рівному відкрили офіс партії відеоблогера Анатолія Шарія. Судячи зі світлини, яку на своїй сторінці у фейсбуці опублікував відомий у місті оператор, музикант та активіст Ельдар Магомедов, він і представлятиме цю політичну силу.
«Міжконфесійна ворожнеча від Шарія» як маніпуляція свідомістю українців

На знімку Ельдар робить селфі на фоні прапора партії Шарія, який двоє інших чоловіків вішають на стіну.
Зазначимо, що світлина викликала неоднозначну реакцію у рівнян. Одні підтримують такий вибір Магомедова, інші не розуміють, чим саме привабила його ця організація, треті – відкрито засуджують вибір чоловіка.
Зокрема, рівнянка Наталія Лозовська опублікувала на своїй сторінці допис, де порівняла Ельдара Магомедова із його загиблим на Євромайдані одногрупником Олександром Храпаченком.
“Два товариша. Два одногрупника. В універі на режисурі грали уривок, де Ельдар брав хабар, а Сашко кричав: «зрада!». Минув час. Санька – Ангел Небесної Сотні, який сьомий рік тримає наше небо. Ельдар – відкриває офіс штабу шарія в Рівному. Якоюсь надто правдивою видалась та їхня студентська сценка… За таких «братів» Храп віддав життя?”, – йдеться у дописі Наталії.
Зазначимо, що в часи Революції Гідності Ельдар Магомедов також був активним учасником Євромайдану. Згодом, коли революційні події фактично вщухли, він звинуватив деяких учасників Майдану в крадіжці грошей, які жертвували рівняни під час Революції. Згодом ті ж самі активісти подали на Магомедова позов до суду через це.
Під час останніх президентських виборів Ельдар Магомедов підтримував чинного главу держави Володимира Зеленського.
Як розпізнати маніпуляцію?
У період карантину інтернет стає чи не основним полем битви, де кожна сторона намагатиметься максимально відстояти власні інтереси. Всі прокремлівські ресурси будуть щосили намагатись відбілити репутацію підконтрольних Москві організацій, що діють в Україні, дискредитувати проукраїнські сили і схилити владу України до власної думки.
Тому наряду з гігієною медичною неабияку важливість становить гігієна інформаційна. Вивчення першоджерел інформації, критичний підхід до отриманих даних, усвідомлення того, які блогери, ресурси чи ЗМІ поширюють інформацію – це ті інструменти, які можуть наштовхнути на правильні висновки щодо того чи іншого сюжету, допомогти вчасно розпізнати маніпуляцію і запобігти її негативному впливу на себе та своє оточення.
Російська пропаганда в соціальних мережах
Російська пропаганда в соціальних мережах

15 травня 2020 року в Україні було продовжено заборону на російські соціальні мережі. Нагадаємо, доступ до сервісів групи Mail.Ru – соцмереж «ВКонтакте» та «Одноклассники» – був закритий на території нашої країни указом президента Петра Порошенка від 28 квітня 2017-го терміном на три роки. Тоді ці ресурси були визнані шкідливим інструментом пропаганди з боку РФ. Чому ситуація досі не змінилася, і заборона залишається актуальною.
Майже половина планети з'єднана комп'ютерною мережею. Якщо в 1993 році до інтернету було підключено 3 млн комп'ютерів, то через п'ять років їх стало 16 млн, а в 2014 році вже 41% населення Землі мали доступ до мережі.

Чим корисні та небезпечні соцмережі? Сьогодні саме в інтернеті б'ється серце світової комунікації та комерції, і експерти почали вивчати, як саме отримувати прибуток від нашого бажання або природної потреби ділитися інформацією. Найбільші дивіденди лідери впливу мають у соціальних мережах. Разом із тим тут розпалюються світові конфлікти, народжуються теорії змови, ведуться міжусобні війни.
Вміти використовувати інтернет і розуміти його – це абсолютно різні речі. Соціальні мережі давно перестали бути лише способом відновлення і підтримання зв'язків, платформою для висловлення особистої думки або привітання друзів. За відсутності реального контакту між людьми через соціальні мережі успішно поширюються ідеологічні, етнічні та релігійні конфлікти.

