Білорусія очікує інтеграцію з Росією згідно з 28 "союзними програмами" (+ВІДЕО)

Олександр Лукашенко і президент Росії Володимир Путін за підсумками переговорів в Москві домовилися про узгодження 28 "союзних програм", а також про єдині макроекономічну політику, оборонний простір і ринок нафти й газу.

Під час зустрічі Путін і Лукашенко узгодили ціни на нафту і газ. За словами Путіна, ціни на газ у 2022 році залишаться на рівні поточного року, а до 2023 року буде підписано угоду про створення об’єднаного ринку газу в рамках союзної держави. Також Лукашенко і Путін домовилися про створення об’єднаного ринку нафти, нафтопродуктів та електроенергії. Путін зазначив, що в рамках угод «будуть вироблені єдині підходи до законодавства в сфері трудових відносин, охорони праці, зайнятості населення, соціального страхування і пенсійного забезпечення». Путін не виключив створення союзного парламенту.

Олександр Лукашенко приїхав до Москви 9 вересня з офіційним візитом. І це вже п’ятий його офіційний візит за цей рік до Росії. При цьому Володимир Путін жодного разу не приїжджав до Мінська після білоруських протестів. Путін і Лукашенко повинні були узгодити 28 «союзних програм» – так тепер називаються документи щодо інтеграції двох країн. Хоча ще нещодавно так звані «дорожні карти» не задовольняли ні Росію, ні Білорусь. Розмови про інтеграцію Росії та Білорусі йдуть ще з 1990-х років. За Володимира Путіна робота над документами щодо інтеграції активно тривала останні три роки, але вся вона велася практично в таємниці. Телеканал «Настоящее время» розповідає, що ж відомо про те, як будуть зближатися Росія і Білорусь.

Всього цих «дорожніх карт» – чи як їх тепер називають – «союзних програм щодо інтеграції» 28. Найдовше погоджували дві з них:

формування спільного ринку газу,
гармонізація податкового законодавства.

У частині податків найболючішим питанням для Білорусі була нафта. Білорусь довго купувала російське паливо за зниженими цінами, без експортних мит. При цьому більшу частину палива переробляла і перепродавала на міжнародні ринки. Білорусь щорічно імпортувала близько 23 мільйонів тонн, але на свої потреби витрачала лише 6 мільйонів, а решту перенаправляла на зовнішні ринки. Але в 2019 році ситуація змінилася: Росія почала в принципі відмовлятися від експортних мит і замість цього вирішила збільшити податок на видобуток корисних копалин, який платять самі російські компанії, що видобувають нафту. Цю схему назвали «податковим маневром». Для внутрішнього ринку при цьому вигадали спеціальний податкове вирахування, але для Білорусі воно не працює, тому що це інша країна і у неї інший податковий кодекс.

Білорусь в результаті цього «маневру» почала втрачати свою перевагу під час перепродажу нафти. А з 2024 року і зовсім буде купувати паливо за світовими цінами. Свої втрати Мінськ оцінює в $10,5-11 млрд. Вважається, що в «союзній програмі» цю проблему мають якось вирішити. Можливо, запровадженням єдиного податкового кодексу. Але багато експертів вважають, що це нереалістичний сценарій. З газом, якщо коротко, приблизно така ж історія – Мінськ хоче платити менше. І пропонує свій варіант: нехай Білорусь платить за газ стільки ж, скільки російські регіони, які з нею межують. Наприклад, Смоленська область. Ця ідея дуже вигідна для Лукашенка. Ціна на газ для Білорусі в 2021 році – $128,5 за тисячу кубометрів. У сусідній Смоленській області – удвічі дешевше. Оптові ціни для населення – $55 за тисячу кубометрів, і $67 – для інших споживачів. Москва на ці умови не погоджувалася, але про щось сторонам, судячи з усього, домовитися вдалося. При цьому Білорусь і так купує газ за пільговими цінами. Для європейських споживачів ціни на газ до вересня дійшли до позначки в $600 за тисячу кубометрів.

Нафта і газ – головні теми для Білорусі, коли ми говоримо про інтеграцію. Про що інші 26 «союзних програм» – відомо дуже приблизно. Наприклад, російська газета «Коммерсантъ» в 2019 році писала, що узгоджені вже 16 програм, серед них є такі: зближення макроекономічної політики, гармонізація валютного регулювання, уніфікація бухобліку та бухгалтерської звітності, формування єдиної аграрної і промислової політики. Відомо, що йшлося і про єдиний ринок електроенергії, і про спільний розвиток атомної енергетики.

Багато з цих питань порушувалися і в договорі двадцятирічної давності про створення союзної держави. У 1999 році його підписали Лукашенко і тодішній президент Росії Борис Єльцин. Там теж було сказано, що Росії і Білорусі потрібно вигадати єдину податкову, цінову і валютну політику, об’єднати транспортну та енергетичну системи і багато іншого. Мало що з цього було втілено в життя.

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що очікує прийняття 28 "союзних програм" з РФ в жовтні й назвав це проривом.