ГОЛОВНАБлогиСлава Україні!
0 RSS-лента RSS-лента

Слава Україні!

Автор блога: okovalchuk
Заборонена література від ФСБ
Заборонена література від ФСБ
Ісмаїл Рамазанов — кримськотатарський активіст, колишній політв’язень. В січні 2018 року його затримала ФСБ в окупованому Криму і звинуватила в екстремістських висловлюваннях. Справа була сфабрикована, Рамазанова катували, примушували підписати зізнання. Зрештою, завдяки діям адвоката, так званий «суд» на окупованому півострові не продовжив термін тримання під вартою. В січні 2019-го року справу проти Рамазанова припинили.

Журналіст: Весь час в період окупації ти знаходився в Криму, ти займався своєю боротьбою, був незгодний з окупацією Криму, ти відкрито про це говорив. Сьогодні ти в Києві. Чому ти тут?

Ісмаїл Рамазанов: Еще в 2013-м году я частично участвовал в Майдане, я был проводником на поезде направления «Симферополь-Киев». Я своими глазами видел то, что происходило у нас в столице. А в Крыму уже на тот момент работала российская пропаганда, и были люди, которые очень сильно подверглись этой пропаганде. Но я тот человек, который привык анализировать, и если есть сомнения, то я должен увидеть своими глазами. Что я и сделал – я приехал на Майдан, где увидел замечательных людей, которые выступали против режима Януковича.

Помню, как в начале 2014-го года до начала оккупации в моем поезде ехали крымские студенты, которые учились в Киеве. Кто-то из них хромал, кто-то просто подвергся избиению силовиков «Беркута».

Журналіст: Тобто кримські студенти теж брали участь у Майдані в Києві?

Ісмаїл Рамазанов: Да. Мы, помним, что все началось с избиения студентов под Стеллой Независимости. И на мое удивление, в Крыму хвалили силовиков, которые избивали студентов по приказу Януковича.

Мне очень сильно понравился дух, который царил тогда на Майдане. Мне понравились требования людей, которые там стояли. Но однажды, когда я вернулся в Крым из очередного рейса, я застал такую жуткую картину, когда так называемая «самооборона Крыма», которая на самом деле состояла из маргиналов и неблагополучных людей, просто на вокзале позволяла себе обыскивать людей, которые приезжали из Киева и других регионов. Я не знаю, что они искали, но они себе позволяли многое: они отбирали деньги, золото.

Журналіст: Їм ніхто не чинив спротив – міліція чи поліція?

Ісмаїл Рамазанов: Милиция была тогда дискредитирована. Чтобы было понятно, что происходило, расскажу одну историю. Как-то раз я возвращался домой после очередного рейса. Когда я проходил через вокзал, ко мне прицепились эти «самообороновцы» и потребовали у меня документы. Я им сказал, что не обязан им давать документы, потому что мне непонятно, кто они такие. На что они начали матерится, обзываться, затрагивали мою национальность, потом начали угрожать, говорили, что мы тебя сейчас скрутим. Так как я физически очень развит, то я им, конечно же, дал отпор: одного скинул на железную дорогу, остальные и лезть не стали. Тогда меня спасло то, что «линейники» (милиция, которая сопровождала наши вагоны в рейсах), просто шли мимо и заметили, что меня окружили «самообороновцы». И я сказал, что милиции я покажу документы, но лишь в участке. Мы пошли с ребятами в участок на вокзале, и эти «самообороновцы» сопровождали нас, даже стояли некоторое время под отделом, ожидая меня. Потом они все же ушли, после чего и я пошел домой.

С этого момента я понял, что нужно сопротивляться. Мы в своих поселках начали делать свой Автомайдан: мы на своих личных машинах охраняли мечети для того, чтобы не допустить какой-то провокации. И это было по всему Крыму.

Журналіст: А ці «зелені чоловічки» намагалися туди зайти і влаштувати якісь провокації?

Ісмаїл Рамазанов: Да, провокации были. Было даже такое, что эти «зеленые человечки» обкидывали окна домов камнями – им нужно было посеять максимум хаоса в оккупированном Крыму. На тот момент оккупация уже началась, просто никто не придавал этому серьезного значения. На самом деле, эти «зеленые человечки» там бегали уже с начала 2014-го года, только они сначала называли себя антимайдановцами.
Мы всячески помогали нашим вооруженным силам Украины в Евпатории, в Симферополе. Помню, что мы охраняли здание Меджлиса крымскотатарского народа, и даже охраняли телеканал «АТР», потому что на него тоже покушались. Я замечал, что в те дни было много европейских журналистов, которые пытались освещать эти все события. Меня это как-то успокаивало, что иностранные СМИ тоже присутствовали, и европейцы будут знать, что происходит у нас в Крыму.

Журналіст: Розкажіть, як на вас вийшла ФСБ?

Ісмаїл Рамазанов: Я не скрывал свою проукраинскую позицию, я позволял себе критиковать, что происходит в Крыму. После так называемого «референдума» я поругался на планерке перед отправлением поезда из-за пророссийской агитации некоторых инструкторов, которые инструктировали перед отправлением проводников. Они тогда агитировали подписываться за создание «Крымской железной дороги», вместо Укрзалізниці. Тогда я со скандалом вышел с работы и не появлялся там. Начал проводить всякие разные информационные акции против оккупации Крыма. В 2015-м году мне пришло письмо о том, что меня уволила эта несуществующая «Крымская железная дорога».

Осенью 2017-го года я заметил за собой слежку. Я сильно этому значения не придавал, но в январе 2018-го ко мне пришли в 5 утра. Ко мне в дом ворвались люди в масках с нашивками ФСБ, надели мне наручники и просто начали избивать без каких-либо объяснений. Задавали какие-то вопросы, я отказывался на них отвечать. Периодически заводили меня в комнату, где находились мои родители. Когда «следователь», которая представилась Глуховой Алисой Михайловной, начала что-то зачитывать с листа бумаги, я потребовал, чтобы это зачитывалось на крымскотатарском языке. После чего меня снова завели в мою комнату и продолжили избивать.

Потом начался обыск. Так называемый «сотрудник ФСБ» Шамбазов подбросил патроны под матрас кровати, на которой я спал. Потом подбросил какую-то книгу, и лишь после я узнал, что это книга — «Крепость мусульманина». Такой книги у меня никогда не было, и лишь потом я узнал, что все эти книги, которые подбрасывали и другим крымским татарам, издавались в Российской Федерации – либо Москва, либо Казань. То есть они кода-то посеяли зерно, а сейчас благодаря таким книжкам людей привлекают к ответственности.
Ігор Котелянець: Після цього випадку тебе відправили в СІЗО і ти там перебував півроку.

Ісмаїл Рамазанов: На второй день состоялся «суд». Перед «судом» меня два дня пытали, и на третий день я уже был в СИЗО, где я пробыл полгода до 14 июля.

Журналіст: Що вони хотіли?

Ісмаїл Рамазанов: Они хотели многого. Когда они меня пытали, хотели, чтобы я сознался в том, что выезжал на материковую часть Украины для того, чтобы принимать участие в каких-то воинских формированиях. Потом я узнал от родителей, что у меня украли диплом магистра, который я защитил в 2017-м году, украли документы на дом, украинский паспорт. И я начал подозревать, что из меня хотят сделать какого-то украинского диверсанта.

Журналіст: В чому вас в решті решт звинуватили?

Ісмаїл Рамазанов: По патронам, которые они подбросили, доказать ничего не получилось, и под методичным давлением моего очень грамотного адвоката, в ноябре 2018-го года уголовное дело по хранению патронов закрыли по факту недоказуемости.

Журналіст: По суті, твоя історія серед всіх політв’язнів найщасливіша: ми маємо лише один такий випадок, коли адвокату завдяки його професійній роботі вдалося витягнути політв’язня до моменту, коли б його засудили і відправили по колоніях Російської Федерації. Після того, я так розумію, ти вирішив, що залишатися в Криму є небезпечним для тебе?