Чим відрізняються нові інформаційні війни? У них виграють не володарі найбільших армій, забезпечених ракетами і бомбами, а ті, хто здатен формувати сюжетні лінії, впливати на нашу інтерпретацію подій, викликати певні реакції, які спонукають до дій, створювати зв'язки, дуже схожі на особисті, і відчуття товариськості. При цьому переможець онлайн-битв виграє не лише в мережі, але і в реальному світі. Адже коли люди починають вірити в нереальні події, то сила впливу таких вигаданих фактів на поведінку прирівнюється до сили впливу реальних. Перебуваючи в онлайні, ми приділяємо увагу певним ідеям, і наша залученість стає частиною бойових дій у конфлікті, про існування якого ми часто навіть не здогадуємося.

Як працює інтернет-пропаганда? У 2016 році дослідники з подивом виявили, що в 59% випадків користувачі самі не відкривали ті посилання, які вони поширювали. Це красномовно демонструє невибірковість інтернет-аудиторії: приводом для репосту може бути портрет улюбленого політичного діяча, кричущий заголовок, гучна заява – зрештою, все, що насправді лише є грою на емоціях. Але реагуючи на фейк або маніпуляцію негативним коментарем, лайком чи шером, ми розганяємо цю інформацію серед свого оточення. А чим частіше ми чуємо або читаємо твердження, тим менш критично ми його сприймаємо. Так і виходить, що з часом ми віримо в речі, які спочатку викликали відторгнення. Цією механікою вміло користуються російські пропагандистські сайти. Як правило, вони застосовують такі стратегії: відхилити критику, спотворити факти, відвернути від основної проблеми і стривожити аудиторію. Основна мета пропагандистських закидів з РФ – показати, що Україна не відбулася як держава, а шлях європейської інтеграції був обраний хибно. А також – відвернути споживача контенту від проблем всередині його країни і перемкнути його на зовнішні подразники. Над поширенням подібного контенту працюють численні російські «ботоферми». І ми бачимо, що у них це добре виходить.

Чи можна цьому протидіяти? Протистояти впливу російської пропаганди вдалося завдяки закриттю низки веб-ресурсів. Доступ до соціальних мереж «ВКонтакте» й «Одноклассники» було закрито на території України у квітні 2017 року. На той момент основною цільовою аудиторією «ВКонтакте» були молоді люди до 35 років, аудиторія «Одноклассников» була переважно 40+.

Як змінилася аудиторія цих соцмереж з моменту заборони:
Російська пропаганда в соціальних мережах

Російська пропаганда в соціальних мережах

Російська пропаганда в соціальних мережах

Інтернет наразі – основний засіб комунікації по всьому світу. У доступному для огляду майбутньому ситуація не зміниться: головні гравці залишаться тими ж. Їх можна любити чи ненавидіти, але більшість відомих соціальних мереж і надалі відіграватимуть вирішальну роль у громадському та політичному житті всіх країн. І нам самим вирішувати, який бік приймати, у що вірити і який контент впливатиме на наше майбутнє.
Як Росія поширює фейки про коронавірус
Як Росія поширює фейки про коронавірус

Росія проводить цілеспрямоване поширення дезінформації, пов’язаної з коронавірусом, на східноєвропейській території з метою стимулювання антинатівських настроїв серед населення.

Тактика поширення фейків варіюється від звичайних антизахідних коментарів на проросійських сайтах до розповсюдження дезінформації на зламаних новинних ресурсах.
Однією з основних цілей Росії для поширення дезінформації є Литва, повідомляється в дослідженні. Так, у січні на литовському новинному ресурсі Kauno diena був опублікований фейк про те, що нібито в солдата США у Литві був діагностований COVID-19 (з вересня 2019 року в країні розташовувалися частини 1-ї кавалерійської дивізії армії США). Історія була видалена з ресурсу за декілька хвилин.

У березні на балтійському веб-порталі Delfi була опублікована фейкова інформація про те, що навчання Defender Europe, які достроково згорнули через коронавірус, все ще будуть проводитися в Литві – але вже таємно. Відділ стратегічних комунікацій Міністерства закордонних справ Литви 20 березня спростував цю інформацію у твіттері.

