11 липня 1943 року була неділя. Для Волині той день стане "кривавою неділею" - апогеєм різанини, влаштованої українським націоналістичним підпіллям проти волинських поляків. Посеред ночі жорстокі напади було скоєно на десятки польських сіл у кількох районах Волині, що на той час була окупована нацистською Німеччиною. За один той день загинули 11 тисяч людей.
На гребені хвилі насильства, яка охопила Волинь і згодом поширилася на Галичину, за підрахунками істориків, загинули до 100 тисяч поляків і біля 20 тисяч українців. Після десятиліть замовчування, напівправд і інформаційних маніпуляцій незалежна Україна і Польща почали шукати пояснення цим трагічним подіям - своє для кожного народу. На офіційному рівні політики обох країн регулярно робили заяви про примирення, порозуміння і взаємне прощення історичних провин. Однак кожна кругла дата трагічних подій на Волині стає черговим нагадуванням про прірву нерозуміння, яка досі розділяє їхнє тлумачення істориками та суспільствами України та Польщі.
"Трагедія" чи "різанина"?
Від того, якою мовою досліджувати тему Волинських подій, залежить визначення і формулювання: те, що українські дослідники і політики окреслюють як "Волинська трагедія", польські історики називають "Волинською різнею". Дебати загострилися до чергового ювілею, коли обидві палати парламенту Польщі - Cенат (20 червня) і Cейм (12 липня) - ухвалили резолюції про вшанування жертв Волинської різанини, де події 1943 року визначено як "етнічні чистки з елементами геноциду". Могло бути гірше, вказують журналісти, бо, фактично, партія "Громадянська платформа" виявилася єдиною політичною силою парламенту Польщі, яка обстоювала прагматичний і виважений підхід до дражливого питання спільної з Україною сторінки історії. І ліві, і праві фракції Сейму обстоювали потребу включити до тексту постанови слово "геноцид".
Ще більшого сум'яття до розбурханих емоцій у польському парламенті додав лист за підписами 148 депутатів Верховної Ради України від урядової більшості - фракцій Партії регіонів і комуністів - із закликом засудити дії УПА на Волині в 1943 році як акт геноциду. Тому голосування обох палат польського парламенту в політичному істеблішменті Польщі сприймають як компроміс заради очікуваного підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Водночас в Україні багато хто сприйняв формулу "етнічні чистки з елементами геноциду" як занадто різку і таку, що не сприяє залагодженню історичних претензій і загоєнню ран минулого.
Примирення як процес
Як сказав ВВС Україна Марчин Войцеховський, заступник голови Фонду міжнародної солідарності, створеного за сприяння МЗС Польщі для підтримки проектів розбудови демократії, ці різнотлумачення і різні підходи до оцінок і формулювань - одна з найбільших проблем процесу примирення між українцями і поляками. Він нагадує, що сам цей процес почався щойно 20 років тому, коли Польща стала суверенною, а Україна - незалежною. Те, що в комуністичні часи ця тема була взагалі заборонена, спричинила ситуацію, за якої третина молодих поляків узагалі не знають, що таке Волинь, а політики повертаються до цієї теми з наближенням чергової "круглої дати".
"Поляки дивляться на Волинь лише крізь призму антипольської етнічної чистки 1943 року і забувають про загальний історичний контекст - те, що Польща кілька століть блокувала створення незалежної української держави на землях, де більшість становили етнічні українці. Маю на увазі події XVII, XIX, початку XX століття і весь соціальний, економічний і політичний контекст відносин", - каже Марчин Войцеховський. Водночас він додає: "А українці повинні чесно подивитися на те, що відбувалося під час війни. Я можу погодитися, що польська політика щодо України була несправедливою і неправильною, але фактом є те, що українські націоналісти свідомо проводили етнічну чистку і знищували польське населення".
Львівський історик Василь Расевич вважає, що політики обох країн заявами і ухвалами про Волинь розраховують передовсім на внутрішню аудиторію. З огляду на використання історії як інструмента мобілізації суспільства історик скептично налаштований щодо можливості примирення. "Тут не ідеться про примирення - тут ідеться про мобілізацію під свої знамена. Історія є надзвичайно мобілізуючим засобом, тому її так активно використовують у політичних цілях. За таких обставин важко сподіватися якогось примирення чи логічного діалогу, де б звучали аргументи і, особливо, щоб ті аргументи були почуті з обох боків", - сказав Василь Расевич.
Експрезиденти Кучма і Квасневський започаткували процес єднання довкола Волині у 2003 році. Історик, який сам родом з Волині і дядько якого воював у лавах УПА, де й загинув від рук НКВД у 1945 році, вважає, що волинські події 1943 року є беззаперечною плямою в історії українського націоналістичного підпілля. "Якщо говорити про якісні характеристики дискусії між українцями і поляками, то насправді ці події, які відбувалися на Волині, - масове вбивство польського населення і змушування його покинути територію, - ці дії є злочином і мають бути засуджені, незважаючи на жодні обставини, без жодних дискусій", - вважає старший науковий співробітник Інституту українознавства Національної академії наук України.
Український історик Василь Расевич погоджується, що для того, щоби поляки побачили в УПА не лише винуватців етнічних чисток на Волині у 1943 році, спершу повинно відбутися "примирення пам'яті" в cамій Україні. "Має відбутися серйозна ревізія історичної науки і історичних контекстів, які стосуються УПА; має бути проведена "дебандеризація" трактування Другої світової. І якщо не буде в позитивному центрі інтерпретації Другої світової війни групи Степана Бандери в Організації українських націоналістів, тоді не тільки ми, а й інші зможуть говорити про позитивні сторони в Українській Повстанській Армії, - переконаний історик. - В УПА були позитивні сторони, які полягали в тому, що на певній фазі це була антинацистська боротьба і це була антирадянська боротьба: вони дійсно воювали за незалежність".
Рішення російської влади припинити використання Кримського мосту для поповнення запасів російських сил припало на різке зростання вантажних перевезень через Тамань у Ростовській області.
Молода жінка працювала у мелітопольському соцфонді, виконуючи розпорядження місцевих гауляйтерів.
Німецький канцлер підтримав попередню пропозицію ЄС використовувати виплати відсотків за російськими активами для підтримки захисту України.
Пулітцерівська премія є однією з найпрестижніших нагород у галузі журналістики в США. Нагороди вручаються з 1917 року.
Російські війська щодннно обстрілюють українську громаду з усього наявного озброєння. Місто практично зруйноване.
Сполучені Штати визнають Володимира Путіна президентом Росії, але на "інавгурації" представників країни не буде.
За оцінками експертів, нафтогазовому сектору Росії цього року не вистачає близько 40 тисяч працівників
Путін почав повномасштабну війну проти України 24 лютого 2022 року. Не зумівши "взяти Київ за три дні", він сконцентрувався на захопленні Донбасу та південних областей України.
Лідер Китаю підтримає мирну конференцію щодо України, якщо за її проведення виступатимуть і Москва, і Київ.
Це абсолютно недоречно з огляду на поточну ситуацію з безпекою, заявив речник Міністерства оборони США.
Єврокомісія дійшла висновку, що у Польщі більше не існує явного ризику серйозного порушення верховенства права.
Вже цієї осені Нідерланди почнуть передавати Збройним силам України винищувачі F-16, зазначила глава Міноборони.
Глава держави також заслухав доповідь про власне українське виробництво зброї та комплектацію бригад.
Деякі з витягнутих тіл тривалий час провели у гірській річці, на це вказує стан у якому вони перебувають.