Ісмаїл Рамазанов: Пока шло так называемое «следствие», я еще находился в Крыму. Уголовное дело по 282 статье «за нелюбовь к российской власти» было прекращено в 2019-м году. И в последующем дела всех тех крымских активистов, которые тоже преследовались по 282-ой статье, также позакрывали автоматом.

Когда еще уголовное преследование против меня продолжалось, я занимался сбором финансов в помощь семей политузников, передавал даже передачки в СИЗО. Хотя мне говорили, что я снова подставляюсь, но я считал нужным, потому что я побывал в этих условиях. Также я освещал все эти облавы в Крыму, когда арестовали 24-е крымских татарина. Я не стал сидеть в стороне, поехал и начал записывать все. Мне удалось записать очень многое, где ФСБшники позволяли себе врываться в дома, когда хозяева этих домов отсутствовали.

После этих облав я снова стал интересен «правоохранительным органам». Мне позвонила помощница симферопольского прокурора и сказала, что у них есть информация, что я являюсь организатором каких-то несанкционированных мероприятий. Я записал этот телефонный разговор, связался со своим адвокатом, и мы сразу же поехали в прокуратуру. Там тоже состоялся интересный разговор: меня провоцировали на какие-то признания или позицию касательно оккупации Крыма. Мне говорили, что с такой проукраинской активностью мне нечего делать в Крыму.

Журналіст: По суті тобі дали зрозуміти, що скоро тебе закриють, тому навесні цього року ти і поїхав з Криму.

Ісмаїл Рамазанов: После беседы в прокуратуре, мы с моим адвокатом приняли решение, что мне лучше поехать на материковую часть Украины.

Журналіст: Але зараз, живучі вже в Києві, ти все одно не зупиняєш своєї громадської діяльності.

Ісмаїл Рамазанов: Невозможно пройти через все это и сидеть в стороне – я не тот человек. Я хоть словом каким-то помогу ребятам, которые продолжают находится в плену.

За матеріалами https://hromadske.radio/
okovalchuk 0 53 Нет комментариев
Поглинувши Білорусь, Росія зможе завдати удару по Києву
Поглинувши Білорусь, Росія зможе завдати удару по Києву
Російські ЗМІ дізналися про угоду щодо інтеграції Білорусі та Росії, яку таємно підписали прем'єри обох країн 6 вересня. Згідно з програмою, відбудеться об'єднання російської та білоруської економік - "гармонізація промислової політики", держрегулювання торгівлі, аграрних ринків, уніфікація валютного контролю, об'єднання платіжних систем, тощо. Експерти вже заявили, що інтеграція між РФ та Білоруссю буде навіть більш тісною, ніж країн-членів ЄС.

Інтеграція Білорусі призведе до поглинання всіх її систем російськими олігархами, близькими до Володимира Путіна. Повне злиття може відбутися перед черговими виборами в РФ. Після цього Кремль цілком зможе використовувати білоруську армію для вторгнення в Україну. Однак Олександр Лукашенко має всі шанси стати другим Рамзаном Кадировим, щоб постійно вимагати від Кремля дотацій та розхитувати таким чином Росію. А якщо він буде вести себе занадто нахабно, то білоруського президента цілком можуть ліквідувати кремлівські спецслужби, пояснив в інтерв'ю білоруський політик-ліберал та економіст ЯРОСЛАВ РОМАНЧУК.

- Якщо об'єднання відбудеться за запланованим сценарієм, чи правда, що Білорусь нічим не відрізнятиметься від суб'єктів Російської Федерації, таких як Татарстан або Чечня?

- Так. Якщо у нас не буде своєї незалежної митної, енергетичної, податкової політики, то ми - суб'єкт якоїсь конфедерації або федерації. Росіяни заявляють, що документи об'єднують елементи загальної економіки. Але в ситуації, коли в Росії все працює не за законом, а "за понятіями", Білорусь буде нагадувати єдиний (з РФ) політичний суб'єкт з якимись бутафорськими елементами незалежності для того, щоб не втратити свій статус-кво в інших міжнародних організаціях. Але по факту це мало чим відрізнятиметься від Чечні, Татарстану або Башкортостану.

- Щодо Білорусі в Україні є дуже неоднозначні думки. Дехто перебуває в захваті - економіка працює ефективно, дороги відмінні. Невже в Білорусі все так добре?
В Україні дуже багато міфів щодо Білорусі. Якщо ви подивитеся за показниками, наприклад, ВВП на душу населення, то вони є трохи вищі, ніж в Україні. Але якщо українські підприємства вивести з тіні та приплюсувати, то ВВП України вже відрізнятиметься десь на відсотків 20. У Білорусі 80% активів перебувають в руках або під контролем чиновників. Ефективність інвестиційних програм негативна, "закопано в землю" десятки мільярдів доларів. У нас немає олігархів, але у нас є велика "сім'я", яка контролює основні потоки, багато активів виведено з країни. У нас просто заборонено про це говорити. "Соціалка" у розмірі в 150 або 180 доларів на місяць є, швидше, межею бідності, ніж приводом для гордості. Тому, якщо подивитися, якою мірою Білорусь відстає від середніх показників по ЄС, то це буде 18-20%. Це точно не успіх. Білорусь, яка відмовилася від європейської інтеграції та вільних ринкових реформ, перебуває у сильній стагнації. Велика залежність від Росії, нездатність проводити диверсифікацію досі є серйозною загрозою нашому суверенітету. Тому наслідувати білоруський досвід чи йти білоруським шляхом - це верх або короткозорості, або невігластва.

- Чим загрожує для Білорусі інтеграція з російською економікою? Адже ті ж Аркадій та Борис Ротенберги, котрі пов'язані з "Газпромом", той же Ігор Сечин - президент "Роснєфти", інші путінські олігархи отримають доступ до білоруській економіки.

- Запропонована модель інтеграції, а фактично, поглинання - це спосіб поширення впливу невеличкої групки олігархів-мільярдерів на територію Білорусі. Йдеться про енергетичну інфраструктуру, газову, авіаційну. Бо якщо ВВП Білорусі - це 3,5% від ВВП Росії, то звісно ніякої мови про рівність бути не може. Крім того, Росія дивиться, де можна отримати родючі землі. Сечин готовий до поглинання енергетичної системи, російська банківська система - білоруських банків. Якщо цю угоду, не дай Боже, буде підписано, то протягом 3-4 років - як раз до президентської кампанії в Росії - можна буде спокійно ставити питання про політичну інтеграцію з усіма можливими наслідками. Ситуація, коли мінська влада не віддає ані п'яді рідної землі білорусам, а віддає її арабам, китайцям та може віддати росіянам, сприймається як зрада національних інтересів.

- Як будуть вести себе білоруси в цьому випадку?

- Мінімум півмільйона білорусів відразу ж виїдуть з країни - в основному, із західної частини. Вони там вже перебувають на низькому старті, тому що умови праці в Польщі значно кращі. А в Брестській і Гродненській областях живуть дуже багато людей з польським походженням, які розмовляють польською мовою. Це і молодь, яку змушують служити в армії, не давши можливості закінчити ВНЗ, і підприємці, тому що працювати "по понятіям" вкрай не вигідно. Багато хто виїжджає з Росії в Білорусь з тих самих міркувань - відсутність прав власності, незалежної правової судової системи. У разі інтеграції відтік капіталу буде перетворювати Білорусь на відсталу провінцію Росії.

- В Україні розглядають Білорусь як можливий плацдарм для удару на Київ з півночі. Та й для удару по країнах НАТО - перш за все державам Балтії - територія Білорусі дуже зручна. Чи можливий такий сценарій після інтеграції?