У дослідженні повідомляється, що прокремлівські пропагандисти також переслідують і дружні до НАТО країни. Так, в Україні під час подій в Нових Санжарах Росія поширила серед кількох журналістів фейковий лист нібито від Міністерства охорони здоров’я України, в якому були фальшиві дані про виявлені в Україні п’ять випадків COVID-19.
Як авторитарні режими перетворили медіа на зброю проти демократії
Як авторитарні режими перетворили медіа на зброю проти демократії

Протягом останнього десятиліття Росія, Китай та інші авторитарні режими інвестували десятки мільярдів доларів у медіапідприємства та інформаційні ініціативи для маніпулювання, спотворення та цензури глобального інформаційного середовища.
Інформація - це зброя, яка може бути використана проти нас.
Провідні авторитарні держави, включаючи Китай та Росію, вкладають значні кошти в підрив довіри до мас-медіа. До того ж політична поляризація ускладнює уявлення про ЗМІ як про неупереджене джерело інформації. Нижчі стандарти, спричинені економічним стресом, завдали шкоди якості медіа, що включає більшу кількість помилок та гірші редакційні рішення. Сприйняття журналістики як елітної професії розширило соціальну прірву між споживачами та виробниками новин. В цілому ЗМІ, на думку аналітиків CEPA знаходяться під серйозним економічним тиском, і це робить їх придатними для маніпуляцій.
Російська стратегія впливу на ЗМІ
Пропагандистські зусилля Росії є проявом всеосяжної стратегії "гострої сили», спрямованої на підрив інформаційних систем цільових країн та регіонів. Є три основні складові російської силової стратегії в медіа-сфері:
- охопити читачів власними державними медіа;
- вплив на медіа в цільових країнах (із використанням фінансових та інших засобів);
- підпільний або непрямий тиск (приховане фінансування конкурентів, об'єднання та поглинання на медіа ринку, або підкуп ключових працівників).
Стратегія Китаю щодо впливу на ЗМІ
Китай, інший головний гравець у глобальній активній діяльності, що впливає на владу, використовує схожі медіа-стратегії, але з деякими відмінностями. Наприклад, окрім платних газетних доповнень державним China China та безкоштовного контенту новин від офіційного інформаційного агентства Xinhua, зовнішня телерадіокомпанія China Global Television Network (CGTN) бере участь у копродукції з основними новинарями в цільових країнах.
Як і у випадку російських мас-медіа, державна приналежність та політичні вподобання китайських ЗМІ часто завуальовані, щоб не викликати підозр у іноземних споживачів новин. Крім того, Пекін опосередковано використовує інтереси власників ЗМІ як економічні важелі. В окремих випадках тиснуть безпосередньо – через китайських дипломатів за кордоном та агентів державної безпеки в Китаї. Крім того критичні до китайської влади журналісти стикаються з відмовою у видачі віз, заблокованими веб-сайтами та утисками чи навіть затриманням членів їхніх сімей в Китаї.
Нарешті, уряд Китаю та прихильні приватні компанії, які мають доступ до значно більших ресурсів, ніж їхні російські колеги, докладають великих зусиль для отримання впливу та контролю над ключовими платформами розповсюдження контенту. Потім об'єднані суб'єкти можуть надавати перевагу лояльним джерелам чи темам, одночасно цензуруючи незалежних конкурентів,
Відповідаючи на виклик
За словами аналітиків CEPA, ефективна реакція на вплив авторитарних ЗМІ вимагає низки нормативних, правових та практичних змін. Першим кроком має стати створення статуту відповідальної практики із залученням професійних асоціацій та профспілок, журналістських шкіл та галузевих органів. Засоби масової інформації, які підпишуть цей статут, повинні взяти на себе наступні зобов’язання:
- Прозорість власності та комерційних відносин;
- Чіткі та видимі позначки спонсорства та "рекламних" угод;
- Позначення реального місцезнаходження та контактних даних;
- Публікація імен головних редакторів та іншого керівного складу;
- Оприлюднення редакційної політики щодо використання анонімних джерел;
- Забезпечення можливості для скарги на неточності або перекручення, розробка процедури розгляду цих скарг та видача друкованих вибачень, роз'яснень та виправлень, якщо це доречно.
Слід зазначити, що жодна з цих вимог не обмежує редакційну свободу.
Крім того, аналітики великі надії покладають на медіаграмотність. За їх словами, у бідніших країнах з менш розвиненою системою освіти медіаграмотність повинна бути частиною політики розвитку.
Не менш важливим є здатність представників медіа до об’єднання заради захисту своїх інтересів. Це й юридичний захист журналістів, і спільна відмова видань приймати рекламні оголошення від ворожих держав, і спільні виступи в освітніх закладах.
За пропозицією аналітиків CEPA в ідеалі така система має включати:
- «Гарячу лінію», що пропонує жертві переслідувань єдину точку контакту на високому рівні;
- Швидке втручання правоохоронців;
- Увагу органів контррозвідки;
- Дипломатичний протест в бік країни-винуватця;
- Психологічну та іншу підтримку;
- Допомогу у судових процесах;
- Фізична безпека вдома та на роботі (сигналізації, відеонагляд).
Як визнають аналітики, потрібно прийняти похмуру істину, що демократичний світ програє битву ідей з авторитарними режимами не тому, що його ідеї слабкі, а тому, що поле битви перекошене проти нього. Якщо не вирішити цю проблему, західний медіапростір перестане бути опорою проти ворожого впливу, натомість стане джерелом його поширення.
«Білоруська дилема» Москви: анексувати чи не анексувати?
«Білоруська дилема» Москви: анексувати чи не анексувати?

