Дух перемоги в Україні 8 та 9 травня, відрізнятиметься від того, що відбуватиметься в Росії, де намагаються використовувати пам'ять про війну, як культ війни. У нас не буде військових парадів, мілітаризму. Ми хочемо згадати всіх - і тих, хто загинув, і тих, хто залишився живим".
Акція “Безсмертний полк” цього року остаточно перетворилася на кремлівську пропагандистську агітку, демонстрацію впливу Кремля не лише на пострадянському просторі, а й у світі в цілому. Але навіщо Кремль спекулює мертвими солдатами?.
Акція “Безсмертний полк” – прекрасна ілюстрація того, як народна ініціатива приватизується владою і перетворюється на пропаганду. Її ініціатори просто бажали вшанувати пам’ять своїх родичів. Але в Росії швидко зрозуміли, які переваги створює переведення акції на державний рівень.
Кремлю це допомогло довести, що населення підтримує офіційну версію історії країни. Друга Світова з трагедії перетворилася просто на перемогу, на парад, на якому жертви – статисти на портретах. Путіну вдалося остаточно поховати “солдатську правду” про війну, яка навіть в роки радянського режиму протистояла брехні політпрацівників і маршалів. Спекулюючи на перемозі над нацистською Німеччиною та величезних людських втратах, Путін підтримує міф власної величі. Він шукає нових ворогів. Розв’язує нові війни. Та мріє про перемогу. Аби гучно й дорого святкувати…
Остаточно вдалося поховати ідею національного примирення самих росіян. Для багатьох з них, а це сотні тисяч людей, війна була продовженням Громадянської, тому вони і воювали на боці Гітлера проти Червоної Армії. У цих людей теж є нащадки і спадкоємці, але з портретами родичів вони не ходять. Як не ходять з портретами родичів нащадки репресованих сталінським режимом у роки війни жителів окупованих територій, представників вигнаних народів, солдатів, які загинули від рук радянських спецслужб. Режим штучно виділив «перший сорт» росіян – тих, хто може пройти поруч з Путіним.
Кремль мінімізував дійсно важливі акції, що не тривають кілька годин і щодня нагадують про жертви сталінських репресій. Наприклад, акції “Остання адреса”, чиї організатори встановлюють таблички на будинках вбитих Сталіним. Путіну вдалося домогтися деградації власного народу.
Яке це має відношення до пам’яті жертв? Ніякого! Російська влада завжди була байдужа і до мертвих, і до живих. Від живих ветеранів завжди відбріхувалися подачками, як від мертвих тепер портретами.