- В угодах немає військової тематики з однієї простої причини - військові та правоохоронні органи Росії та Білорусі ніколи не переставали співпрацювати. Москва є центром підготовки білоруських кадрових поліцейських та офіцерів. Тому проникнення росіян в силові структури є значно сильнішим, ніж це було в Україні в 2013-2014 роках. Тому, якщо ми підемо на інтеграцію, то позиція невтручання Білорусі в конфлікти піде в минуле. Росія отримає набагато більше можливостей використовувати територію Білорусі для здійснення геополітичної експансії.

У Кремлі про це замислюються - активно ведуть інформаційну, геополітичну війну. На даному етапі їй набагато важливіше внести розлад в Євросоюз, змусити Європу говорити різними голосами. Тому можливий удар по країнам НАТО - довгострокова стратегія.

У разі поразки уряду Володимира Зеленського, особливо в економіці, у прихильників реінтеграції на пострадянському просторі з'явиться аргумент. Мовляв, дивіться, Білорусь приєдналася до Росії, і добре живе. Будуть лунати пропагандистські кліше - добрі дороги, порядок, стабільність, мир. Вони будуть додатковими аргументами, щоб переконувати Україну йти не європейським шляхом, а напрямку Росії. Мовляв - погляньте, білоруси зробили це, і газ у них 150 доларів коштує, а для України, скажімо, 300. Енергетична політика гарна, підприємства працюють. Це буде зроблено, щоб показати переваги співпраці з Росією в новому форматі.

Тому для Білорусі успіх української нової влади є важливим. Чим глибше Україна буде інтегруватися в Європу та реалізувати реформи, чим більшою буде перевага вільного ринку, тим складніше буде Росії поглинути Білорусь.
- Наскільки ймовірно, що цей "аншлюс" все ж таки відбудеться?

- Не факт, що відбудеться. Лукашенко хоче домогтися від Росії компенсації за податковий маневр (зниження в Росії експортного мита на нафтопродукти до нуля до 2024 року і підвищення податків для нафтовиків. Це може привести до збільшення вартості нафти для Білорусі до світового рівня, хоча зараз Білорусь платить лише 75% від нього. - "Апостроф"), на енергетичні товари. Якщо він не отримає компенсацію до 31 грудня, він завжди залишить за собою можливість не підписувати цю угоду. Тут йде мова про те, хто кого обіграє та хто яку позицію займе. Все це поки на рівні декларацій. Тому що тільки сьогодні Лукашенко заявив, що "ми не будемо прогинатися, крихти зі столу просити". Хоча під документом, який суперечить національним інтересам країни, стоїть підпис прем'єра.

- А які настрої у простого народу?

- За входження до складу РФ протягом багатьох років в різних опитуваннях голосують не більше 3% білорусів. Більше половини - за незалежність, за якусь інтеграцію з Росією в плані економіки. Але кого цікавить думка народу в авторитарних країнах? Якщо вони захочуть, то за допомогою найпотужнішої пропагандистської машини Росії та Білорусі, зможуть намалювати будь-який результат. Ніхто у нас ті голоси не рахує, на відміну від України. Придушення інакомислення є сильною стороною і білоруського, і російського керівництва.

- Чи можливі масові протести, якщо така політика буде активно просуватися?

- В Білорусі вже давно відбили охоту до масових протестів. У Росії - тим більше, бо там це буде сприйнято як перемога. Пропагандисти, такі як Володимир Соловйов, подаватимуть це саме таким чином. Більш того - це відверне росіян від їхніх внутрішніх проблем на якийсь час. Я не бачу необоротних наслідків в цій ситуації. Росія є джерелом внутрішніх протиріч, там складна ситуація. Після поглинання Білорусі ці процеси можуть посилитися, тому що Лукашенко, як і лідер Чечні Кадиров, вимагатиме свої 5 млрд доларів на рік. Чи погодиться на це Кремль та чи погодиться Лукашенко зі статусом васала - не зовсім ясно. Білорусь може виявитися тим горішком, який дуже важко буде розгризти без негативних наслідків для себе.

- Які наслідки можуть бути для Кремля, якщо Лукашенко почне вести себе як Кадиров?

- Фінансове погіршення становища Кремля. У декого доведеться гроші забрати, а податки збільшити. "Газпрому" та "Роснєфти" доведеться погодитися на включення білоруських "нафтових баронів" в деякі схеми. Потрібно буде чимось поділитися.

- Можливо Кремль захоче усунути Лукашенка?

- Кремлівських емісарів тут повно. А знайти людей, які б не чинили опір та брали подачки від Росії, Кремлю не становить жодних труднощів. Умовного "Медведчука" знайти тут значно простіше, ніж в Україні.
- А фізичне усунення? Вбивство Лукашенко кремлівськими агентами.

- Теж можливо. Але я думаю, якби це вирішувало питання, це б уже відбулося. Тому, швидше за все, Кремль буде проводити переговори та використовувати різні методи переконання.

За матеріалами apostrophe.ua/ua
okovalchuk 0 178 Нет комментариев
Типовий обман на російському телебаченні
Типовий обман на російському телебаченні
Російський канал "Россия 24" почав показувати програму "Типичная Украина". Її автор та ведучий - Кирило Вишинський, який понад рік провів в українському СІЗО за звинуваченням у державній зраді та прилетів до Москви у вересні минулого року після обміну полоненими. Він вбачає завдання програми в тому, щоб розповісти російському глядачеві про сусідню країну, а не її політику.

ВВС подивилася перші випуски і переконалася, що навіть принципово неполітичну програму на російському телебаченні виявилося зробити непросто. Але можливо - якщо не говорити українським героям програми, що їх покажуть на забороненому в їхній державі телеканалі, та представлятися співробітниками українських ЗМІ.

На противагу іншим програмам про Україну на російському телебаченні тут немає суперечок про діяльність київської влади і конфлікт на Донбасі, зате розповідають про український борщ, чорнозем і запорізьких козаків та й взагалі всіляко просувають ідею близького, зрозумілого і братнього українського народу.

"В цілому ми розповідаємо про країну і нічого не вигадуємо", - говорив про свою передачу власник українського та російського паспортів Вишинський, який після приїзду до Москви став виконавчим директором інформагенції "Россия сегодня".
"Пожывемо-побачымо"
Перший випуск "Типичной Украины" вийшов на екрани 29 січня цього року. Всього, заявив Кирило Вишинський "Российской газете", планують показати 40 програм по 26 хвилин.

План кожної з них типовий: Вишинський вітає глядачів, стоячи в студії, оформленій у вигляді кухні - адже саме на кухнях, за його словами, ведуться найдушевніші розмови.

На барному столику перед Вишинським стоїть статуетка корови, за його спиною видно портрет Тараса Шевченка.

Також в оформленні студії можна помітити мініатюрну модель "горбатого" "Запорожця", шалик з емблемою київського "Динамо" десятирічної давності, вишитий рушник і вставлена в скляну рамку обкладинка журналу "Україна" від липня 1976 року.

Час від часу, розмірковуючи про якийсь аспект життя сусідньої країни, Вишинський прикріплює тематичні магнітики на холодильник "Донбасс" блакитного кольору. Одним словом, "типова українська кухня".
Звертаючись до глядачів, ведучий раз пораз вживає українські слова. Для глядачів, які не розуміють мови, на екрані тут же дають переклад цих вставок на російську: так можна негайно дізнатися значення слів "тыповый" чи "пожывемо-побачымо" - автори "Типичной Украины" обрали саме такий спосіб їхньої графічної передачі. Часом українські слова з'являються в титрах з помилками - приміром, "на останок", яке мало б писатися разом.

У кожній програмі показують по два сюжети про історію та культуру України чи повсякденне життя українців. У перерві між сюжетами Вишинський розмовляє із запрошеним експертом - вихідцем з України, який нині мешкає в Москві.

Герої сюжетів - як російські експерти, так і українці: не лише директори музеїв і наукові співробітники, що розмірковують, приміром, про історію України, але й "маленькі українці" - селяни або звичайні перехожі з київських вулиць.