На шосту річницю окупації Росією українського Криму Путін знову відвідав анексований Москвою півострів. Злочинця постійно тягне на місце скоєння злочину. В цьому контексті виникає питання – хто ж наступний?
Адже Москва колами ходить навколо Білорусі. Для Путіна білоруська незалежність неначе кістка в горлі, але досі він ніяк не наважиться зробити в цьому напрямку вирішальний крок. Можливо тому, що й досі сподівається «дотиснути» президента Олександра Лукашенка на «добровільне» входження Білорусі до складу Російської Федерації. Проте, не виключено, що в Кремлі затіяли дещо складнішу гру, за якої Білорусь Лукашенка виступає в якості геополітичної приманки для Заходу, відволікаючи його увагу від гібридної війни Росії в Україні.
А враховуючи те, що після 20 років путінського правління, росіяни у своїй основній масі мислять імперіалістично-шовіністичними категоріями, для них анексія Білорусі, на деякий час, стала заспокоюючою пігулкою, котра змогла б їх відволікти від гостроти поточних внутрішніх проблем.
Власне, варіантів «добровільного» поглинання Білорусі у Путіна маса. І головне, що тут Путін грає в довгу гру, в якій козирі на руках саме у нього. В новій Холодній війні Лукашенко змушений бути на боці Москви, як би йому не хотілося від неї дистанціюватися.
Та проблема в тому, що Лукашенко добровільно ніколи не відмовиться від влади не лише, що цього сам не хоче, а й тому, що для нього не існує зручної стратегії виходу з неї. А для «бацьки» важливе значення має лише збереження влади плюс її спадкоємність.
Крім того, він добре знає, що Білорусь ризикує бути окупованою Росією, якщо він зробить навіть невелику помилку. Основна його стратегія полягає в тому, щоб якнайдовше законсервувати все в Білорусі так, як воно є. Відкладаючи всі реформи на час після своєї смерті.
При цьому поки що не зрозуміло, чи почав він вже готувати свого наступника, якщо так, то як. І чи буде це його старший син Віктор, чи наймолодший Микола, якого президент Білорусі майже завжди бере з собою в закордонні поїздки. Або Лукашенко націлений утримувати свою владу ще достатньо довго, плануючи вже її передавати вже своїм внукам.
Він заграє з Заходом, але не готовий відкритися йому, добре розуміючи, що тоді від нього вимагатимуть припинити проводити фіктивні вибори і розвернути країну в бік демократії. Що автоматично б означало втрату ним контролю над Білоруссю і свої насидженої за більше, ніж два десятиліття посади. Тому Лукашенко так тримається за збереження статус-кво у взаєминах з Росією.
Прагматичний Путін готовий до різних варіантів поглинання Білорусі, включаючи вторгнення в стилі Донбасу, або окупації українського Криму «зеленими чоловічками». Але Кремлю для цього потрібний якийсь формальний привід, на кшталт того, як це відбулося під час загарбання Росією українських територій після перемоги в Україні Революції Гідності.
Поки населення Білорусі розділене на прихильників Заходу і Росії, Лукашенко продовжує міцно тримати владу в своїх руках, а революція проти його режиму в найближчий час не проглядається, Путін утримується від прямого втручання, оскільки немає причини боятися, що Мінськ вийде з-під впливу Москви. Кремль уважно слідкує за тим, щоб Білорусь гарантовано залишалася на російській політичній і економічній орбіті. Хоча обидва «союзники» добре знають справжню ціну своєї такої «дружби» і «стратегічного партнерства».
Маневруючи, президенту Білорусі поки що вдається уникати того, щоб «зелені чоловічки» не марширували по столичному Мінську. Але Путін явно втомився відтерміновувати «зближення» з Білоруссю, і все менше дає її лідеру місця для подібних маневрів.
Уразливим місцем Лукашенка є те, що Білорусь має досить велику діаспору росіян, а це ідеальний привід для вторгнення в ім’я захисту російського населення. Москві буде не важко створити там чергову зону конфлікту, якщо, на її думку, білоруси «поведуть себе неправильно».
