Коли територія знаходиться в режимі «спец-управління», а тут ще й на повному ходу запущений процес «спец-узурпації» через «спец-голосування» за «спец-поправкам» — епідемія коронавірусу перетворюється в суцільний головний біль для режиму і справжнє лихо для населення. Доля стукається в двері: з повним мішком рахунків за всі гріхи…
У Росії довго із захопленням розкрадалося все і на всіх рівнях. Державні бандити вважали, що зможуть, у разі чого, лікуватися на Заході. І ось Захід закрив кордони через пандемію, і вчорашні небожителі залишилися один на один зі своїми нікчемними руїнами.
А вірус — ще та сволота: він же ж не розуміє розпізнавання по кастам, званням і мільярдним банківським рахункам, і готовий скосити всіх, хто його підхопив. А у зв'язку з убитою системою охорони здоров'я перспектива зустріти кістляву з косою замаячила в рівній мірі як для жебракуючої «МарІванни» — так і для умовної «Вальки Полустаканової». І слова «чхали ми на вашу медицину» вже не здаються такими смішними.
У 1986 році вузьколобі, але самовпевнені комуністи приховали від громадян інформацію про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Секретність, помножена на невігластво, дали жахливі результати: катастрофа забрала величезну кількість життів, і послужила прологом до краху самої радянської імперії. Останні тижні ми спостерігаємо схожу історію: Кремль приховує інформацію про справжні масштаби захворювання на коронавірус.
У хід йде все: і відверта брехня про «всього-то 93 заражених», і побрехеньки «так хто бачив цей вірус?!», І, нарешті, пропагандистська байка про «гібридні війни США проти Китаю та Росії з використанням коронавірусу".
Кажуть про що завгодно — тільки не про головне: вибудувана Путіним система виявилася не готова до викликів сучасності. Вона не здатна адекватно реагувати, групуватися і організовувати боротьбу з пандемією, яка сьогодні полягає лише в одному: тотальному карантині, який треба було вводити ще 2 тижні тому. Ціна за цю нерозторопність може стати для росіян величезною. Скільки сьогодні заражених в Росії — не знає ніхто. Скільки вже померло — можна тільки здогадуватися. А скільки помре ще?
В одному з коментарів хтось написав не без єхидства: «А ви не знаходите якоюсь формою справедливої розплати — коли 22 квітня на ділянках по голосуванню за путінські поправки в «Констітуйовіще» матимуть 100% шанс на зараження всі ці бюджетні вчителя-кримнашисти?». Зловтішатися не хочеться, проте — чорт візьми! — щось у цьому є…
Автор: Саша Сотник, російський журналіст