Тональність "Типичной Украины" разюче контрастує з іншими присвяченими Україні шоу на російському телебаченні. Тут немає дискусій на підвищених тонах, звинувачень на адресу Києва та київських політиків, не згадують про військові дії на Донбасі та анексію Криму.

Своїм глядачам Вишинський розповідає, наприклад, про способи приготування борщу, про різні оцінки постаті Богдана Хмельницького, який ініціював перехід запорозьких козаків під владу російського царя, чи про глобальне потепління, яке незабаром може спричинити відмову Києва від російського газу.

"Після виборів Зеленського були позитивні новини про те, що треба налагодити (з Україною) стосунки, діалог. Але потім і потік позитивних новин вичерпався. Напевно, сама поява такої передачі не випадкова. Значить, можна вже й таке в контексті якогось потепління та діалогу, зміни куратора", - каже ВВС російський соціолог, заступник керівника московського "Левада-центру" Денис Волков.
Те, з яким завзяттям українські учасники програми спілкуються з "Типичной Украиной", з самого початку викликало підозри. Канал "Россия 24" має в Україні стійку репутацію "рупора кремлівської пропаганди". Його трансляція тут заборонена ще з літа 2014 року.

ВВС з'ясувала, що значну частину українських героїв програми Кирила Вишинського ввели в оману або їм просто збрехала знімальна група "Типичной Украины".

"Це підстава"
Директорка київського музею гетьманства Галина Ярова перепитує: "Вишинський? Це той, якого випхали з України? Така неприємна людина, страшна".

Про те, що вона була однією з учасниць програми Кирила Вишинського "Типичная Украина", Ярова дізнається від кореспондента ВВС та спочатку не вірить.

"Напевно, десь вирізано зі старих зйомок. До нас до музею багато журналістів приїжджало, російських теж, але це ще до війни було", - каже вона.

І тільки переглянувши в Youtube другий випуск "Типичной Украины", Ярова згадує: "У січні мені подзвонили люди. Сказали, що знімають передачу про українське козацьке військо, хочуть поспілкуватися. Я з такою гордістю готувалася".

Один із сюжетів програми Вишинського ставив питання, ким були запорозькі козаки - степовими лицарями чи розбійниками (однозначної відповіді на нього "Типичная Украина" не давала).

"Вони сказали, що представляють UA:Суспільне. Потім - що вони звідти пішли, і у них своя студія, на якій вони знімають передачі для "Суспільного" і регіональних телекомпаній. Я дуже поважаю "Суспільне", часто дивлюся цей канал. Я не дуже добре почувалася, але стільки всього їм розповіла! А з мене зробили ідіота, речення повиривали з контексту", - сумно сміється Ярова.

Керівник Національної суспільної телекомпанії України Зураб Аласанія заявив ВВС, що суспільний мовник не співпрацює з телеканалом "Россия 24" "однозначно і категорично".
У сюжеті, показаному в програмі Вишинського, Ярова розповідає, як колись після взяття Дюнкерка козаки поверталися додому через всю Європу, а тодішні монархи обмінювалися між собою депешами: мовляв, козакам обов'язково потрібно заплатити, бо голодні козаки - це дуже загрозливо. У розмові з ВВС каже, що поза контекстом її коментар є образливим щодо козаків.

Інші герої цього сюжету, директор одеського музею чорноморського козацтва Сергій Шпак та професор-історик Одеського ж університету Тарас Гончарук, теж були не в курсі, що їх знімають для передачі Вишинського. Знімальна група, згадує Шпак, представилася журналістами агенції УНІАН, які співпрацюють з телеканалом "1+1" (обидва ЗМІ належать олігархові Ігорю Коломойському).

"Агенція УНІАН не займається теле- та кіновиробництвом, і жоден з наших співробітників не отримував завдань про проведення зйомок в музеї чорноморського козацтва останніми роками, - заявив ВВС генеральний директор УНІАН Михайло Ганницький. - А також ТОВ УНІАН не перебуває у жодних контрактно-правових або партнерських тощо відносинах з російськими пропагандистами, до переліку яких ми відносимо проєкт "Россия 24".

Знімальна група "Типичной Украины" провела в Одесі кілька днів, її журналісти казали Шпаку та Гончаруку, що знімають документальний фільм про козаків, спілкувалися зі своїми співрозмовниками по-українськи, але казали, що якщо на камеру вони захочуть коментувати російською, то нічого страшного.

"А ми їх ще шаурмою нагодували, такими вони голодними були... Знав би, що вони "Россия 24"- просто не витрачав би на них свій час", - згадує Тарас Гончарук.

Для сюжету про те, які винаходи українців змінили людство, знімальна група зустрічалася з заввідділом новітньої історії Музею історії Києва Анатолієм Збанацький.

Він був упевнений, що спілкується з журналістами того ж "Суспільного", які знімають документальний фільм про сім'ю Патонів.

Коли Збанацький дізнається від кореспондента ВВС, що став коментатором на російському телебаченні, зітхає: "Це підстава, вони мені набрехали. Я такого зовсім не очікував".

"Нас просто використали, - каже Галина Ярова з київського музею гетьманства. - Я так засмутилася вранці, коли це все передивилася".

Подивитися на гусей
У шоці від потрапляння на екрани російського телебачення виявилися не тільки наукові співробітники.

"Мати рідна, та я сьогодні інфаркт з цими телебаченнями отримаю", - зустрічає Лідія Микитівна звістку про те, що її чоловік, літній фермер Іван Федорович з села Літки під Києвом, став героєм топ-сюжету першого випуску передачі Кирила Вишинського.
Сюжет був присвячений українському чорноземові й дискусії про те, чи варто Україні відкривати ринок землі сільськогосподарського призначення.

Іван Федорович показує журналістам свій трактор, водить по двору, ходить перед камерою по полю. Розповідає, що продавати землю, на його думку, неправильно.

Він би й зараз підписався під цими словами. Але, каже Іван Федорович, якби знав, що його слова покажуть на російському телеканалі, не пустив би журналістів на поріг.

"Їх взагалі заборонити треба, ці російські канали, щоб вони сюди не їздили", - каже Іван Федорович. І пояснює, що потрапив на екрани російського телебачення не навмисне, його "підставили".

"Тут у нас в селі художник живе один, я до нього по-дружньому ставлюся, він моїх онуків малювати вчив. Заходить він до мене і каже: приїде до тебе мій син, розкажеш йому, чи будеш землю продавати? Вони приїхали: сказали, що знімають про життя українського селянина, нічого про російський канал він не говорив", - гарячкує він і рветься негайно зателефонувати цьому художникові й насварити його за свою несподівану славу.

"З іншого боку, нічого ж страшного не сталося: побачать росіяни моїх гусей, подивляться, як ми живемо", - заспокоює себе він.

Єдине, що радує Івана Федоровича: його прізвище в сюжеті написали неправильно - отож, якщо хто буде шукати, то навряд чи знайде.

Не відгороджуватися стінами

Втім, деякі герої сюжетів "Типичной Украины" цілком усвідомлювали, що їхні коментарі з'являться на російському телебаченні. Кожен з них мав власні причини погодитися на таку пропозицію.

"А хіба він засуджений?" - співробітниця Центру гуманітарної освіти Національної академії наук України Тетяна Суходуб відповідає питанням на питання про те, чи відчувала вона сумніви перед тим, як погоджуватися бути учасницею програми Кирила Вишинського.

Вона була однією з героїнь сюжету про "першого самобутнього філософа Російської імперії" Григорія Сковороду.

"Що я [журналістам] розповіла, вони передали. У мене до них претензій немає... І взагалі у нас в країні свобода слова. Стежити треба за тим, що в державі відбувається, а не хто що кому сказав", - резюмує Суходуб.

Костянтин Бондаренко, один з найвідоміших українських політологів, виступив коментатором для сюжетів у двох перших випусках "Типичной Украины" - у якості історика, яким він і є за освітою. У розмові з ВВС стверджує, що зробив це на особисте прохання Вишинського, якого Бондаренко вважає своїм другом, "незважаючи на всі його перипетії".

