Російські міфи про історію України

Нещодавно в Києві була презентована книга-дослідження "Ре-візія історії: російська історична пропаганда та Україна", в якій аналізуються основні пропагандистські наративи проти України, які ширяться в соцмережах. Для написання цієї праці автори зібрали понад 850 тисяч дописів в мережі "ВКонтакте" та 16 тисяч дописів з мережі facebook. Якими міфами про історію нашої держави майорить російський інформаційний просітр, Українському радіо розповів керівник аналітичного відділу громадської організації "Internews Україна" Володимир Єрмоленко. "Коли ми говоримо про російську пропаганду, передусім йдеться про російські соцмережі, зокрема, "ВКонтакте", яка під санкціями в Україні, але сторінки існують та користувачі там живуть – близько 7 мільйонів українців користуються цією мережею. Ми взяли кілька десятків сторінок, де можуть поширюватися міфи про Україну, і практично всю інформацію звідти витягнули. Якщо говорити конкретніше, то тут і мережа спільнот фанів Олеся Бузини, різні сторінки, пов’язані з сепаратистськими рухами, наприклад, "Новоросія", "Политнавигтор", – розповів Володимир Єрмоленко.

Після збору інформації, за його словами, аналітики звернулися до українських істориків з групи "Лікбез – історичний фронт" з Кирилом Галушком та Ярославом Грицаком: "Йдеться не тільки про фейки, адже це звужує проблему, особливо, якщо ми говоримо про історію, адже там багато напівправди, фактів, які вирвані з контексту, маніпуляцій. Ми говоримо про наративи, тобто вірусні думки, які є в кожному меседжі. Про історію можна говорити як завгодно: є теми, які розганяє російський інтернет, що пов’язані з якимись подіями світової історії. Але нас цікавила історія України та ті наративи, які пов’язані з російською агресією сьогодні. Ми дивимося на те, як історія використовується з політичною метою. Тому обрали шість наративів, які виправдовують російську агресію".

"Перші два наративи стосуються існування України: один – що України є невдалою тінню Росії, адже російські землі завжди називалися Руссю, а Русь – це Росія й ніякої України ніколи не було. Другий пов'язаний з тим, що Україна кимось вигадана і є антиросійським проектом поляків, австро-угорців, євреїв чи американців. Ці два наративи говорять, що України немає, це помилка, так звана "страна 404", – зазначив керівник аналітичного відділу.

Ще важливим наративом, як розповів Єрмоленко, є те, що Крим є "ісконно російською землею", як загалом і Донбас: "З цього приводу ми звернулися до відомого історика з Криму Сергія Громенка, який в книжці дав дуже прості факти, що Крим був російським тільки 5% писемної історії. Йдеться про першу анексію Криму часів Катерини, Російську імперію і потім з 1954 року він вже не був російським. Те саме можна сказати й про Донбас".

"Інші два наративи пов’язані з темою Другої світової війни й це важливо, тому що в нинішній війні дуже акцентується цей момент. Тут дві важливі тези, мовляв, Україна забула про перемогу над нацизмом, бо не так її цінує. А йдеться просто про те, що Україна почала дивитись на війну ширше: по-перше, що вона почалась з 1939 року, а по-друге, що ми маємо дуже складну історію, проте ми не асоціюємо себе лише з УПА. Ми кажемо, що наші люди були з обох боків. Також важливим наративом є той, що українці – фашисти і що український націоналістичний рух часів Другої світової війни за замовчуванням фашистський. Цікавим моментом в цьому випадку є те, що українські історики не говорять, що з УПА все окей, вони говорять, що були дуже важкі часи, невеликий простір для маневрів і людей змушували обирати між різними тоталітаризмами", – наголосив Володимир Єрмоленко.

Останній наратив, підсумував аналітик, стосується СРСР: "Це тому що якщо Україна пробує рухатися процесом декомунізації, то сучасна Росія – процесом рекомуназації. І ми бачимо, що в інформаційному просторі РФ тема православна тема, тема добільшовицької імперії потрохи відходить на другий план, а на перший знову виходить радянська тема. Вона доходить аж до тези, що Сталін герой, який індустріалізував країну,об’єднав Україну, його всі боялися. Тому ми розуміємо, що якщо людина має в голові тезу про те, що СРСР був великим, а Сталін – героєм, з якими думками він прийде в Україну, якщо в цієї людини є зброя".