Тут «бацьку» не спасе те, що ця країна має одну з найбільших армій регіону. Адже не відомо, як будуть в момент можливого вторгнення Росії вести себе білоруські вищі генерали, багато хто з яких вчилися у військових училищах і академіях Російської Федерації. Бо ніхто не може дати гарантії, що їх не завербували російські спецслужби в радянські часи, чи вже в часи білоруської незалежності.
Й якщо Росії вдасться перевести союз з Білоруссю з віртуальної площини в реальну, то вона створить великі проблеми для Польщі, держав Балтії і НАТО. Оскільки в такому разі Російська Федерація впритул наблизиться до їхніх кордонів. Не говорячи вже про Україну, для якої виникає велика зона небезпеки на її північних кордонах.
Путін «дихає в потилицю» Лукашенку, і тому той провів зустрічі з кількома західними політиками, намагаючись цим достатньо налякати Путіна втратити «найкращого друга» в Європі, й цим спонукати його піти на поступки в «білоруському питанні» .
Адже він не готовий до цілковитого порозуміння з Заходом, перепоною в чому є небажання поступатися в питанні чесного проведення виборів, прав опозиції, свободи преси і свободи слова.
Після того, як Путін втратив Україну після російської окупації Криму та неспровокованого вторгнення на Донбас, втрати російського контролю над Українською Православною Церквою, Білорусь завжди може бути наступним кроком Москви на шляху до відновлення «Великої Росії».
За 26 років перебування при владі в Білорусі Лукашенко майже зачистив опозицію, викорінив свободу зібрань і зробив судову владу ручною. А білоруська таємна поліція, з милозвучною його вухам назвою КГБ, діє за прямими вказівками президента.
Але «бацька» не зміг відмовитися від розташування на території Білорусі двох російських військових баз, які мають на меті унеможливити її гіпотетичне зближення з НАТО і Євросоюзом, та убезпечити самого довічного президента від Майданів в його країні.
Але насправді позиція Путіна в Росії є не такою вже сильною. Він лякається поширення демократії та «кольорових революцій» в Російській Федерації настільки, що знищує останні залишки свобод в Росії, намагаючись унеможливити інакомислення та пробуючи поширити свій імперський великодержавний шовінізм на Україну, Білорусь і інші країни пострадянського простору.
Путіну весь час доводиться переконувати людей в Росії, що їхні найбільші вороги знаходяться за її межами, для того, щоб вони не помітили, що їх ворог вже давно поселився в Кремлі.
Такі диктатори, як Путін, завжди отримуватимуть дивіденди від безладу і кризових ситуацій, які Росія прагне нав’язати сусіднім країнам і Європі. Геополітичне гангстерство Москва застосовує для повернення у свою сферу Східної Європи, незважаючи навіть на те, що більша частина членів колишнього «Варшавського договору» давно вже стала членами НАТО і Євросоюзу.
Та й хто з європейських держав хотів би бути союзником Російської Федерації, корумпованої, олігархічної, тоталітарної, імперсько-шовіністичної та клептократичної країни? Наразі путінська Росія заслужено може претендувати на ганебний титул найбільшого в світі мафіозного злочинного підприємства за всю історію людства.
«Білоруська дилема» Москви: анексувати, чи не анексувати? Це великою мірою залежатиме від того, як далі вестиме себе володар Білорусі Лукашенко. Адже не дивлячись на те, що внаслідок 73 років спільної радянської спадщини, білоруська масова культура стала схожа на російську, народи все ж дуже відрізняються між собою, за своїм мисленням, побутом та ставленням до життя. І за своїм менталітетом білоруси куди ближчі до Заходу, ніж до Росії.
Однак окупація Білорусі Росією небезпечна не тільки для самих білорусів. Вразі, якщо Путін таки наважиться на анексію білоруських земель, Україна з Півдня, Сходу і Півночі сусідитиме з Російською Федерацією.
А це вносить серйозні зміни в оборонну доктрину Української держави. Оскільки, у такому разі, російське вторгнення до України може розпочатися одночасно з трьох сторін. І до такого розвитку подій в Україні мають бути готовими.
«Побєдобєсіє» на українському телебаченні
«Побєдобєсіє» на українському телебаченні