Він не дивився жодного випуску "Типичной Украины", однак вважає, що такі передачі сьогодні потрібні.

"Ми в жодному разі не повинні відгороджуватися інформаційними стінами, ми повинні принаймні комунікувати в інформаційному просторі", - говорить Бондаренко ВВС.

А винахідник та волонтер Євген Найштетик описує себе в Facebook як "майдауна, карателя і європейського лібераста". До чинної російської влади ставиться скептично, на територію Росії в'їзд Найштетику, за його ж словами, заборонений. Тому, коли його запросили стати коментатором для сюжету про українські винаходи, що змінили світ, він дещо здивувався. А потім - погодився.

"Звичайно, будь-який канал з РФ має в Україні сумнівну репутацію. Але я керувався тією логікою, що якщо ми нічого не робимо в їхньому інформаційному просторі, то ми просто є жертвою. Ми повинні проникати в їхній простір, а не поводитися як жертва" , - пояснює він своє рішення в розмові з ВВС.

"Я вважаю, це було не даремно. У ізраїльтян є таке прислів'я: якщо ваш ворог витрачає час на розмову з вами, використовуйте його на повну", - сміється Найштетик.

"Вперше чую"
Автором усіх сюжетів для дебютних трьох випусків "Типичной Украины" значиться Олександр Мікляєв.

Пошуковики журналіста з таким іменем та прізвищем не знаходять. У кадрі він теж жодного разу не з'являється. Проте ведучий "Типичной Украины", виконавчий директор міжнародної інформагенції "Россия сегодня" Кирило Вишинський в розмові з ВВС пояснив, що це псевдонім.

На питання про те, чи в курсі він, що його колега періодично представляється працівником українських ЗМІ, Вишинський відповів: "Я про це вперше чую".

ВВС з'ясувала справжнє ім'я автора щонайменше кількох сюжетів, показаних в "Типичной Украине". Свого часу він працював у Національній телекомпанії України - попередниці суспільного мовника, чиїми співробітниками представлялися члени знімальної групи.

Керівник UA:Суспільне Зураб Аласанія заявив ВВС, що ця людина вже кілька років не має жодного стосунку до компанії.

Розпитати цього кореспондента про те, як готується "Типичная Украина" і як будуються відносини з героями, не вийшло.

"А чому я повинен це розповідати? Звідки я знаю, хто це і що це?" - відповів він на перше ж питання ВВС і кинув слухавку.

За матеріалами www.bbc.com/
okovalchuk 0 194 Нет комментариев
Третина новин на російському телебаченні присвячена Україні
Третина новин на російському телебаченні присвячена Україні
Третя частина усіх новин на топових російських телеканалах присвячена Україні. Більше 90% згадок про Україну – негативні. Головні об’єкти уваги російських ЗМІ – українські державні інституції, які, на думку російських медіа, представляють радикальну меншість держави. Такі висновки в Українському кризовому медіа-центрі представила Група з аналізу гібридних загроз УКМЦ.
Аналітики проаналізували новини топових російських каналів за останні три роки і представили шість основних наративів російської пропаганди про Україну. 33% усіх згадувань про Україну пов’язані з тезою, що в Україні триває громадянська війна. «Всередині цього наративу комунікується дуже багато виключно про Збройні сили України. Іде фокус на комунікацію та делегітимізацію ЗСУ. Делегітимізація іде через те, що ЗСУ вчиняють злочини проти мирного населення, проти людяності. Вони несуть величезні втрати і є джерелом порушення перемир’я», – пояснив Руслан Кавацюк, аналітик Групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Другий наратив – російська пропаганда презентує Україну як «недодержаву». Російські ЗМІ підсилюють таку тезу, делегітимізуючи органи державної влади. У 15% усіх згадок про Україну російська пропаганда висвітлює різноманітну допомогу Росії Донбасу. «Це одне зі свідчень того, як російська влада намагається обґрунтувати для свого населення, з одного боку, чому Крим взяли у «русский мир», а Донбас – не взяли. З іншого боку, знижується рівень напруженості на самому Донбасі, тому що місцеве населення, яке там живе, також хоче розуміти відповідь на це запитання», – зазначив Руслан Кавацюк.
Серед інших наративів російської пропаганди – висвітлення України як держави, в якій панує русофобія, переслідується російськомовне населення, а при владі – радикальна і «фашистська» меншість, яка захопила владу. У 6% російські ЗМІ використовують тезу, що Україна – маріонетка Заходу. «Якщо Україна, наприклад, досягнула безвізу – це сталося тому, що Захід займається заграванням з Україною. Якщо Україні щось не дали – це означає, що Захід карає свою маріонеткову Україну. Це батіг і пряник, який Захід застосовує, щоб керувати Україною», – наголосив Руслан Кавацюк.

Окрім того, що російські ЗМІ висвітлюють Україну лише з негативної сторони, медіа РФ часто презентують неправдиву інформацію. «Стоп Фейк» знайшов понад 2 тисячі фейкових новин у російських медіа за останні 4 роки. «Якщо коротко говорити, які російські медіа-організації беруть участь у виробництві фейків, – всі або майже всі. Це не залежить від того, чи організації мають державну форму власності, чи вони мать приватну форму власності. У російських реаліях це немає ніякої різниці, тому що, де-факто, інформаційний потік, новинний цикл регулюється централізовано», – зауважив Євген Федченко, співзасновник «Стоп Фейк».Разом з тим, деякі українські ЗМІ також поширюють головні тези російської пропаганди. Зазвичай таку інформацію висвітлюють саме інформаційні канали. Проблемою є те, що зараз поширення російських пропагандистських тез часто співвідноситься з критикою української влади з різних політичних мотивів. Дуже важко розрізнити критику, яка має відбуватися. Без критики не можна – демократичні ЗМІ мають критикувати уряд. Дуже часто це підхоплюється Росією у власних інтересах», – пояснила Наталя Лігачова, голова правління «Детектор Медіа».

Група з аналізу гібридних загроз УКМЦ презентувала також основні наративи російської пропаганди про Європу. Презентації цього дослідження відбулися у Лондоні, Брюсселі, Парижі, Стокгольмі та Таллінні. «У мене був особистий досвід презентації цього дослідження і я чув, як це коментували у західних країнах. Реакція була шокуючою, особливо у скандинавських країнах: 85% абсолютно негативного сприйняття», – наголосив Рауль Ребане, медіа-експерт з Естонії.

Дослідження проведене Групою з аналізу гібридних загроз УКМЦ за підтримки Естонського центру Східного Партнерства.

