11 липня 1943 року була неділя. Для Волині той день стане "кривавою неділею" - апогеєм різанини, влаштованої українським націоналістичним підпіллям проти волинських поляків. Посеред ночі жорстокі напади було скоєно на десятки польських сіл у кількох районах Волині, що на той час була окупована нацистською Німеччиною. За один той день загинули 11 тисяч людей.
На гребені хвилі насильства, яка охопила Волинь і згодом поширилася на Галичину, за підрахунками істориків, загинули до 100 тисяч поляків і біля 20 тисяч українців. Після десятиліть замовчування, напівправд і інформаційних маніпуляцій незалежна Україна і Польща почали шукати пояснення цим трагічним подіям - своє для кожного народу. На офіційному рівні політики обох країн регулярно робили заяви про примирення, порозуміння і взаємне прощення історичних провин. Однак кожна кругла дата трагічних подій на Волині стає черговим нагадуванням про прірву нерозуміння, яка досі розділяє їхнє тлумачення істориками та суспільствами України та Польщі.
"Трагедія" чи "різанина"?
Від того, якою мовою досліджувати тему Волинських подій, залежить визначення і формулювання: те, що українські дослідники і політики окреслюють як "Волинська трагедія", польські історики називають "Волинською різнею". Дебати загострилися до чергового ювілею, коли обидві палати парламенту Польщі - Cенат (20 червня) і Cейм (12 липня) - ухвалили резолюції про вшанування жертв Волинської різанини, де події 1943 року визначено як "етнічні чистки з елементами геноциду". Могло бути гірше, вказують журналісти, бо, фактично, партія "Громадянська платформа" виявилася єдиною політичною силою парламенту Польщі, яка обстоювала прагматичний і виважений підхід до дражливого питання спільної з Україною сторінки історії. І ліві, і праві фракції Сейму обстоювали потребу включити до тексту постанови слово "геноцид".
Ще більшого сум'яття до розбурханих емоцій у польському парламенті додав лист за підписами 148 депутатів Верховної Ради України від урядової більшості - фракцій Партії регіонів і комуністів - із закликом засудити дії УПА на Волині в 1943 році як акт геноциду. Тому голосування обох палат польського парламенту в політичному істеблішменті Польщі сприймають як компроміс заради очікуваного підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Водночас в Україні багато хто сприйняв формулу "етнічні чистки з елементами геноциду" як занадто різку і таку, що не сприяє залагодженню історичних претензій і загоєнню ран минулого.
Примирення як процес
Як сказав ВВС Україна Марчин Войцеховський, заступник голови Фонду міжнародної солідарності, створеного за сприяння МЗС Польщі для підтримки проектів розбудови демократії, ці різнотлумачення і різні підходи до оцінок і формулювань - одна з найбільших проблем процесу примирення між українцями і поляками. Він нагадує, що сам цей процес почався щойно 20 років тому, коли Польща стала суверенною, а Україна - незалежною. Те, що в комуністичні часи ця тема була взагалі заборонена, спричинила ситуацію, за якої третина молодих поляків узагалі не знають, що таке Волинь, а політики повертаються до цієї теми з наближенням чергової "круглої дати".
"Поляки дивляться на Волинь лише крізь призму антипольської етнічної чистки 1943 року і забувають про загальний історичний контекст - те, що Польща кілька століть блокувала створення незалежної української держави на землях, де більшість становили етнічні українці. Маю на увазі події XVII, XIX, початку XX століття і весь соціальний, економічний і політичний контекст відносин", - каже Марчин Войцеховський. Водночас він додає: "А українці повинні чесно подивитися на те, що відбувалося під час війни. Я можу погодитися, що польська політика щодо України була несправедливою і неправильною, але фактом є те, що українські націоналісти свідомо проводили етнічну чистку і знищували польське населення".