«Спросите вы у тишины, хотят ли русские войны». Рядки, відомі мало не кожному, хто народився у «тюрмі народів» — СРСР. Рядки, які для України сьогодні звучать не як запитання з натяком на миролюбність. Вони звучать набатом як ствердження, безапеляційне і неспростовне.
Вторгнення Росії у 2008-му до Грузії і у 2014-му в Україну – свідчення такої «миролюбності». «Русскіє» не тільки хочуть, але й активно впроваджують культ війни з усіх наявних інформаційних ресурсів. І не тільки в Росії, де війна і «перемога» стали головним нарративом останніх десятиліть.
Починаючи з 2014 року, деякі українські телеканали нав’язують українцям нову формулу «побєдобєсія» — так званий «Бєссмєртний полк». Чорна геніальність ідеї у тому, що «дєдов на палках» можна носити ще років 100-150, адже полк «бєссмєртний».
І не важливо, якою ціною давались перемоги Другої світової війни, не важливо, у яких умовах доживають свого віку справжні ветерани у тій же Росії. Важливо одне – культ, який дає змогу російській владі щороку заявляти про своє «вєлічіє».
Однак повернемось до України. Цього року, зважаючи на введені Урядом України карантинні заходи, згадані телеканали запровадили абсолютно нову форму одурманення псевдовеличчю – Марш пам’яті онлайн. Себто, кожен бажаючий може зареєструватись на спеціальному сайті і долучитись до т.зв. Маршу дистанційно, і це все буде показано в ефірі, під лозунги про «одіннарот» і героїзм «савецкіх людєй».
Звісно ж, не обійдеться в цьому ефірі і без бравурних пісень, і без георгіївських стрічок, і без Сталіна – вождя переможця. Елементи зомбування і «єдінєнія» не змінюються з часом, однак наслідки такої психологічної обробки маємо можливість спостерігати на Донбасі і в Криму. Там теж кричали: «Путін, ввєді …».
Мета всього того дійства – психологічна обробка і повернення до радянських постулатів. Нічого особливого, просто інформаційна експансія під приводом чергового відзначення Дня Перемоги. У той час, коли увесь світ віддає шану і данину пам’яті загиблим 8 травня, агресор Росія масово СВЯТКУЄ трагедію світу.
Не вдаючись у глибокі історичні екскурси, для розуміння глибини маразму російської пропаганди, варто тільки зупинитись на історичній участі Росії у війні на боці нацистської Німеччини. Там і царський російський триколор, і георгіївська стрічка, і ще багато всього. Проросійське телебачення це обов’язково покаже як атрибути «Пабєди». Заборонені в Україні для демонстрації.
Однак, саме російські історики стверджують, що за період з 1941 по 1945 роки у складі Вермахту служило понад 1,5 мільйона росіян.
Коронавірусна криза як зброя російської пропаганди
Коронавірусна криза як зброя російської пропаганди