За матеріалами uacrisis.org/ua/
okovalchuk 0 136 Нет комментариев
Визволений український полонений розповів про тортури ФСБ
29 грудня 2019 року у рамках обміну утримуваними особами, бойовики ОРДЛО звільнили 81 українця, з них 76 повернулися на підконтрольну Україні територію, ще 5 вирішили залишитися на окупованій частині Донбасу. У свою чергу, Україна передала 124 особи.
Звільнені з полону українці мають кардіологічні проблеми, в деяких наявні щелепно-лицеві пошкодження, зокрема через зазнані в полоні тортури та знущання російських спецслужб, про які один із визволених полонених вирішив нам коротко розповісти.
«Мене спочатку побили при затриманні - приїхав сам «міністр МВС». Били ногами, серйозно пошкодили кадик, руки, ребра. Потім передали до ФСБ - вони не соромляться про себе говорити. Мене пропустили через «конвеєр». Спочатку тебе «підвішують на тапік» - це від назви телефонного проводового апарата ТА-57. До пальців, до мошонки, до вух під'єднують провід і пускають струм. Тільки не як в кіно, ніхто не вимикає, щоб запитати, що ти хочеш сказати. Б'ють струмом, доки не відключаєшся", - розповів полонений.
За його словами, після таких тортур виводять на мороз і обливають водою. Коли людина приходить до тями, її знову б'ють струмом.
«Звичайно, так можна померти на місці, біль нестерпний, здавалося, ти не витримаєш. Фсбшники за тобою стежать, у них все розраховано. І щоб ти не помер від розриву серця, лікар дбайливо перевіряє і тобі дають «коктейль» - це вода з корвалолом і нашатирний спирт. Випив, нюхнув, прийшов до тями - і знову струм», - додав утримуваний в ОРДЛО.
Він також розповів, що у його справі ФСБ пристебнула ще 14 місцевих жителів, в тому числі жінок. Вони пройшли «конвеєр» і зізналися в тому, чого не знали.
«Якщо чесно, мені дуже допомагала триматися думка, що якщо залишуся живим, зможу колись туди повернутися. Я зараз лікуватимуся. Мене не зламали. Я всіх запам'ятав», - додав полонений.
Як ми бачимо, це вже не перший випадок того, що російські спецслужби калічать та знищують ні в чому невинних українських полонених. На відміну від Росії, в рамках поглибленої співпраці та підписання угоди про асоціацію з ЄС, Україна дотримується всіх норм та стандартів Європейського комітету з попередження тортур та інших видів жорстокого поводження та покарання з особами, які утримуються у ізоляторах тимчасового тримання. Європейська організація OSCE систематично приїжджає в Україну з комплексними перевірками щодо дотримання законності у вказаній діяльності.
Визволений український полонений розповів про тортури ФСБ
okovalchuk 0 23 Нет комментариев
Які заводи викрала Росія?
Які заводи викрала Росія?

Росія з 2014 року окупувавши український Донбас, руками своїх найманців розікрала там майже все, підприємства, ресурси та все інше…
Основним трофеєм стали українські підприємств, аналогів деяким з них не було у світі:
Стахановський завод феросплавів. ВАТ «Стахановський завод феросплавів» понад 45 років спеціалізується на випуску кременистих сплавів і є найбільшим виробником феросиліцію в Україні. Завдяки проведеній реконструкції завод випускає не тільки крем’янисті сплави, але починаючи c 2004 року і марганцеві сплави. Підприємство має у своєму розпорядженні 8 електродуговими печами продуктивністю близько 2 тис. Тонн продукції на місяць кожна. На даний момент тільки 58,8% своєї продукції завод реалізує в Україні, а 41,2% – в ближньому і далекому зарубіжжі. Основні споживачі наших феросплавів – Росія, Узбекистан, Білорусь, Туреччина, Словаччина, Швеція, Румунія, Молдова, Німеччина та інші країни ЄЕС.
Стахановський завод феросплавів розташований в східній частині Донбасу на землях міського фонду міста Стаханова Луганської області. Стан: на території база бойовиків, частина обладнання вивезена.
Стахановський вагонобудівний завод. ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» – велике підприємство, яке з 1965 року розробляє і виробляє вантажні залізничні вагони. Продукція відповідає міждержавним стандартам, державним стандартам України (ДСТУ), міжнародним і європейським стандартам, а також сертифікована в системі СС ФЖТ. «Стахановський вагонобудівний завод» – єдине підприємство в Україні, яке може виробляти транспортні системи, спеціально розроблені для перевезення залізницею надпотужних силових трансформаторів, відпрацьованого ядерного палива з АЕС. Сім складальних ліній заводу забезпечують виробництво практично всіх видів вантажного рухомого складу, а також запасних частин до вагонів. Всі конструкторські розробки, незалежно від призначення, об’єднані єдиною метою – продовжити термін служби вагона, знизити його вагу і в той же час підвищити вантажопідйомність. За час існування завод виготовив понад 100 тис. Вагонів-хоперів, піввагонів, думпкарів, платформ, транспортерів і цистерн. Стан: на території база бойовиків, частина обладнання вивезена.
Ясинуватський машинобудівний завод. ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» являлясь провідним виробником прохідницької техніки самого широкого призначення на території СНД. Багато розробок і технічні рішення були унікальними, а надійність техніки перевірена в найсуворіших умовах шахт Донбасу і Росії. Географія поставок – понад 30 країн світу. Устаткування будує метрополітен в Празі, Санкт-Петербурзі.
Унікальність техніки і обладнання дозволяли створювати прохідницькі машини будь-якої складності, а за індивідуальними замовленнями – не має аналогів в світі. Це – багато в чому, завдяки зусиллям єдиного в СНД конструкторського бюро по прохідницької техніки, що існує при заводі. Стан: зруйнований, обладнання вивезено.
Холдингова компанія “Топаз”. Державна акціонерна холдингова компанія «Топаз» – це багатопрофільне підприємство, яке спеціалізується на розробці і серійному виробництві складних радіотехнічних систем і комплексів спеціального призначення, а також радіотехнічних виробів широкого застосування. За час існування ДАХК «Топаз» були здійснені спільні контракти з підприємствами таких країн, як: Російська Федерація, Китайська народна республіка, Латвія, Федеративна республіка Німеччина, Малайзія, Ефіопія, Туркменістан, Туреччина. Стан: укреп район, база бойовиків, повністю обладнання вивезено до Росії.
Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат. Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат – загальновизнаний лідер серед вальцеделательних підприємств України і СНД. Стійкість валків з маркою «ЛНПВК» забезпечує роботу прокатних станів з мінімальною кількістю перевалок, скорочуючи матеріальні та енергетичні витрати меткомбінатів. Продукція Лутугинського валкового комбінату конкуренто здатна за всіма показниками і експортується в усі країни СНД і далеке зарубіжжя. Підприємство постійно бере участь, і як правило, виграє тендери по Пакистану, Індії, Угорщини, Болгарії, Македонії, Єгипту. Високий рівень інтеграційних зв’язків комбінату з фірмами Росії, Казахстану, Молдови, Білорусі та ін. Основна продукція: робочі чавунні валки для прокатних станів гарячої прокатки, валки для млинів усіх типів, валки для гумотехнічної, папероробної та інших галузей промисловості. Стан: завод знищений, обладнання вивезено до Росії.
Луганський патронний завод. У 1953 році вперше в країні завод почав виробництво принципово нового, високо-продуктивного технологічного устаткування – автоматичних роторних ліній, на базі яких згодом було побудовано кілька комплексно автоматизованих заводів для випуску патронів. Новим етапом розвитку патронного виробництва стало створення в 2002 році ПрАТ «Луганський Патронний Завод». Нова концепція ПрАТ «ЛПЗ» на поточний момент – розширення номенклатури виробів, що користуються попитом на світовому ринку, в тому числі виробів в відпо-відно до стандартів провідних світових виробників патронів з використанням потенційних можливостей роторної технології. Підприємство є не тільки виробником широкої номенклатури патронів, а й виробником і постачальником технологічного обладнання роторного типу, а також інструментарію і технологічної остнасткі, необхідної для виробництва патронів. Стан: ремонтна база техніки терористів, пункт дислокації, обладнання повністю вивезено до Росії.
Завод електронного машинобудування “Машзавод – 100” – Луганськ. Лідер в сфері створення оснащення для електронного машинобудування. Розробляв і виготовляв обладнання для вирощування монокристалів сапфіру, кремнію, твердих і надтвердих монокристалів, які використовуються в електроніці. Обсяг річних продажів в різні роки становив $ 1-5 млн. Стан: 90% обладнання вивезено до Росії, розташовується база бойовиків.
Завод “Юність” Краснодон-Луганськ. На підприємстві випускали радіотехніку і радіоелектроніку, вироби для ракетобудівній і аерокосмічної галузей, а також автореле, регулятори напруги, малогабаритні трансформатори. Всі останні роки завод з перебоями, оскільки не мав достатньої кількості замовлень. Продукцію продавав в основному російським оборонним і космічним підприємствам. У вересні на території заводу бойовики створили укріплену базу для зберігання боєприпасів і ремонту військової техніки. Стан: база бойовиків, обладнання повністю вивезено до Росії.
Луганський фармзавод. Луганський хіміко-фармацевтичний завод – було динамічно розвивається, оснащеннное сучасним обладнанням. Єдиний в Україні сучасний автомат з фасування сипучих лікарських засобів в термосклеіваемие пакети Volpak – S90 застосовувався у виробництві розчинних протизастудних лікарських засобів: «Парафекс» і «Лугаколд», аналогів зарубіжних протизастудних засобів – «Колдрекс», «Фервекс», «Фармацитрон», а також противокашлевого кошти «Ацетилцистеїн» ( «Кофацін») – аналога «Флуімуціл», АЦЦ. Стан: робота на окупанта, випуск заборонених препаратів.
«ЛугаТерм». Луганський завод теплотехнічного обладнання, випуск котлів. Стан: розкрадений, частина обладнання вивезено до Росії.
Завод авто клапанів. Реалізація обладнання, клапанів на автомобілі МАЗ, КрАЗ, БелАЗ, ГАЗ, ВОЛГА, ТАВРІЯ, ЗАПОРОЖЕЦЬ під замовлення, клапанів на автобуси Ікарус під замовлення, клапанів на мотоцикли під замовлення. Стан: розкрадений, частина обладнання вивезено до Росії.
Ось на прикладі кожного заводу та загальної розрухи на окупованому бойовиками Донбасі, ми можемо зрозуміти, що таке «Русский Мир»…
okovalchuk 0 138 Нет комментариев
«Чергове викриття злочинної діяльності радянської влади щодо українського народу»
«Чергове викриття злочинної діяльності радянської влади щодо українського народу»