Львівський історик Василь Расевич вважає, що політики обох країн заявами і ухвалами про Волинь розраховують передовсім на внутрішню аудиторію. З огляду на використання історії як інструмента мобілізації суспільства історик скептично налаштований щодо можливості примирення. "Тут не ідеться про примирення - тут ідеться про мобілізацію під свої знамена. Історія є надзвичайно мобілізуючим засобом, тому її так активно використовують у політичних цілях. За таких обставин важко сподіватися якогось примирення чи логічного діалогу, де б звучали аргументи і, особливо, щоб ті аргументи були почуті з обох боків", - сказав Василь Расевич.
Експрезиденти Кучма і Квасневський започаткували процес єднання довкола Волині у 2003 році. Історик, який сам родом з Волині і дядько якого воював у лавах УПА, де й загинув від рук НКВД у 1945 році, вважає, що волинські події 1943 року є беззаперечною плямою в історії українського націоналістичного підпілля. "Якщо говорити про якісні характеристики дискусії між українцями і поляками, то насправді ці події, які відбувалися на Волині, - масове вбивство польського населення і змушування його покинути територію, - ці дії є злочином і мають бути засуджені, незважаючи на жодні обставини, без жодних дискусій", - вважає старший науковий співробітник Інституту українознавства Національної академії наук України.
Український історик Василь Расевич погоджується, що для того, щоби поляки побачили в УПА не лише винуватців етнічних чисток на Волині у 1943 році, спершу повинно відбутися "примирення пам'яті" в cамій Україні. "Має відбутися серйозна ревізія історичної науки і історичних контекстів, які стосуються УПА; має бути проведена "дебандеризація" трактування Другої світової. І якщо не буде в позитивному центрі інтерпретації Другої світової війни групи Степана Бандери в Організації українських націоналістів, тоді не тільки ми, а й інші зможуть говорити про позитивні сторони в Українській Повстанській Армії, - переконаний історик. - В УПА були позитивні сторони, які полягали в тому, що на певній фазі це була антинацистська боротьба і це була антирадянська боротьба: вони дійсно воювали за незалежність".
Йдеться про законодавчу ініціативу № 10256, її підтримали 295 народних депутатів, повідомив нардеп Ярослав Железняк.
Путін почав повномасштабну війну проти України 24 лютого 2022 року. Не зумівши "взяти Київ за три дні", він сконцентрувався на захопленні Донбасу та південних областей України.
Українці не поспішають купувати українські військові облігації. А дарма: по факту, це вклад у ВПК країни та спосіб трохи заробити, хоч і не дуже швидко.
Фахівці повідомили, що від падіння ніхто не постраждав. Причини інциденту поки що невідомі.
Ключовим ризиком для інфляційної динаміки та економічного розвитку залишається подальший перебіг повномасштабної війни, зазначили в НБУ.
Від 18 травня усі чоловіки у віці 18-60 років повинні протягом 60 днів оновити свої військово-облікові дані.
У 2024 році підтримка України залишиться польським пріоритетом у сфері розвитку, повідомив керівник МЗС Польщі.
Антоніо Тарвер пішов по найлегшому шляху і обрав переможця бою відповідно до габаритів бійців.
Розслідування спрямоване проти очільника консульського управління МЗС Молдови Василя Міркоса, стверджують неофіційні джерела.
Під ворожий удар потрапила інфраструктура обласного центру. На місці працюють всі необхідні служби. Наслідки атаки уточнюються.
Знаменитість доєднався до батальйону ударних БпАК "Ахіллес" 92 ОШБр. Це добровольчий підрозділ, сформований у перші дні повномасштабного вторгнення.
У каталонській команді повідомили радісну новину для уболівальників стосовно наставника клубу.
Вручення повісток українським чоловикам за кордоном поки що "виглядає досить нереальним", зазначив речник Міноборони.
Усі вони входили до складу так званої "виборчої комісії № 826", яку рашисти створили під час окупації Бериславського району.