Аналіз сучасного стану світу в його економічному, політичному і соціальному розрізах свідчить про зниження рівня глобальної мобільності людей і ресурсів, а також прагнення великої кількості країн до самоізоляції та автаркії.
Дана ситуація активно використовується авторитарною Росією для просування своєї агресивної зовнішньої політики, посилення впливу на Європейському континенті та руйнування системи санкцій, накладених на РФ за анексію Криму і війну на Донбасі.
При цьому, російська влада, у кращих традиціях радянських попередників, ставить свої зовнішньополітичні завдання на декілька штабелів вище соціального захисту власного населення, розвитку економіки та інших «дрібниць».
Яскравими прикладами синергетичних дій російських спецслужб, військових і пропагандистських ресурсів є показова допомога навіть не зовсім дружнім країнам в зв’язку з епідемією коронавірусу.
23 березня в Італії приземлилися дев’ять російських літаків Іл-76, на борту яких знаходилися близько 100 військових фахівців, які прибули для надання допомоги в боротьбі з коронавірусом. Окрім людських ресурсів також були доставлені медичні станції, ліки, антисептики, мобільні комплекси з обладнанням для діагностики, автомобільні комплекси аерозольної дезінфекції транспорту і територій, проте насправді 80% цієї гуманітарної допомоги виявились не потрібними.
1 квітня і США отримали свою порцію «пряників» від Росії. Російський транспортний літак доставив вантаж масок і дезінфікуючих розчинів, які до речі є дефіцитними товарами в самій РФ, необхідне медичне обладнання, зокрема, апарати штучної вентиляції легенів, в якості «гуманітарної допомоги», яка виявилася зовсім не гуманітарною, адже Штати за неї заплатили.
3 початку квітня в Сербії очікують перший літак з російськими фахівцями. Сербський президент вважає, що це буде «такий же пакет, як для Італії». В цілому Росія планує відправити до Сербії 11 військових бортів з допомогою проти коронавірусу – вірусологами і фахівцями з дезінфекції зі спеціальним обладнанням.
То для чого цей «цирк»? Для чого країні, яка ніколи не вважала за потрібне перейматися проблемами інших країн, а насправді частіше сама призводила до цих проблем, активно долучатися до всесвітньої гуманітарної програми?
Окремо хочу наголосити на тому, що під час загальносвітової «Коронавірусної кризи» надання правильної гуманітарної допомоги країнам, які її потребують – рішення безумовно благородне і заслуговує лише на похвалу та повагу. Однак, російська пропаганда використовує ці дії виключно для досягнення своїх прихованих цілей. Головна з яких – зняття санкцій з «деяких країн» на тлі пандемії.
Недарма саме зараз, коли весь світ переймається лише однією глобальною проблемою, коли страх пандемії зробив світову аудиторію більш вразливою перед операціями інформаційного впливу, «балакучі голови» з числа російської дипломатії активно закликають «обнулити всі санкції у світі», а російська машина пропаганди активізувалася для максимально ефективної підтримки цієї ідеї.
Водночас, було розпочате поширення антизахідних меседжів про «коронавірус винайдений в США» і неминучий економічний колапс Заходу.
Таких фейків зараз генерується просто безліч, при чому їх рівень часто переходить межу «побутових вкидів», і досягає міждержавної політики.
Так нещодавно з’явилася новина про те, що Польща не пропустила через свій повітряний коридор літак для Італії – країну-союзницю Польщі по ЄС і НАТО. Пізніше Польща спростувала дану інформацію.
Або, наприклад, легітимізація анексії Криму: як тільки Севастополь збирається відправити допомогу Італії, в цей же час повідомляється про те, що з італійської сторони цим займається Асоціація правників Італії, яка також виступає за зняття санкцій з Росії. Виходить, що допомога відправляється в той момент, коли запускається ідея про скасування санкцій. Співпадіння?
Хвиля російської дезінформації під прикриттям Covid-19 зачепила і Британію. Там уряд вже «обнулив» медичні страховки і проводить тести на коронавірус «виключно за великі гроші».
А в Нью-Йорку, згідно НТВ, медики змушені працювати в мішках для сміття замість захисних костюмів. Відповідне фото виклав в Twitter журналіст The New York Times Брайан Розенталь, який працює в жанрі розслідування. Звісно фотографія виявилася постановочною, насправді в лікарні ніхто не користується саморобними захисними костюмами. Навіть прес-секретар лікарні пізніше спростував дану інформацію в інтерв’ю для газети The Hill. Проте російську фейк-машину не спинити …
Окремим пакетом йде частина проросійської кампанії по дискредитації України і призначенням її цапом відбувайлом – як в якості основної перешкоди для зняття санкцій, так і в якості розсадника коронавірусу в Європі.
«Вірус створили в Україні, в лабораторії Міноборони США», «В Україні зріє епідеміологічна загроза для Росії», «Україні загрожує банкрутство», «Криза і коронавірус: чи витримає Україна подвійний удар» – це лише декілька прикладів шедеврів кремлівських пропагандистів.
У ряді матеріалів Київ вже називається головним противником зняття санкцій. Активно використовуються тези про Україну як про «недокраїну», яка точно не здатна пережити потрійну кризу – політичну, епідеміологічну та економічну. У Кремлі розраховують на те, що змучені коронавірусом «старші партнери» у вигляді ЄС просто самі змусять Україну визнати Крим російським, а Донбас – особливою територією.
На тлі цього, цікавим чином в медіа з’являються матеріали про те, що в Росії досить апаратів ШВЛ, а також про те, що економіка Росії зміцніла завдяки західним санкціям і тепер не залежить від кризи, пов’язаної з пандемією коронавірусу. Ця теза в останні роки старанно доносилась не тільки до «звичайної» вітчизняної і зарубіжної аудиторії, але і до закордонного експертного співтовариства. А зараз такі матеріали будуть з’являтися все частіше (дуже доречно для Кремля).
Широкомасштабна кампанія з дезінформації, яку активно веде Росія під прикриттям Covid-19, з залученням найпотужніших підрозділів інформаційних військ Кремля (агентство Sputnik, регіональні вузли дезінформації, цілеспрямовані на країни Балтії, система «Росія Сегодня», ЗМІ, безпосередньо пов’язані з Адміністрацією президента, депутатами Держдуми, прокремлівськими олігархами, зокрема, активізувалася система медіа-холдингу «Патріот», а також весь пул, який асоціюється з т.зв. «російською весною») трохи відволікає від реальної цілі пропагандистського руху Кремля, мета якого – досягнення абсолютно конкретного результату – перетворення Росії з небезпечного вигнанця на легітимного партнера, зняття санкцій і в кінцевому підсумку зміна світового порядку в бажану Кремлем сторону. Весь букет меседжів, який подається як новинний та експертний потік, в кінцевому рахунку спрямований на руйнацію (твердження про руйнування) ЄС, а також на твердження про розпад трансатлантичного партнерства з США.
Як випливає з кремлівського інформаційного потоку, головною метою дезінформаційної кампанії під прикриттям Covid-19 є твердження: під час глобальної пандемії залишиться єдиний стовп стабільності, який зміцнився за час санкцій та ізоляції, і це – Росія. І, виявляється, зараз просто необхідно скасувати санкції проти неї, заради свого ж, європейського і американського, блага. Особливо для європейського, навіть якщо американці і Україна з цим не згодні.
okovalchuk 0 233 Нет комментариев
Кремлівські ЗМІ в ОРДЛО
Кремлівські ЗМІ в ОРДЛО