Не пройшло і так багато часу з того моменту як влітку 2019 року на території Рівненської області Дубенського району неподалік урочища Гурби під час пошукових робіт були віднайдені рештки 8-ох бійців УПА, які загинули в боротьбі з частинами НКВС у 1944 році та 25 жовтня 2019 року були перепоховані в крипті Меморіалу «Герої Гурбенської битви».
І от, 14 листопада 2019 року в одному із сіл Володимирецького району Рівненської області археологи знову знайшли наслідки злочинної радянської влади. Так, у кар’єрі с.Іваничі дослідники розкопали залишки 14 вояків УПА.
Зі слів місцевих жителів, колись сюди енкаведисти звозили розстріляних повстанців орієнтовно із 1942 року. Пізніше загиблих повстанців потайки сюди звозили й місцеві жителі, бо їх небезпечно було ховати на кладовищах. Адже за вказівками радянської влади їхні могили розривали, а останки викидали.
Взагалі це місце було таємним, бо радянська влада забороняла про нього говорити. Згодом тут спеціально проклали дорогу, проте люди знали про це поховання, тому за часів незалежності тут встановили хрест і проводили панахиди.
За результатом проведених робіт було встановлено, що всі загиблі – молоді хлопці. В одній із трун було поховано трьох повстанців, в іншій – ще двох, решту – в окремих трунах. На насильницький характер смерті покійних вказує низка фактів: черепи мають ознаки нанесення ударів холодною зброєю, сліди трощі, ймовірно, завданої прикладом гвинтівки. Один із віднайдених останків мав кульовий отвір у нижній кінцівці, в черепній коробці іншого знайдено кулю від пістолету калібру 9 мм.
Із всього цього можна зробити лише один висновок, що це не останні розкопки, які викривають злочинну діяльність радянської влади тих часів. Нам необхідно пам’ятати боротьбу з радянською навалою зараз, під час боротьби з російською, оскільки їх злочинна діяльність не змінилася навіть за період десятиліть. Адже ми боремось за своє: за рідну домівку та кожну сім’ю, за свободу та українську націю, за свою Батьківщину!
okovalchuk 0 43 Нет комментариев
«Українські землі ціною власного народу… »
«Українські землі ціною власного народу… »

Інтервенція до Сирії, анексія Криму і продовження військової присутності на сході України може стати занадто витратною задачею для Путіна. «Війна – коштовна справа і росіяни це починають усвідомлювати», - вважає шведський економіст Андерс Аслунд. Кремль провадить військові операції у східній Україні та Сирії і, хоча масштаб цих конфліктів – обмежений, залишається питання, чи країна може собі це дозволити.
Колосальні військові витрати виснажують російський бюджет, а кардинальної модернізації армії не відбувається. Події на сході України, де Росія підтримує бойовиків угруповань «ДНР» та «ЛНР», які в Україні визнані терористичними, та участь у війні в Сирії, де Росія підтримує сили президента Башара Асада, вплинули на коригування та перегляд програми переозброєння Росії. Через санкції за окупацію Росією українського Криму, наприклад, Росія втратила можливість закуповувати техніку, аналогів якої у неї немає, купувати електроніку для військових потреб, комплектуючі для власних систем озброєння, які в самій Росії не виробляють. Але особливо сильно вдарив по програмі переозброєння авіації і флоту Росії розрив військових зв'язків з Україною.
Російська бюджетна статистика свідчить, що цивільні витрати на окупований Крим становлять 2 мільярди доларів на рік. Витрати на сході України закриті для громадськості, але можна вважати, що вони подібні. В цьому разі, за оцінками аналітика, витрати Росії становлять 4 мільярди доларів, або 0,3% ВВП лише на ці дві операції.
І от у вересні 2019 року у декількох російських містах з’являються написи проти війни на Донбасі й анексії Криму. На в’їзді до міста Тосно Ленінградської області Росії невідомі залишили заклик: «Вернем Крым Украине», а на стелі міста Псков з’явився напис: «Крым не наш». У Санкт-Петербурзі на житловому будинку за адресою: 1-й Рабфаковський провулок, корпус 5 невідомі написали «Хватит умирать за Донбасс». Раніше такі проукраїнські акції проходили на непідконтрольній уряду України частині Донбасу. Зокрема, в Донецьку і Луганську була помічена українська символіка до Дня Незалежності України. Те, що багато росіян не наважаться сказати вголос, вони пишуть просто на будинках.
Тим часом у Санкт-Петербурзі навіть затримали чоловіка, якому приписують образливі слова на паркані Російського музею на адресу президента і ФСБ. Напис: «Путин — тупое писклявое чмо. ФСБ — тупые шавки» з’явилася на паркані в другій половині дня 29 вересня 2019 року. На затримання зухвальця було по тривозі піднято всю поліцію. Вже до вечора вона відзвітувала, що затримала 42-річного місцевого мешканця Ігоря Соколова. Проти нього порушено карну справу за статтею «вандалізм»,
Із всього цього можна зробити лише один висновок, що з початку війни на Донбасі та анексії Криму мешканцям Росії жити легще не стало, а навпаки, російська економіка почала занепадати після введення санкцій ЄС та США. І, врешті-решт, громадяни Російської Федерації через 5 років після початку війни, через десятки тисяч жертв починають розуміти настільки їм «дорого» обходиться війна не тільки фінансово, а й життями близьких їм людей.
okovalchuk 0 43 Нет комментариев
Як працює російська пропаганда та як з нею боротися
Як працює російська пропаганда та як з нею боротися

