Антиурядовий «Партизанський марш», який відбувся 18 жовтня 2020 року, зібрав десятки тисяч людей у Мінську.
Це був перший марш, який відбувався на віддалі від центру міста – на Партизанському проспекті. Приблизно за годину до початку акції неподалік від загального місця збору закрили станції метро. Туди прибула велика кількість силовиків та військової спецтехніки. Однак учасники маршу з різних мікрорайонів все одно змогли дістатися Партизанського проспекту й об’єднатися в колону. Попри поодинокі затримання, марш дійшов до універмагу «Білорусь», де міліція через мегафон попереджала людей про незаконність проведення акції. Громадяни рушили далі, але в районі станції метро «Автозаводська» проспект перекрили силовики з водометами. У результаті демонстранти повернули й пішли назад. Основна частина демонстрантів дійшла до перехрестя проспекту Рокосовського й вулиці Малиніна. Після цього вони почали розходитися.
Аналогічні акції відбулися й в інших містах. Правозахисний центр «Весна» заявляє про більш як 100 затриманих у Мінську, Вітебську, Дзержинську й Світлогорську.
Як відомо, 8 серпня 2020 року опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка. У свою чергу, українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна. Таким чином, останній намагається завдяки агресору залишитися при владі.
Один зі співрозмовників видання, заявив, що це "не переговори, а здирництво" та поскаржився на високий рівень агресії трампістів.
Блок Християнсько-демократичних та Християнсько-соціальних союзів на чолі з Фрідріхом Мерцем отримав впевнену перемогу.