Утворивши на окупованих територіях Донбасу гібридні, терористичні організації «Л/ДНР» країна–агресор переслідує мету цієї злочинної акції у створенні чогось схожого на мікрокопію самої сучасної Росії.
Одним з головних інструментів на якому тримається тоталітарний російський режим є гебельсько-путінська пропаганда, яка втілюється у цілком контрольованих Кремлем засобах масової інформації.
Влада Росії через свої фейкові ЗМІ нав’язує своїм громадянам ілюзію стабільності і добробуту у власній державі, і повний занепад у сусідніх країнах. Цим кремлівські злочинці прагнуть відволікти населення від провальної економічної політики керівництва, яка цілком залежить від експорту власних природних ресурсів. Нажаль подібне ганебне явище відбувається і на окупованих територіях Донбасу, де російська пропаганда створила свої філіали у вигляді «республіканських ЗМІ». Мешканці ОРДЛО, через блокування з боку російських бойовиків, позбавлені можливості переглядати канали українського телебачення. Натомість окупаційна влада транслює російські пропагандистські канали з усією їх потворністю у вигляді телепередач з огидними рупорами Кремля: «кисіль – радіоактивний», «соловій – розбійник» та «Оленка – зливний бачок», а також місцеве телебачення, яке один в один повторює путінську риторику російського телебачення. Така ж сама ситуація склалась із радіомовленням та газетами. Єдиний порятунок - інтернет, де можна отримати справжню інформацію, неспотворену кремлівськими «кривими дзеркалами», але це не всім доступно.
Дезінформація та інформаційна блокада чергові страшні злочини Росії проти населення окупованих територій Донбасу. Російські окупанти позбавляють мешканців ОРДЛО можливості знати правду про політичну обстановку в світі, нав’язують чужу їм злочинну ідеологію, заставляють забути власну історію, намагаються зламати прагнення бути громадянами міцної європейської держави України.
okovalchuk 0 196 Нет комментариев