Як працює російська пропаганда та як з нею боротися
Сьогодні увагу всього суспільства варто звернути, які саме фактори безпосередньо впливають на сприйняття агресії РФ проти України. Більшості аудиторії відомо, що війну проти України розпочали не військові, а журналісти, які підготували для них ґрунт.
Одним з яскравих прикладів такої пропаганди з боку РФ, є телеканал «Росія-24».
З самого початку агресії РФ саме цей телеканал разом з «LifeNew», «RussiaToday», НТВ транслював основні меседжі ненависті, фейки, тиражував міфи про українців, нашу армію та перекладав провину за війну на нас з вами.
І саме спільно з «Росією-24» телеканал «NewsOne», який пов'язаний з Віктором Медведчуком проводив антиукраїнську пропаганду.
В контексті цих подій доцільно розглянути 2 теми, які дуже непокоять наше суспільство: як працює російська пропаганда та що з цим робити?
Як працює російська пропаганда?
Чи ви колись зіштовхувались з російською пропагандою?
Вперше її було видно під час Майдану. Вона виглядає таким собі привітом з альтернативної реальності.
Ще Геббельс казав, що якщо дати йому засоби масової інформації – то він здатен контролювати та керувати цілою нацією. Ну, а Дмитра Кисельова називають «геббельсом» сучасності, і доступ до ЗМІ у нього з колегами є.
Багатьом відомо, що російська влада дуже боїться майданів, масових акцій протесту у себе вдома.
Основними принципами російської пропаганди є:
1. швидкість;
2. великий об'єм та кількість каналів донесення;
3. відсутність логіки;
4. підтримка тролів в Інтернеті;
5. безперервність;
6. циклічність.
Росіяни використовують феномен великої брехні регулярно. Вони не соромляться нахабно перекручувати події, їм абсолютно не лінь вигадувати нові.
Так вони запропонували світу приблизно 10 версій збиття малазійсього боїнгу. Причому, усі вони були підкріплені доказами: від іспанського диспетчера Карлоса, який бачив військові літаки України, до звинувачень, що це був український БУК.
Російська пропаганда присутня не лише у нас. Вона є у багатьох країнах світу та переслідує різні цілі.
- в Чехії пропаганда фокусується на проблемах, пов'язаних з мігрантами з арабських країн, небезпекою ісламізації Європи, терористичним атаками. Критикується західна політична еліта, США показують як агресорів, а Євросоюз –слабким та наївним. Україна виступає в образі «зруйнованої війною, з некомпетентним урядом». Росію згадують не так часто, але зазвичай в позитивному ключі, або як жертву політики Заходу.
- в Угорщині система проросійської пропаганди побудована інакше. Дезінформація від РФ часто з'являється в національних медіа, зокрема, в державних або контрольованих урядом. І це суттєвим чином відрізняє Угорщину від інших країн. Угорські медіа цитують політиків РФ, транслюють російські новини та навіть посилаються на інформацію від так званих "Л/ДНР". Деякі угорські журналісти тісно пов'язані з Росією та підтримують її політику. Контент, який виробляється в межах пропагандистської кампанії, орієнтований саме на угорську аудиторію. При цьому антиміграційні, антиНАТІвські, антиамериканські меседжі займають вагому частку в дезінформаційних кампаніях.

P.S. Шановні користувачі та мешканці мальовничої України, читаючі фейкові новини від країни агресора не піддавайтесь на її влив.
okovalchuk 0 98 Нет комментариев
Про релігійну ситуацію у Будеражі.
Про релігійну ситуацію у Будеражі.

Будераж нашої Здолбунівщини – село особливе. Саме у ньому 21-22 листопада 1943 за ініціативою ОУН в умовах найсуворішої конспірації було проведено Першу Конференцію поневолених народів Сходу Європи і Азії, на яку зібралися члени УПА — 39 представників 13 народів, «поневолених радянською імперією».
Крім офіційних делегатів на конференцію прибув також головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Головував на конференції - Ростислав Волошин (фото 1 до цього посту).
Захід мав колосальне історичне значення. Учасники Конференції прийняли Постанову і Відозву. Ідеї, висунуті на ній, знайшли своє втілення і розвиток у створенні Антибільшовицького блоку народів.
У грудні 2016 року, до чергової річниці історичної Конференції, в Будеражі відбулася перша (наукова) частина науково-практичної конференції «АБН як передумова створення єдиного фронту проти кремлівської агресії». На ній були присутні, як і десятки років тому, представники поневолених Москвою народів, зокрема без перебільшення легендарний Рефат Чубаров, були й нащадки тих, хто брав участь у Конференції в далекому 1943-му (фото 2-4 до цього посту)…
Сьогодні у Будеражі проходить друга (практична) частина тієї конференції, що стартувала у 2016, і ціль її незмінна уже десятки (а то й сотні) років: визволитися з-під впливу Москви…
…Як і вісім інших релігійних громад Здолбунівщини громада Будеража, як тільки було ухвалено відповідний Закон, прийняла рішення про зміну канонічної підлеглості та приєднання до Православна Церква України. Це рішення юридично підтверджується відповідної Випискою з ЄДРу (перша сторінка виписки – фото 5 до цього посту). Проте до сьогодні громада, яка є законним і єдиним власником храму, богослужіння не проводила: храм було опечатано.
Сьогодні до світанку громада ПЦУ зайшла у свій храм і провела там першу історичну службу рідної мовою. Ті сльози радості на очах десятків присутніх там парафіян, які я сьогодні побачив у Будеражі, легко дають сприймати подальші сотні прокльонів від братів московських, рекордну порцію яких я отримав цього дня на свою адресу (ще раз кажу: а я вас усіх люблю!)…
Коли громада ПЦУ проводила службу, до церкви почали сходитися прихильники РПЦ в Будеражі, який я нарахував аж 11. З одним із них бесіду мав мій друг Антон Українець (Українець Антон Юрійович) (з яким ми разом сьогодні їхали через Будераж по гриби. Ну, так вийшло)… Відео цієї бесіди – передостання ілюстрація до цього посту. Подивіться його, будь ласка, усі. Особливо ті, хто сьогодні ввечері дивитимуться сюжети про Будераж на «Інтері» та всяких там «СПЖ» про «злих людожерів-бандерівців, які вночі по-рейдерськи захопили храм» (відповідні канали уже їдуть)…
Ну а далі все по давній схемі прихильників РПЦ: ближче півдня в село почали приїздити невідомі люди, духовенство РПЦ і всі ті, кого ми бачили в решті сіл Здолбунівщини, де були подібні ситуації… Так і «грибники» були у Будеражі, скажете Ви? Були. Проте жодин з моїх колег не зайшов навіть на подвір’я храму, не те, що у сам храм! Тому що ми переконані: ця ситуація – справа виключно місцевих людей, а не приїжджих! У храмі виключно місцеві люди – віряни ПЦУ, на відміну від іншої сторони. Зрештою, парафіяни ПЦУ неодноразово просили усіх немісцевих (в тому числі й тих, хто приїхав на їхню підтримку), щоб вони покинули село! Проте представники РПЦ відмовляються це робити. Зрештою, віряни ПЦУ пішли на абсолютно невігідний (як на мою суб’єктивну думку) для себе крок і запропонували представникам РПЦ здійснювати почергові богослужіння. Проте представники РПЦ відмовилися і від цього!
Ситуація в селі станом на полудень наступна. Парафіяни ПЦУ – законні власники храму - знаходяться у своєму храмі. Переважно приїжджі прихожанє РПЦ – на подвір’ї святині і закликають перших вийти, погрожують, розповідають, про якийсь суд, призначений на 12 листопада)... Між сторонами кордон поліції (вона наразі працює, як на мене, бедоганно, запобігаючи можливим конфліктам). Але чи буде так і надалі? Бо мені дзвонять з багатьох сіл і повідомляють, що по лінії московської церкви чітка вказівка: привезти в Будераж максимальну кількість людей. Ситуація наразі дуже непроста. Віряни ПЦУ потребують, як мінімум, значної духовної підтримки, бо кількість немісцевих представників «руского міра» невпинно росте. Закликаю усіх, хто має на це відповідні важелі, представників влади, силових структур, не допустити протистояння, тим паче, що представники ПЦУ готові по-Божому пускати у свій храм на почергові богослужіння іншу сторону.
Р.S. Спеціально для отця Васілія Начєва та всіх його братів, які казали мені, що у Будеражі зараз грибів нема – останнє фото. Я обіцяв, що сьогодні гриби будуть. І слово стримую. Більше того, здаю безкоштовно місце: виїздіть подалі від Будеража в напрямку лісу…
okovalchuk 0 48 Нет комментариев